Розгублені та втрачені: як українські діти тікають з дому і як цьому завадити

29 травня 2022 0

Олександра Іоффе

Життєві поради, які убезпечать вашу родину від фатальних наслідків.

Наша країна переживає нелегкі часи, а жорстока сучасність щодня кидає нам все нові і нові виклики. І якщо доросла людина ще якось може собі заради, або хоча б принаймні розуміє, де шукати підтримку, то діти, на жаль, позбавлені і цього. Щоб попередити дитячу безпритульність та вчасно розпізнати підліткову кризу, ми поспілкувалися з працівницею ВГО "Магнолія" Юлією Дунаєвською, яка з особистого досвіду знає, як в Україні шукають безвісти зниклих дітей. На початку розмови дівчина зізналася, що влаштовуючись на роботу, не була до кінця впевнена у правильності свого рішення: – Багатьом з дитинства запам’яталася програма на телебаченні, де показували страшні кадри зниклих безвісти дітей та прохали допомогти їх віднайти. Ці фото і досі стоять у мене перед очима, адже тоді це було неабияк страшно і ніяк не поєднувалося із поняттям дитинства в звичайному сенсі цього слова. Тож коли після закінчення ЗВО мені випала нагода попрацювати в "Магнолії", я до останнього вагалася, оскільки передбачалася не лише значна відповідальність, але й емоційне навантаження та стрес. Проте зовсім скоро я зрозуміла, що цінності організації є подібними до моїх особистих. На сьогодні можу з упевненістю сказати, що діяльність організації мене по-справжньому захопила і стала невід’ємною частиною життя. Окрім цього, Юлія Дунаєвська зауважила, що одним з принципів роботи організації є позитивна інформаційна фіксація на успішно завершених пошуках: – Тут неможливо витримати, якщо увесь час думати про трагічні випадки та жити у постійній тривозі. Така тактика не лише не приносить моральної користі, але й заважає нинішнім пошукам. Спілкуючись з батьками, ми в жодному разі не допускаємо навіть маленького натяку на те, що ситуація є складною або проблемною. Кожен з наших працівників щиро вірить в успіх пошуків та зі свого боку докладає максимум зусиль для цього. І ця віра є виправданою, оскільки відомі численні випадки, коли зниклу дитину знаходили через два, сім, а той й десять років. Втеча дитини: алгоритм дії спеціалістів Щодо самого алгоритму дії у випадку зникнення дитини в працівників, за словами Юлії є чітка інструкція випрацьована на основі спільного досвіду 32 європейських країн, де діють подібні організації. Так, для початку пошуків передусім необхідно підтвердження факту зникнення дитини від органів НП. Окрім цього, працівники якомога оперативніше зв’язуються з батьками, щоб отримати повну інформацію про зниклу дитину та почати формувати оголошення та відеоролики: – "Номер нашої гарячої лінії 116-000 є безкоштовним і кожен, хто до нас звертається з такою бідою отримує кваліфіковану первинну психологічну допомогу та підтримку. Разом з тим ми перевіряємо дані по дитину, що зникла і якщо інформація підтвердилася, залучаємо потужний медіаконтент, щоб прискорити пошуки та збільшити шанси на успіх. Проте навіть у такі моменти багато з батьків передусім переймаються власною репутацією та не дають згоди на розповсюдження інформації про зниклу дитину. Це не лише проблема конкретної родини чи самих батьків, це біль усього нашого суспільства, яке в основному зосереджено на осуді та плітках. Адже коли трапляється така біда, не час думати про те, що скажуть сусіди та знайомі. Відлік йде на години і дитина перебуває в потенційно небезпечних для життя та здоров’я умовах", – каже Юлія Дунаєвська, – "інформацію ми передусім поширюємо через популярні соціальні мережі як-то Фейсбук, Твіттер та Інстаграм. Окрім цього, оголошення розміщується на нашому сайті і виходить у телевізійній програмі, яка виходить на 27 українських телеканалах, включаючи загальнонаціональні як-то "Новий канал" та "ICTV". Також вона додала, що завдяки партнерській допомозі, у Києві є змога друкувати орієнтування у метрополітенах, вокзалах та розміщувати заклики про пошук на сітілайтах та білбордах: – "У таких оголошеннях ми зазвичай розміщуємо фотографію дитини, основну інформацію про неї та особисті прикмети. Нам важливо, щоб кожен перехожий міг без проблем пізнати цю дитину у натовпі чи просто на вулиці, адже це є одним з основних шляхів пошуку. Нам телефонують звичайні перехожі та розповідають, де бачили схожу дитину. Завдяки таким небайдужим громадянам за весь час існування проєкту ми віднайшли близько двох тисяч дітей." Негативний фактор суспільства: НЕнадумана проблема Проте у розмові вона вказала на ті фактори, що сповільнюють та ускладнюють знайдення дитини, а у деяких випадках призводять до непоправних наслідків. Серед найголовніших проблем Юлія Дунаєвська назвала укорінені в суспільстві твердження: "Якщо тікає ,то значить його дома кривдять", "Із такою родиною все одно краще на вулиці жити" та " Якщо втік, то й шукати не слід, схаменеться, сам прийде". Попри їх розповсюдженість такі думки є не лише хибними, але й повсякчасно призводять до трагічних випадків за участі дитини: – "У жодному разі не слід думати, що вулиця - це місце, де дитина щось зрозуміє та переосмислить. Тяжкі умови та сумнівні знайомства не допоможуть порозумнішати дитині, яка втекла зопалу, а лише призведуть до кримінальних вчинків або до скоєння суїциду. Треба розуміти, що дитина – психологічно слабка і будь-яка зміна звичних умов - це значний стрес «ламає» дитину та змушує втікачів накладати на себе руки. У випадку, якщо ви дізналися про таку ситуацію, то замість осуду краще підтримайте родину, допоможіть у пошуках або ж принаймні поширте інформацію про зникнення. Це кожному по силах та принесе реальну користь". Окрім цього, вона зауважила, що оскільки офіційно офіс організації розташований у Києві, тож у їхньому підпорядкуванні немає волонтерських загонів у різних містах. Тож, щоб допомогти у розшуку дітей, слід уважно стежити за новинами на телебаченні чи у соціальних мережах, а у разі появи дитини, телефонувати на гарячу лінію ГО. Фахівчиня підкреслила, що завдяки такій уважності та небайдужості можна врятувати не одне дитяче життя. Спираючись на статистичні дані та досвід, Юлія Дунаєвська наголосила, що найважливішою для пошуків є перша доба. Разом з тим вона зауважила, що, попри поширену з фільмів інформацію про три доби, зволікати не слід, адже понад 90% дітей знаходяться саме впродовж першої доби: – "Слід розуміти, що діти зникають з будь-яких сімей, незалежно від матеріальних статків та соціального прошарку. І якщо раніше це були переважно 15-річні підлітки, то зараз вік потенційно свідомих втікачів знизився до 10-12 років. Вважаю, що це пов’язано з розвитком сучасних технологій, завдяки яким у досить ранньому віці діти починають розуміти та сприймати багато дорослих речей. Поряд з цим постає проблема замкненості та відлюдькуватості дітей не лише в колективах, а подекуди навіть в сім’ях. Часто трапляється, що дитина не може розповісти про свої переживання або привернути увагу до своїх проблем, аніж у такий спосіб. Це прикро, оскільки за таким імпульсивним рішенням криється не значна небезпека, а відсутність родинного спілкування та довіри іноді коштує дитяче життя". З огляду на це, Юлія Дунаєвська радить батькам частіше цікавитися життям дитини та прагнути стати для неї другом, а не суддею. На її думку, приклад такого спілкування між близьким оточенням батьків позитивно впливає на емоційний стан дитини та є взірцем довірливих та щирих відносин всередині родини: – "Діти дуже емоційно реагують на багато життєвих ситуацій. Це і перші романтичні почуття, булінг, проблеми з навчанням та сімейні сварки. Особливо це стосується сімей, де діти стають заручниками відносин між подружжям, позаяк це додаткове навантаження на їхню психіку. Тож, спілкуючись з дітьми, не потрібно зопалу казати все, що на думці, а зрозуміти, що твої слова можуть мати незворотні наслідки. Хай це не дасть стовідсоткової гарантії, що дитина не втече через сварку, але значно знизить шанс на такий крок." Як навчити дитину безпечній поведінці та де знайти корисні поради До того ж, вона наголосила, що хоч у випадку зникнення дитини лише один відсоток носить ознаки кримінального злочину, з дитиною постійно потрібно проговорювати правила безпечної поведінки. Це стосується як правил безпечної поведінки в суспільстві, у мережі та у нестандартних ситуаціях, коли розгублена дитина стає легкою здобиччю для кривдника. Фахівчиня підкреслила, що на сайті ВГО "Магнолія" у вкладці "Корисно знати" розміщено багато відповідної інформації для батьків, педагогів та тих, хто цим цікавиться. У вигляді статей та відеоматеріалів кожен знайде поради провідних психологів та коментарі експертів з тих чи інших життєвих ситуацій: – "Навіть при всьому бажанні ми не можемо нав’язувати свій контент тим, хто переконаний, що з ним та його родиною такого ніколи не станеться. Кожен, хто заходить на наш сайт робить свідомий вибір на користь інформованості та безпеки. Безумовно, нам хочеться, щоб батьків, які вважають цю інформацію потрібною, було більше, а дітей, які тікають з дому, навпаки менше. Сучасна реальність достатньо жорстока та невблаганна. Тож сподіваюсь, що ця інформація спонукатиме читачів замислитися над актуальністю проблеми зниклих дітей та сприятиме зміні ставлення до цього явища в суспільстві. Бувайте здорові та бережіть себе та свої родини".