Декларуй НеДеклароване. Статки митрополита Филипа (станом на 2023 рік)

23 березня 2017 року Верховна Рада ухвалила Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб". Згідно з ним, активісти-антикорупціонери мають подавати свої електронні декларації до НАЗК, так само як це роблять держслужбовці.

І хоча активісти не мають відношення до державних коштів, проте на підтримку такого рішення в Україні лунають наступні тези:

– люди мають знати статки тих, хто "здійснює контроль" за доходами політиків;

– активісти впливають на законотворення, тому ми маємо бачити їхні "мотиви".

У червні 2019-го Конституційний Суд України визнав цей закон неконституційним, тож його дію скасували. А під час воєнного стану й відсутності публічного доступу до декларацій це питання майже не актуальне.

Та поки тривали оскарження, ми встигли проаналізувати статки одного з тих, хто відповідає за "духовне здоров'я" громадян. Тих, чия діяльність, як і в активістів, офіційно є неприбутковою й не оподатковується. А саме — релігійних діячів.

За Конституцією, церква відокремлена від держави, але на практиці також має вплив на законотворення та бере участь у політиці. Понад те — думка церкви досі залишається авторитетною. Так, за даними опитування, що проводив центр Разумкова в жовтні 2017 року, більше як церкві українці довіряють лише волонтерам.

Нині ми трохи оновимо цей матеріал й порівняємо те, що знайшли у головного священнослужителя Української Православної Церкви Московського Патріархату на Полтавщині — митрополита Филипа, з тим, що він має на сьогодні. З одним але – без тієї інформації, яка закрита для доступу в реєстрах. Саме цього священнослужителя тоді вибрали, бо його конфесія була найпоширеніша в області. А тема нині актуальна через заборону цієї церкві в Україні та її зв’язки з країною-агресором.

Більш детальну, оновлену та розширену інформацію чекайте в наступних публікаціях.

Розділ 1. Церковне життя митрополита

Згідно з біографією, яка опублікована на сайті Полтавської єпархії, митрополит Полтавський і Миргородський Филип (в миру Роман Альбертович Осадченко) народився у Дніпрі в родині військових. Навчався у Харківському державному університеті на біологічному факультеті. Проте вченим так і не став, адже зробив досить рішучий шлях для радянської людини — пішов до церкви. Через рік після закінчення університету він уже став кліриком Казанського собору в місті Курськ (Росія). До Полтавської єпархії потрапив у далекому 1986 році, а через 15 років — очолив її. У 2012 році отримав сан митрополита.

Розділ 2. Мирське життя митрополита

Розуміння того, що нічого не буває випадковим та стихійним, допомогло Роману Альбертовичу Осадченку в мирському житті, де він зробив кар'єру успішного бізнесмена. Проте без церкви не обійшлося, адже весь його бізнес пов'язаний і побудований навколо Мгарського монастиря під Лубнами, де він є бенефіціаром настоятелем.

Так, згідно з даними реєстру юридичних осіб Мін'юсту, у 2011 році він став одним із трьох засновників ТОВ "Завод мінеральних вод "Мгарська жива вода". У 2017 році він мав бенефіціарну частку у 25% цієї компанії, а в 2018-му продав її. Саме підприємство, попри назву, зареєстроване у селі Безручки, Полтавського району.

Крім цього у володінні Романа Осадченка з 2010 року перебуває власний телеканал — міська телекомпанія "Лубни", яка прописана прямо у Мгарському монастирі. Цей канал пережив пік популярності навесні 2017 року, коли випустив сюжет про місцевого нетверезого священика, який у такому стані керував автомобілем. Після цього автора сюжету хотіли звільнити й лише суспільний резонанс став на заваді. З 2020 року цей телеканал перебуває в стані припинення діяльності через банкрутство, а Роман Осадченко є головою ліквідаційної комісії.

Тепер до родзинок (а точніше, до молока). У 2014 році Роман Осадченко, за інформацією "Наші Гроші.Львів", перебував у структурі власників "Лубенського молочного заводу", який належить родичам екс-генерала міліції часів Януковича Олександра Рудяка.

На сьогодні Роман Альбертович вже не фігурує серед власників. Але є одне "але". Лубенський молокозавод має лінію молочних продуктів "Мгарське", "Мгарська" та "Мгарський". Всі вищезазначені товарні знаки запатентовані на ім’я Романа Альбертовича Осадченка. Але найцікавіше те, що навіть назву монастиря, у якому служить митрополит, запатентував він сам. Так, "Мгарський монастир" — це товарний знак, запатентований обачливим настоятелем. Про це відомо з реєстру патентів України. Тобто Роман Альбертович має повне право вимагати гонорар за використання цих знаків заводом. Ці патенти досі актуальні й дії свідоцтв у 2022-му були продовжені ще на 10 років.

Дисклеймер: інформація з наступних двох розділів актуальна станом на 2017 рік. Наразі, через воєнний стан, реєстри нерухомості недоступні для вільного перегляду. Тож єдине, що можна сказати – сервіс YouControl, без деталізації, містить дані про те, що все описане нижче досі перебуває у власності Романа Осадченка.

Розділ 3. Нерухомість митрополита

Ми не знаємо, що більше приносить прибутку — церква чи бізнес, але за даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно у Романа Альбертовича є:

Це — "рідна" квартира митрополита, яку він вказує у реєстрі юросіб. Житло перебуває у власності Романа Альбертовича ще з 1997 року, щоправда, належать йому лише дві третини. Розташована квартира прямо в центрі "першої столиці". Крім квартири у власності митрополита перебуває й гараж, розміщений відносно поруч.

Вже у 2011 році Роман Альбертович Осадченко придбав собі 5-кімнатну квартиру у ЖК "Голосіївський" — у столиці нашої країни. Звичайно, що крім цього Роман Альбертович має місце для машини у паркінгу.

Ці апартаменти Роман Альбертович придбав у 2013 році, лише за півроку до анексії Криму. Одразу зауважимо, що реєстр речових прав не оновлюється після окупації півострова, тому дані про цю нерухомість актуальні станом на початок 2014 року. Апартаменти розташовані прямо на березі Чорного моря, й звичайно, що крім них у розпорядженні власника було, або є, місце у паркінгу.

Формально такої квартири у власності Романа Альбертовича немає — вона належить Полтавській єпархії. Однак ми можемо припустити, що це "службова резиденція". Адже про те, що нею може користуватися Роман Альбертович говорить факт, що він має "машиномісце" в цьому будинку. При цьому отримав він його в той же період, коли й церква придбала саму квартиру.

Розділ 4. Земля і нежитлові приміщення митрополита

Не житлом єдиним. У 2017 році Роман Осадченко, згідно з витягом із реєстру, придбав 10 гектарів землі. Вся вона розташовується за Розсошенським кладовищем у Мачухах. До речі, поруч два гектари того ж дня отримала голова релігійної громади Свято-Миколаївської церкви УПЦ МП Олена Устименко. Вона є засновником фермерського господарства з красномовною назвою "Золота нива під покровом Богоматері спорітельниці хлібов". Можемо припустити, що саме це фермерство оброблятиме землю митрополита.

Ще 3,5 гектари землі митрополит має у селі Мгар, де він також володіє нежитловим приміщенням старої школи. Крім цього, одне нежитлове приміщення митрополита — у Лубнах. Це фактична адреса телеканалу "Лубни".

Тож підсумуємо всю нерухомість священнослужителя:

Звертаємо увагу на гаражі, які не потрібні, якщо у вас немає автомобіля. На жаль, у реєстрі МВС відсутня інформація про пересувний засіб Романа Осадченка. Проте з цього ж таки реєстру ми дізнаємося, що на балансі єпархії є Toyota Camry 2013 року. Не знаємо, навіщо церковним діячам така автівка, але припускаємо, що керівник єпархії має змогу нею користуватись.

Важливий момент. Пошук у реєстрі нерухомості здійснюється за прізвищем, ім'ям і по батькові (у випадку єпархії — за ЄДРПОУ). Тож теоретично в Україні може бути інший Роман Альбертович Осадченко. Але митрополит має не дуже стандартне поєднання прізвища, імені й по батькові (не, скажімо, Микола Володимирович Коваленко, яких у реєстрі — безліч) — і в мережі немає інформації про жодну іншу людину з такими ПІБ. А в Полтаві чи Лубнах і поготів.

Проте, аби не покладатися лише на міркування, ми звернулися до самої єпархії з приводу нерухомості її очільника в Києві та в Криму (нагадаємо, що харківська квартира підтверджується пропискою). А заодно — щодо доцільності перебування на балансі церкви такого недешевого автомобіля. Та на запити електронною поштою нам не відповідали, мотивуючи тим, що листи (а їх було декілька) нібито до них не дійшли.

Зате дійшли до єпархії ми. Та особисто вручили запит її представникам. У приймальні керівника єпархії після ознайомлення із запитом нам повідомили, що не слід очікувати на відповідь. Справедливо зауважимо, що церква має право не відповідати на запити, адже вона не є державною структурою.

Розділ 5. Підсумки

Ця стаття готувалась, коли ще ніяких розмов про Томос від Вселенського Патріарха не велось, тобто вона не має на меті порівнювати патріархати. По-друге, від самого початку стаття не мала на меті дорікати за багатство, а просто показати, що за логікою депутатів декларуватися повинні не лише активісти. Бо є й інші неприбуткові організації, які мають вплив на процеси державотворення, та чиї очільники живуть багатше за середньостатистичного українця.

Проте в результаті роботи над матеріалом виявилося, що митрополит Филип має досить багато активів як для простого священнослужителя. Тож виникають питання:

Що приносить митрополиту такий дохід? Церква чи бізнес?

Якщо це заробітна плата у церкві, то чи сплачуються податки?

Якщо це добровільні пожертви меценатів, то чому вони адресовані саме митрополиту, а не приходу?

Якщо це бізнес, то чому він весь зав'язаний навколо його церковної посади?

Щодо останнього питання, то просто зауважимо: якби церква була держорганом, то мова йшла б про зловживання службовим становищем.

Максим Самойдюк, графіка Рузанна Давітян, Poltavske.TV

Оновлення: Дарина Синицька