Виснажені, але загартовані: як змінився полтавський медіапростір після 1000 днів повномасштабної війни
Полтавські медіа виснажені, але загартовані: медіапростір після 1000 днів повномасштабної війни змінився. Фото з сайту te.20minut.ua
Період, який трансформував полтавських журналістів зі стану турбулентності до консолідованої рушійної сили, здатної змінювати медіапростір навколо. Такими можна назвати 1000 днів повномасштабної війни, яка триває в Україні з 24 лютого 2022 року. Попри виклики, велика війна зробила медіа сильнішими. Редакції навчаються і шукають фінанси, щоб вижити. Борються за доступ до публічної інформації та із DDoS-атаками. Впливають на владу, змінюють суспільство, добилися прозорого конкурсу на посаду керівника пресслужби Полтавської міської ради. Продовжують висвітлювати наслідки війни, розповідати світові про злочини росіян. Регіональні медіа, безперечно, стали сильнішими, та від цього ще більше вразливими, – адже все ще потребують фінансової та безпекової підтримки.
Початок Великої війни: як реагували полтавські медіа
У перші тижні війни журналістам доводилося працювати без зв'язку та світла, у холодних приміщеннях. Редакції влаштовували чергування, щоб поставити новину, щойно з'явиться можливість зайти в адмінку сайту. Працювали без перебільшень цілодобово, вели трансляції важливих повідомлень.
В перші дні діяльності полтавської медіабази доводилося працювати при світлі ліхтариків. Фото Надії Кучер
Розробляли редакційні протоколи в умовах повномасштабної війни та домовлялися, як діятимуть під час кризових ситуацій. Ділилися технікою, робочим місцем у редакції – як ніколи раніше відчувалася взаємопідтримка, а почуття конкуренції стало розмитим.
Цілодобове інформування про ситуацію в країні та регіоні призвело до того, що поступово тема війни витіснила місцеві новини. За пів року воєнного стану в Україні Полтавщина стала міцним гуманітарним тилом, тому головною темою новинних стрічок була, звичайно, війна.
З перших днів повномасштабного військового вторгнення Росії Полтавщина стала тиловою областю і залишається нею зараз. У регіоні не було і не ведеться бойових дій. Попри це, редакції змушені були відбиватися від численних DDoS-атак. Під особливим прицілом ворога були сайти видань “Полтавська хвиля”, “Полтавщина”, “Зміст”, YouTube телеканалу PTV.UA – саме вони активно висвітлювали перебіг повномасштабної війни. Періодично місцеві журналісти отримували листи з погрозами від окупантів та фейкові листи нібито від державного сектору.
Історія створення медіабази – полтавська стала однією із перших в Україні
У листопаді 2022 року для підтримки роботи незалежних медійників у складних умовах в десяти регіонах України запрацювали журналістські хаби медіабаза за підтримки Інституту масової інформації та міжнародних партнерів. Але якщо в інших регіонах медіабази стартували восени в перші півроку великої війни, то у Полтаві журналістський хаб почав свою діяльність ще в перший тиждень повномасштабної війни як волонтерський центр, створений полтавською представницею ІМІ. Полтавська медіабаза виникла через професійну інтуїцію: журналісти опинилася у ситуації, коли працювати стало дуже складно, але вкрай важливо. У перші дні повномасштабної війни представниця Інституту масової інформації в Полтавській області Надія Кучер завдяки підтримці колег з телеканалу PTV.UA організувала ресурсний центр для медійників: підлаштували підвальне приміщення, поставили столи, зібрали кілька комп'ютерів. Згодом завдяки ІМІ завезли до Полтави перші 5 бронежилетів та аптечок, кілька повербанків, 5 мобільних телефонів.
Ось як згадує початок великої війни Ольга Стенько, фрілансерка:
“Початок російського повномасштабного вторгнення застав мене у Сумах, я мала їхати на російсько-український кордон, щоб написати звідти репортаж. Натомість була змушена шукати можливості повернутися у Полтаву. І, якби не щасливий випадок, мала всі шанси опинитися в Тростянці або Охтирці, куди того ж дня заходили колони російської військової техніки. За місяць по тому, коли ЗСУ змогли деокупувати Тростянець, в редакції постало питання про репортажі з населених пунктів Сумщини, які постраждали від "русского мира" та стали доступні для відвідин акредитованими журналістами. І в цьому контексті виокремилася нагальна потреба у засобах індивідуального захисту – бронежилеті та шоломі, а також наявності добре укомплектованої аптечки з якісним турнікетом. Це була обов'язкова умова для виїздів на прифронтові та деокуповані території. Де взяти бронежилет з якісним захистом і при тому відверто цивільного вигляду я на той момент не мала жодного уявлення. Та вже у квітні я виїхала на свій перший репортаж на Сумщину, скориставшись допомогою від полтавської медіабази у вигляді засобів захисту та аптечки”, - ділиться спогадами Ольга Стенько.
Умови роботи полтавської медіабази під час перших відключень електроенергії внаслідок атак росіян були різними. Іноді доводилося облаштовувати до 20 робочих місць за день. Спочатку доводилося працювати навіть при ліхтариках, освітлюючи приміщення повербанками. Згодом, знову ж таки, завдяки підтримці Інституту масової інформації, полтавська представниця привезла в Полтаву старлінк, генератори. Відтоді журналістський хаб забезпечений безперебійним світлом та інтернетом і залишається таким надалі.
Зараз у хабі журналісти можуть взяти в безкоштовну оренду захисне обладнання бронежилет каску аптечку, павербанки, працювати, зарядити техніку або користуватися технікою, послухати цікавий тренінг, обмінятися досвідом тощо. За період існування звичайно, діяльність хабу трансформувалася і акцент роботи націлений не лише на забезпеченні технікою/захисним обладнанням, але й на навчанні, як того вимагає час. Зокрема, вперше в Полтаві журналістський хаб ІМІ “Медіабаза Полтава” організував і провів Школу безпеки журналістів, де медійників і медійниць навчали кібербезпеці, першої домедичної допомоги, психологічної стійкості.
Реагуючи на виклики часу, в полтавській медіабазі організували перші навчання з домедичної допомоги. Фото Надії Кучер
Зараз завдання діяльності хабу - організація онлайн та офлайн тренінгів інтенсивів, різноманітних дискусійних майданчиків, налагодження комунікації між медійної спільнотою, владою, силовиками та військовими. Загалом Медіабаза Полтава зараз - це френдлі-простір, куди медійники можуть прийти не лише попрацювати, а й відновитися: відпочити, випити кави чи чаю, поспілкуватися, почитати, зайнятися арт-терапією. Також можна прийти із дітьми, у хабі діє простір з необхідним для дитячого дозвілля обладнанням.
Протягом трьох років повномасштабної війни завдяки журналістському хабу Інституту масової інформації Медіабаза Полтава місцеві журналісти отримали в безкоштовну оренду для роботи бронежилети, каски, тактичні окуляри, аптечки та іншу необхідну для повноцінної роботи техніку. Редакції отримували генератори, екофло, зарядні станції, повербанки, ноутбуки, а ще фінансову допомогу редакціям та журналістам індивідуально. Крім того, надавали десятки консультацій – юридичних, психологічних, фінансових. Журналісти отримували правові роз'яснення щодо роботи в різних випадках і ситуаціях. Консультації і роз'яснення за потребами є й зараз.
Тетяна Цирульник, головна редакторка сайту kolo.news так згадує перші дні великої війни.
“З початку вторгнення ні у кого з журналістів не було розуміння, що нам треба, крім засобів захисту і зарплати. Ми це постійно обговорювали, намагаючись підготуватись. Надія, регіональна представниця ІМІ у Полтавській області, дала мені павербанк, а я доводила, що мені треба ще ж і зарплату людям, - розповідає редакторка. - Люди звільнялись, тікали за кордон і це була своєрідна психологічна розмова про “що робити”. За словами Цирульник, до створення хабу для журналістів вона поставилась скептично, бо це могла бути легка здобич для ворога.
“Але ідея медіабази прижилась і зараз це комфортне місце у Полтаві, де можна працювати або провести інтервʼю, де проходять тренінги для журналістів. З регіональною представницею ІМІ ми співпрацювали також, коли я подала до суду на колишнього секретаря Полтавської міської ради Карпова Андрія. Вона консультувала мене щодо цього позову, допомогла знайти юриста та фінансову підтримку для проведення однієї з експертиз”, - згадує редакторка свої 1000 днів війни.
“Я отримувала підтримку як матеріальну, так і моральну, консультаційну: від бронежилетів для виїздів на прифронтові території, в деокуповані міста до консультацій під час суду щодо погроз мені. Надзвичайно важливим для мене є розуміння, що я в будь-якій ситуації, що стосується професійної діяльності, можу звернутися до регіональної представниці ІМІ Надії Кучер”, - ділиться враженнями співпраці з ІМІ під час повномасштабної війни Анастасія Мацько, журналістка “Полтавської хвилі”.
За її словами, регіональній представниці вдалося об'єднати навколо хабу, навколо себе медійників чи не з усього регіону. “Це забезпечує необхідний рівень підтримки та формує стійку спільноту однодумців, що за необхідності готові надати один одному допомогу. Ми маємо доступ до фахівців, що дозволяє підвищувати кваліфікацію, отримувати профільні консультації, проходити тематичні навчання. Крім того, Медіабаза Полтава забезпечена усім необхідним для роботи навіть під час блекаутів”, - каже медійниця.
Фрілансерка Ольга Стенько була однією із медійників, які були першими відвідувачами та користувачами послуг полтавської медіабази:
“Коли почалися проблеми енергопостачанням, переді мною постала проблема особистого ноутбука, з яким можна працювати навіть під час блекауту. Такої техніки у мене не було, наша редакція на той час була вже закрита і переведена на віддалений режим роботи. Вдома маю лише стаціонарний комп'ютер. У полтавській медіабазі мені передали ноутбук Dell, наданий ІМІ, для мене це було тотожне диву. Завдяки цьому я змогла продовжити безперебійну роботу над журналістськими матеріалами. Ще однією суттєвою допомогою стало відкриття медіабази. Я була однією з тих людей, які найчастіше користалися можливістю працювати в журналістському хабі ІМІ в умовах блекаутів, - згадує Ольга Стенько”.
Основний виклик війни – брак фінансів
Перший рік повномасштабної війни був для регіональний журналістики перевіркою сили та ресурсів для виживання. Спочатку журналісти були розгублені, втім всі розуміли, що формат їхньої роботи незворотно змінюється. Турбулентний період вибив з колії більшість редакцій. Частина з них, яка жила за рахунок рекламних надходжень, змушені були відмовитися від оренди офісів та працювати з дому. Деякі медіа приймали такі рішення через брак фінансів на оренду офісу, деякі - вважали за доцільне економити на приміщенні, але вкласти кошти у ремонт техніки чи купити нову.
Фінанси стали однією із основних потреб регіональних медіа. Левову частку своїх витрат редакції покривали за допомогою рекламодавців, які на початок повномасштабної війни пішли з медіаринку взагалі (але через рік потрішку почали повертатися). Рекламне затишшя стало локомотивом того що, редакції навчилися шукати грантові можливості. Саме відсутність коштів на банальне утримання колективу (заробітні плати, оплата хостингу, інтернету, закупівля та ремонт обладнання) змушувала редакторів шукати нові можливості, втілювати нові плани, адаптуватися до реалій та виживати в них. Звичайно, стресостійкість медійників виснажується, адже працювати в умовах постійних ракетних, а зараз і шахетних загроз, складно. Як один із наслідків цього, медіа почали ставитися вибірково до висвітлення місцевих подій, економлячи час та людський ресурс. Журналісти з деяких полтавських редакцій з початку повномасштабного вторгнення рф у нашу країну виїхали за кордон (зокрема, з видань “Коло”, “Кременчуцький Телеграф”). Тоді змінився підхід до опублікування новин. Якщо до лютого 2022 року сайти продукували в середньому по 20 новин на день (деякі й більше), то з 24 лютого ситуація змінилася. Сайти масово перейшли в Telegram, де є можливість постити новини миттєво, а також максимально оперативно перепощувати офіційні повідомлення влади.
Як війна вдарила по медіа
За 1000 днів повномасштабної війни на Полтавщині припинили свою діяльність або тимчасово припиняли 10 медій. В основному, причина закриття – фінансові труднощі. Припинили діяльність телеканал Центральний (процес реорганізації закінчився просто закриттям проєкту після початку повномасштабної війни), радіокомпанія “Місто” (проводове мовлення, Гадяч), Кременчуцьке громадське телебачення, щотижневик “Телеекспрес” (друкована газета, Горішні Плавні), “Гадяцький вісник” (друкована газета, Гадяч), “Козельщинські вісті” (друкована газета, смт. Козельщина), “Програма Плюс” (онлайн медіа, одне із найстаріших у Кременчуці). Друкована газета “Полтавський вісник” до повномасштабної війни виходив друком щотижня, однак станом на зараз виходить раз на місяць.
“Кременчуцька газета” тимчасово не виходила друком в 2022 році, наразі виходить щотижня.
“Видавничий дім “Приватна газета” (сайти www.telegraf.in.ua, privatka.ua та друковані видання “Кременчуцький ТелеграфЪ”, “Приватна газета” і газета “Для дому і сім‘ї”) до 24 лютого 2024 року працював як незалежне медіа за кошт реклами. Після початку великої війни, з березня, тимчасово зупинив випуск друкованих видань та трудові відносини з працівниками рекламного відділу, відділу приймання оголошень та збуту. У вересні 2023 року видавничий дім відновив випуск паперової версії газети. Видання розповсюджували безкоштовно, за умовами грантової угоди. З 8 лютого 2024 року газета знову припинила виходити друком.
Розвиток журналістики попри виклики війни
Період активного пошуку ресурсів для виживання редакцій став періодом створення нових форматів та нових медійних продуктів. Зокрема, у квітні 2023 року видання “Полтавська хвиля” запустила всеукраїнське видання “Сіль Медіа”. Влітку того ж року Полтавський сайт новин “Коло” запустив ще масштабніший проєкт – англомовну версію свого сайту. Англомовний сайт мав на меті донести європейцям, що не всі українські регіони охоплені боями, а що можна жити в країні, яка воює, працювати, розвивати бізнес, прихищати і допомагати іншим регіонам. Однак станом на листопад 2024 року англомовна версія сайту “Коло” не оновлюється.
Цього року редакція “Кола”, йдучи за вимогою сучасних медійтенденцій, створила новий формат роботи і згенерувала за допомогою штучного інтелекту ведучу новин. Медіа випускало відеоновини, які озвучувала згенерована ШІ ведуча протягом кількох місяців. Наразі цей проект закритий. Головна редакторка сайту kolo.news Тетяна Цирульник пояснювала, що ШІ-ведуча та підготовка відеоновин займають багато ресурсів та часу, тоже редакція вирішила зосередитися на інших матеріалах. Зокрема, зараз редакція створює відеосюжети про життя Полтави і веде YouTube
Також у 2024 році у Полтаві колишній журналіст і ведучий телеканалу PTV.UA Артур Мативосян запустив в YouTube авторський канал, на якому використовує штучний інтелект та віртуальну студію.
У листопаді цього року видання “Полтавська хвиля”, плануючи знайти кадри для своєї редакції, запустило навчальний інтенсив “Журналістика воєнного часу”. Під час навчання редакція ділиться своїм досвідом роботи в умовах воєнного стану, а також розповідає про стандарти та етику роботи з воєнною та військовою темами. Адже працює у цій сфері з перших днів повномасштабної війни.
Доступ до інформації
Що залишилося незмінним, так це періодичні битви медійників за доступ до публічної інформації. У березні онлайн-медіа Полтавщина повідомило, що полтавська міська рада надає їм неповні відповіді на інформаційні запити. Реагуючи на скарги журналістів, регіональний журналістський хаб Інституту масової інформації Медіабаза Полтава розробив регламент співпраці журналістів та пресслужби Полтавської міськради. Це внутрішній документ, який має на меті врегулювати взаємодію міської прес-служби й медіа та створити дієві правила і домовленості між сторонами, які б допомогли уникати непорозумінь, зробити прозорою та чіткою взаємодію. Також Медіабаза Полтава допомогла домовитися медійникам та керівництву Полтавської міської ради про регулярні зустрічі керівників, підпорядкованих Полтавській міськраді департаментів та управлінь. На них посадовці звітуватимуть про свою роботу та відповідатимуть на запитання журналістів. Попри це, у деяких медіа продовжують виникати проблеми в комунікації з міською владою.
Серед інших викликів, пов'язаних із доступом до інформації, - можливість висвітлювати наслідки війни і мати доступ до місць обстрілів росіян.Наприклад, у квітні цього року поліція не допустила медійників на місце влучання російської ракети по житловому будинку на території Полтавської громади. Щоб розв'язати проблему та знайти компроміс, полтавська представниця ІМІ у журналістському хабі Медіабаза Полтава організувала круглий стіл з керівником Полтавської ОВА Філіпом Проніним, міською владою, поліцією, рятувальниками, юристом ІМІ. Тоді присутні обговорили створену пам'ятку щодо взаємодії журналістів під час виконання ними професійних обов'язків з інформаційного супроводу заходів з оборони України і домовилися, що журналістам не перешкоджатимуть висвітлювати наслідки війни, а медійники, своєю чергою, дотримуватимуться безпекових правил та вимог пам'ятки.
Втім російський ракетний удар по Полтаві у вересні цього року, внаслідок якого загинуло понад 50 людей та 300 були поранені, продемонструвала, що цих домовленостей замало. Журналістів низки всеукраїнських та міжнародних медіа не допустили на місце влучання російських ракет, пояснюючи заборону тим, що на місці удару, на території Інституту зв'язку, розбирають завали. Директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк наголошувала на тому, що недопуск журналістів на місце влучання російських ракет допоки там не будуть розібрані завали – порушення ч.4 ст 25 ЗУ “Про інформацію”. Станом на листопад цього року немає повідомлень, що журналісти мали можливість попрацювати на місці влучання.
Медіаперемога без перемоги
Журналістам у Полтаві доводиться судитися за своє законне право на безпечну професійну діяльність. Зокрема, журналістка “Полтавської” хвилі Анастасія Мацько у листопаді цього року подала апеляцію на рішення Октябрського районного суду Полтави, який призначив депутату районної ради Сергію Бойко за погрози убивством журналістці покарання у вигляді пробаційного нагляду на рік. Мацько просить в апеляції ув'язнити депутата, який їй погрожував, на три роки.
Нагадаємо, у березні минулого року Анастасія Мацько заявила, що під час засідання сесії Полтавської міськради їй погрожували депутат районної ради Сергій Бойко та керівник інспекції з благоустрою Максим Малько. У листопаді минулого року депутату висунули підозру. Судовий розгляд розпочався в лютому цього року.
Судова справа стосовно погроз журналістці могла бути показовою та продемонструвати, що журналісти у Полтаві захищені. Однак станом на зараз ситуація склалась так, що Мацько після погроз другий рік змушена пересуватися містом лише у супроводі колег або охорони, боятися залишатися самій та боятися зустрічатися із Бойко під час заходів у міський раді, про що вона неодноразово наголошувала під час судових засідань.
Вплив медій на владу
Своєю діяльністю під час 1000 днів війни журналісти демонструють, як медіаконсолідація може впливати на громади. У Полтаві журналісти домоглися проведення прозорого конкурсу на посаду керівника пресслужби Полтавської міської ради. Такій вимозі передувало одноосібне призначення на посаду головного комунікаційника міста депутата без відповідного досвіду. Журналісти об'єднались, подали листа секретарці міськради Катерині Ямщиковій від імені журналістського хабу Інституту масової інформації Медіабаза Полтава з вимогою провести відкритий прозорий конкурс.
Крім того, журналісти впливають на рішення влади та допомагають боротися з корупцією. У Полтаві є дієва розслідувальна журналістика, за матеріалами якої поліція порушує кримінальні справи. Зокрема, публікації сайту “Полтавщина” неодноразово ставали джерелом для розслідування поліцією справ з ознаками корупції а також причиною скасування скандальних тендерів за завищеними цінами.
Полтавська міська рада завдяки публікаціям журналістів про закупівлі з ознаками корупції скасувала кілька тендерів на закупівлі, а поліція припинила діяльність фінансової піраміди.
Колеги чекають звістки про зниклого Володимира Паршивлюка
У грудні 2023 року під час виконання бойового завдання в районі Синьківки Харківської області зник безвісти редактор сайту 0532.ua Володимир Паршевлюк. Присягу військовослужбовця Збройних Сил України Володимир склав 14 жовтня 2023 року. Його прізвище офіційно внесено до бази даних зниклих громадян МВС України. Володимир Паршевлюк - журналіст, гравець місцевої футбольної команди, учасник Революції Гідності. До жовтня 2014 року очолював Новосанжарську райдержадміністрацію. Був членом Всеукраїнського об'єднання “Свобода”, однак потім залишив лави цієї партії, після цього працював журналістом. Навесні 2024 року у Полтаві відбувся благодійний футбольний матч на підтримку родини зниклого безвісти захисника України та журналіста Володимира Паршевлюка. Колеги вірять у повернення Володимира та чекають на нього.
Колеги вірять у повернення Вови та дуже чекають на нього. Фото зі сторінки Володимира Паршевлюка у Фейсбуці
***
Полтавські сайти протягом минулого та цього років масово отримували пропозиції продати свої сайти через російський сервер. Пропозицію щодо купівлі веб-сайту отримували “Полтавська хвиля”, “Коло”, “Кременчуцька газета”. Усі видання відмовилися. Журналісти продовжують долати виклики війни, розвиватися, створювати нові продукти, тестувати нові формати роботи. І все це - під частими ракетними та шахедними обстрілами.
Згідно дослідження ІМІ навесні цього року, досі залишається проблемою брак фінансування медій. Медійники потребують фінансування на заробітні плати журналістів та для підтримки своєї технічної спроможності. Досвід редакцій протягом 1000 повномасштабної війни показує, що попри здатність медій адаптуватися до нових реалій та самостійно знаходити фінансування, дуже важливо є забезпечити регулярну фінансову підтримку редакцій для оплат роботи та покриття оперативних витрат. Адже якщо редакції будуть і надалі змушені постійно самостійно шукати кошти для свого виживання, у них не залишиться ресурсів для якісної роботи.
Надія Кучер, регіональна представниця Інституту масової інформації в Полтавській області
Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО ”Інститут масової інформації” та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews