Про проросійські наративи у Полтаві та чому є сварки в соцмережах через дерусифікацію

На відміну від Однокласників, які, як відомо "кишать" російськими наративами, в інших соцмережах серед полтавських користувачів важко знайти відверті проросійські наративи. Натомість збільшується кількість популярних телеграм-каналів, які популяризують українські послуги, інформують про волонтерство чи необхідну допомогу для ЗСУ тощо. 

Як приклад, канал "Сердюков для своїх". Його веде Олексій  Сердюков, засновник видання "Зміст". Основні теми – інсайди, опитування, політична та військова аналітика про Полтаву, ініціативи допомоги армії. Канал заснований на початку липня і станом на зараз має  2808 підписників. Для Полтави, варто відмітити, це рекордно швидкий злет каналу. 

Олексій Сердюков також засновник волонтерського каналу «Ми готові. Полтава», який діє з початку повномасштабної війни. Канал має 30,084 підписників. Це більше, ніж має канал "Ох@я Полтава", який вважається одним з найпопулярніших в місті й налічує 16,572 підписники. Утім, першість за підписками тримає канал "Труха.Полтава" – 134,418 підписників. 

Не можна стверджувати, що в Полтавській області абсолютно відсутні канали, що просувають проросійські наративи. Можна припустити, такі канали існують для обмеженого кола користувачів. Як би там не було, їх відсутність не може не радувати, так само, як те, що в регіоні з'являється все більше якісних інформаційних майданчиків. 

Не без ложки дьогтю в бочці

Як відомо, будь-яка дезінформація має одну мету – розділити думку суспільства або змінити її. Наприклад, коли читаємо коментар, що війну розпочала не росія – це наратив, який шкодить адекватному сприйняттю того, що відбувається зараз у нашій державі. 

Або інший приклад – коментарі на кшталт "влада наказала нацистам з полку „Азов“, які знаходилися в Маріуполі, знищити все, що може стати доказом проти них та української влади". Це – частина допису, який залишила пенсіонерка з Кременчука, просуваючи таким чином проросійські наративи у соціальній мережі Одноклассники, як зазначено у Єдиному державному реєстрі судових рішень. У липні стало відомо, що вона та та двоє мешканців Полтави розповсюджували на своїх сторінках в соціальній мережі «Однокласники» дописи на підтримку збройної агресії рф проти України. 

Одному з мешканців Полтави, в якого ще й вилучили пістолет, суд призначив 5 років умовно, а іншому та кременчужанці — по 4 роки умовно.

Ось приклади наритивів з соціальної мережі, згаданих у ЄДРСР:

"Казачья Лопань освобождена армией России неделю назад".

"украинские преступники нанесли из тяжелых артиллерийских орудий удар по центру поселка".

"Украинские националисты не хотят смириться с утратой контроля над городами и посёлками Харьковской области. В ярости они разрушают всё, до чего могут дотянуться. Убивают невинных людей".

Тема перейменування вулиць розділила думки полтавців 

Протягом останнього місяця у Полтаві активно обговорюють питання перейменування вулиць. Тема дерусифікації та декомунізації топонімів сколихнула користувачів Фейсбуку, деякі з них висловлюють думки, що мають ознаки проросійських наративів. У коментарях під публікаціями про перейменування можна знайти дописи з ознаками знецінення дерусифікації. Тих, хто займається питанням дерусифікації, звинувачують в коментарях в розколюванні суспільства та переконують, що займатися перейменуванням зараз не на часі. 

Серед коментарів, які містять ознаки наративів, можна відмітити ті, що написані на захист пам'ятника російському царю Петру I, якого рф возвеличує. Наприклад, полтавка на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук написала оголошення про екскурсію та вжила вислів "Поле Полтавської переможної битви", чим непрямо вказує на возвеличення російської армії минувшини. Коректна назва – "Музей історії Полтавської битви". Здавалося б, це незначна помилка, насправді ж – приклад того, як люди можуть просувати російські наративи несвідомо та без умислу. Відсутність умислу доводить в цьому випадку й те, що полтавка далі в дописі розповідає про свою проукраїнську патріотичну позицію. 

Що кажуть журналісти

Представниця ІМІ в Полтавській області запитала журналістів, чи стикалися вони в професійній діяльності з проросійськими наративами, чи помічали таке явище під своїми публікаціями у соціальних мережах, на сторінках своїх медій.

Богдан Андрєєв, журналіст онлайн медіа "Фундамент" згадує, що на початку повномасштабної війни не зустрічав проявів проросійських наративів. Пояснює власний досвід чому:

"Почасти це пояснюється розумною лентою у соцмережах, у якій відображаються дописи моїх френдів-патріотів; почасти об'єктивно найвищим рівнем патріотизму за всю історію незалежної України".

Та відколи протягом останніх тижнів у Полтаві підняли питання перейменування вулиць, які мають радянське походження, ділиться спостереженнями журналіст, коментарі у соціальній мережі Фейсбук з ознаками проросійських наративів почастішали. 

"Останнім часом якщо десь і спостерігаються проросійські наративи, то скоріше у питаннях міської топоніміки. Доволі дивно читати дописи про "перейменування вулиць/демонтаж пам'ятників не на часі, дочекаємось кінця війни". Хочеться спитати − а ви сподіваєтесь, що після війни нічого перейменовувати не доведеться? На чию перемогу ви чекаєте? Тому з усіх можливих проросійських наративів я б виокремив топонімічний", – вважає Богдан Андрєєв.

Схожої думки і журналістка видання "Полтавська хвиля" Анастасія Мацько. Вона говорить з власних спостережень, що загальна тенденція — позитивна, ми трансформуємося у потужну Націю: Самостійну, Самодостатню та таку, з якою рахується увесь світ.

"Все рідше зустрічаю проросійські наративи. Мені здається, це або свідомий вибір, або просто боязнь того, що за таке тебе закидають камінням. Але при цьому залишається старше покоління (не всі!), що досі ностальгує за морозивом по 10 копійок, цього не змінити. Бо я таке чула навіть від тих, у чий будинок прилетів рашиський снаряд".

Анастасія Мацько додає, війна почалася ще 2014 року, але в головах людей вона була «десь там, далеко». 

"Тому багато хто продовжував вірити у "братній народ" та постійно намагався знайти "хароших русскіх". Про що мова, якщо міський голова (Полтави – прим.авт), коли уже восьмий рік триває війна, відкрито заявляє про те, що має родичів у росії та не визнає її «країною-агресоркою»? Зараз, як на мене, відбулися просто колосальні зміни, адже всі без винятку українці зблизька побачили «братів». Ми нарешті позбуваємося стереотипів та цієї радянської ширми. Зараз люди з гордістю ідентифікують себе як українців та українок. І поступово наростає нетерпимість, якщо не сказати «ненависть» до всього російського. Ми нарешті шукаємо своє: своїх письменників, своїх артистів, своїх героїв".

Своє – це означає без впливу російських ботів чи тролів, без проросійських наративів, які  роз'єднують суспільство і шкодять, подекуди змушуючи людей сумніватися в міці України.  Й саме тому дуже важливою є роль медіа, які допомагають читачам зрозуміти де правда, а де – відверта брехня, маніпуляція, дезінформація. 

Надія Труш, регіональна представниця Інституту масової інформації в Полтавській області

Блог підготовлено в межах проєкту "Мережа медіаспостерігачів", який виконує ІМІ за підтримки Freedom House. Зміст блогу є відповідальністю ГО "Інститут масової інформації" та його автора й необов'язково відбиває позицію Freedom House.