Як минув медійний 2024 рік: погляд полтавських журналістів
Читайте у блозі полтавської представниці Інституту масової інформації Надії Кучер про медійні підсумки року. Фото з сайту platforma-msb.org
На третьому році війни регіональні медіа у Полтаві продовжують працювати попри виклики повномасштабної війни. Більше того, змогли стати консолідованою рушійною силою, яка здатна змінювати медіапростір навколо –впливають на рішення місцевої влади. Дізнаватися про досвід регіональних редакцій завжди цікаво, тож полтавська представниця Інституту масової інформації Надія Кучер поговорила з редакторами та журналістами місцевих видань та дізналася, з якими результатами вони завершують медійний рік.
Розслідування стали якіснішими, комунікація з міськвладою – ні
У Полтаві журналісти впливають на рішення влади та допомагають боротися з корупцією, оскільки є дієва розслідувальна журналістика, за матеріалами якої поліція порушує кримінальні справи. Зокрема, публікації сайту “Полтавщина” неодноразово ставали джерелом для розслідування поліцією справ з ознаками корупції а також причиною скасування скандальних тендерів за завищеними цінами.
Полтавська міська рада завдяки публікаціям журналістів про закупівлі з ознаками корупції скасувала кілька тендерів на закупівлі, а поліція припинила діяльність фінансової піраміди. Як розповідає у коментарі полтавській представниці ІМІ Микола Лисогор, журналіст “Полтавщини”, з матеріалів на їхньому сайті найбільший резонанс викликало розслідування про закупівлю дронів, яке наразі вже вилилося у кримінальне провадження, обшуки і затримання відповідальних посадовців. Це призвело до комунікаційних проблем, говорить журналіст:
“Дуже погіршилася комунікація з керівництвом міста. Воно стало навіть закритішим, ніж в часи Мамая (колишнього міського голови Полтави, - авт). Ми багато пишемо про корупцію, аналізуючи дані і документи з відкритих джерел, але всі наші публікації сприймаються нинішньою очільницею міста Катериною Ямщиковою як "замовні", а не як конструктивна критика, на яку потрібно реагувати. Тому навіть свій звіт про рік роботи на посаді вона зробила таємним, аби журналісти "Полтавщини" та інших ЗМІ, які пишуть про корупцію, не змогли на нього потрапити. Так само вона заборонила своїм підлеглим спілкуватися з нашими журналістами та відповідати на будь-які наші питання. Інформаційні запити часто також просто зникають у бюрократичних нетрях міської ради”, – розповідає Микола Лисогор.
Аналізуючи роботу сайту “Полтавщина” протягом року, Лисогор зазначає, що редакція почала систематично знімати відеоконтент для соцмереж, розповідаючи людям простими словами про місцеву політику.
“Попри поширену думку, що в Instagram та TikTok людям не "заходять" довгі відео на складні теми, виявилося, ця тема цілком затребувана. Місцева аудиторія активно дивиться і реагує на наші 7-10 хвилинні відео. 150 тисяч переглядів у відео про депутата Євгена Диканя у TikTok тому підтвердження”, – ділиться досягненнями журналіст.
Робити щоденні новини – уже позитив
Директор Ігор Кужик вважає позитивним за рік те, що редакція телеканалу “ІРТ-Полтава” продовжує працювати. Ділиться, що важко знайти позитив тоді, коли в Україні продовжується війна.
“Незважаючи на війну та всі пов'язані з нею проблеми, залишаємося в ефірі, щоденно робимо новини. На відміну від інших медіа, телебачення на сьогодні - це найдорожче медіа”, - говорить Ігор Кужик і додає, що редакція каналу відчуває підтримку від міжнародних організацій, партнерів, власників і різних всеукраїнських організацій.
“Безумовно, велика подяка нашим глядачам, які довіряють нам, підтримують. Цьогоріч в рамках підтримки міжнародних організацій ми разом з колективом були на ретриті у Львові, це був дуже позитивний момент”, - ділиться Кужик.
Ігор Кужик, директор телеканалу "ІРТ_Полтава" вважає досягненням те, що канал щодня готує новини. Фото зі сторінки Ігоря Кужика у Фейсбуці
Керівник телеканалу зауважує, тренд року, що минає, - дефіцит кадрів. “Для чоловіків є питання процесу мобілізації, а на телебаченні працює дуже багато чоловіків з технічного персоналу. Троє хлопців з нашого телеканалу зараз на фронті. Тому одна з болючих проблем - знайти тих, хто має хороший досвід роботи на телебаченні”, - резюмує Ігор Кужик.
Визнавати факапи і опановувати нові формати роботи
Ірина Могила, головна редакторка сайту 0532.ua, каже - протягом року редакція активно опановувала нові формати роботи. Зокрема, частіше почали публікувати інтерв’ю у форматі відео.
“Наші журналісти тепер не тільки беруть інтерв’ю, а й самостійно займаються зйомкою та монтажем. Це був справжній виклик, але ми успішно його подолали, довівши, що здатні ефективно працювати як конвергентна редакція. Також почали публікувати матеріали у TikTok, запустили новий проєкт з популяризації полтавської культури. Це те, чим ми справді можемо пишатися”, – розповідає Ірина Могила.
Ірина Могила ділиться, що у журналістиці важливо уміти визнавати та виправляти факапи. Фото з сторінки Ірини Могили у Фейсбук
Водночас, зазнається, не обійшлося без труднощів.
“Ми припускалися помилок, як і будь-яка команда. Факапи траплялися і це нормально. Головне – ми визнавали їх, аналізували й працювали над виправленням. Одна з наших помилок – матеріал про полтавські галушки, де для ілюстрації ми додали фото галушок із російською водяною міткою “рашен фуд”. Ми визнали, що це сталося через нашу необачність і щиро шкодуємо. Однак це фото жодним чином не відображає позицію нашого сайту чи редакції, – згадує медійниця.
Ще одна проблема, яка негативно вплинула на редакцію, стосувалася матеріала про ситуацію за участю ТЦК. У матеріали журналісти видання зафіксували суперечку між місцевими мешканцями та представниками ТЦК, внаслідок якої довелося викликати поліцію.
Редакторка сайту 0532.ua розповідає, що пишається проєктом сайту про полтавську культуру. Скриншот з сайту 0532.ua
“Однак тут нашої помилки немає. Навпаки ми вважаємо, що вчинили правильно, звернувши увагу на скандальний інцидент на центральному ринку Полтави. Представники ТЦК публічно з'ясовували стосунки з місцевим жителем, і наш журналіст випадково став свідком події, зафіксувавши її на відео”, – ділиться досвідом головна редакторка.
“Ще можна згадати інцидент із поширенням матеріалу від The New York Times про жінку, яка нібито пролежала добу під завалами Інституту зв’язку та вижила. Як з’ясувалося пізніше, це був фейк. Такої події насправді не було, хоча інформація й походила від авторитетного видання. Ця ситуація стала для нас важливим уроком: навіть впливовим медіа не можна сліпо довіряти. Необхідно ретельно перевіряти інформацію самостійно та користуватися кількома незалежними джерелами”, – говорить Ірина Могила.
Ірина каже, що попри все, є речі, котрі дуже важко пережити. “Ми досі не можемо змиритися з тим, що наш колега Володимир Паршевлюк зник безвісти. Ця звістка огорнула нашу редакцію глибокою журбою. Ба більше, жодна з офіційних служб не надає інформації про те, що з ним насправді сталося і де він може бути. Вже близько року ми живемо з надією, що він живий, але наразі жодних новин про Володю немає. Ми постійно на зв’язку з його матірʼю, у якої нікого немає, крім Володимира”, – говорить Ірина Могила.
Колеги продовжують вірити у повернення Вови та дуже чекають на нього. Фото зі сторінки Володимира Паршевлюка у Фейсбуці
Репутаційні втрати і друк газети в умовах війни
Діана Страшко, головна редакторка газети “Полтавська думка” розповідає, що протягом року редакція активно розвивала сайт газети. Зокрема, оновили дизайн, працювали над залученням нової аудиторії.
“І нам це вдалося! Окрім того, ми почали заробляти на рекламі. Ми старалися висвітлювати важливі теми – не просто ті, які хочуть читати та гарантовано набирають багато переглядів, а й ті, що дійсно необхідно піднімати в суспільстві. Наприклад, реінтеграція ветеранів, соціальні гарантії для суспільства та окремих категорій, освіта, турбота про своє здоров'я, зокрема ментальне, також готували матеріали щодо протидії інформаційним атакам ворога та щодо медіаграмотності. Оперативні новини з життя міста та області, всі питання ЖКГ, боротьба з корупцією, важливі публічні закупівлі, політичні процеси місцевого рівня – все це було в нашому виданні упродовж року”, – говорить Діана Страшко.
“Ми зараз ведемо фактично два проєкти – онлайн-видання та друковане. Вони поєднані між собою частково спільними темами та героями статей, але підходи відрізняються. Наша газета лишається найкращою в області та стабільно щочетверга інформує жителів регіону, бо для декого вона може бути єдиним джерелом інформації”, – говорить редакторка. Втім, зауважує, спостерігається скорочення передплат друкованого видання.
“Ми систематично отримуємо скарги від передплатників на те, що працівники "Укрпошти" не приносять газету вчасно. Через це маємо репутаційні втрати й саме через це нерідко втрачаємо постійних читачів”, – розповіла Діана Страшко.
Головна редакторка "Полтавської думки" Діана Страшко говорить, протягом року оновили дизайн сайту, працювали над залученням нової аудиторії. Фото з сторінки Діани Страшко у Фейсбуці
Скарги до поліції на видання через чутки про колег
Олег Булашев, головний редактор “Кременчуцької газети”, яка також виходить друком та в онлайні, розповідає, що попри кадровий голод, протягом року редакції вдалося зберегти закладені у попередні роки напрацювання.
“Ми змогли зберегти редакцію і вихід паперової версії газети, наростити відвідувачів на нашому сайті kg.ua. Наша журналістка Ліна Романченко за матеріал “Контрафактних цигарок у Кременчуці стало менше, але знайти й досі можна” посіла третє місце у Всеукраїнському конкурсі журналістських робіт на тему протидії нелегальній торгівлі тютюновими виробами “КОНТРАFACTS”, – ділиться успіхами редакції Олег Булашев. У цьому році “Кременчуцька газета” реалізувала конкурс “Обираємо найкращих” і нагородила переможців у різних професіях, яких голосуванням визначили читачі видання. Булашев говорить, редакція зуміла протистояти відключенням світла та зниженню кількості реклами. Разом з тим, головному редактору “Кременчуцької газети” довелося звертатися до поліцї, щоб захиститися від образливих дописів на його адресу та наклепу.
Так, у грудні Олег Булашев подав заяву до поліції на видання “Кременчук today” та телеканал “Кременчук”, а також на користувача Facebook Lazor Lesnin, поскаржившись на загрозу здоров'ю та життю у зв'язку з виконанням професійних обов'язків. За словами Булашева, про нього поширюють чутки та неперевірену інформацію. При цьому видання не дають коментарів, не реагують на скарги Булашева та не відповідають на звернення полтавської представниці ІМІ, яка неодноразово намагалася отримати коментарі.
У 2023 році Олег Булашев вже заявляв про погрози від невідомого чоловіка “закатати в асфальт”. Також він заявляв, що анонімний сайт “Кременчук Today” тисне на нього, публікуючи образливі й такі, що дискредитують його журналістську діяльність, матеріали.
Головний редактор "Кременчуцької газети" поскаржився на те, що місцеві видання поширюють про нього чутки та неперевірену інформацію. Фото з сторінки Олега Булашева у Фейсбуці
Районка і проєкт про місцевих жінок-лідерок
Ольга Устименко, директорка інформаційного центру “Миргородщина”, поділилася досвідом випуску паперової районної газети.
“Постійне здорожчання цін за друк та доставку, вартості паперу, зниження тиражу, оптимізований до критичного мінімуму колектив - це ті проблеми, з якими протягом року боролася газета. Весь 2024 рік основна тема матеріалів – як жителі Миргородщини всіма зусиллями допомагають ЗСУ наближати перемогу, про активний волонтерський рух, про втрати і здобутки в історичний для України час”, - говорить Ольга Устименко. Ділиться, що цікавим досвідом для ТОВ “Інформаційний центр “Миргородщина”, який вона очолює, стала участь у проєкті “Підвищення рівня гендерної чутливості, локальних/гіперлокальних медіа в Україні”, спрямований на підвищення сталості і гендерної чутливості українських медіа від Волинського пресклубу.
Ольга Устименко, керівниця інформаційного центру "Миргородщина" поділилася, що протягом року писали в друкованій газеті про місцевих лідерок. Фото з сторінки Ольги Устименко у Фейсбуці
“Ми написали ряд цікавих матеріалів про жінок-лідерок, які мають силу впливу на процеси в громадах, створили редакційну політику нашого медіа. Сподіваюся, що громадсько-політична газета Миргородщини “Прапор перемоги” у 2025 рік увійде в історію для жителів Миргородського краю, як носій довгожданої вісті про велику перемогу!”, - сподівається редакторка.
Регіональні медіа продовжують, попри виклики, пов'язані з повномасштабним російським вторгненням в Україну, розвиватися. Однак все ж залишається проблемою брак фінансування медій у регіонах, зокрема, тилових. Досвід редакцій протягом 1000 повномасштабної війни показує, що попри здатність медій адаптуватися до нових реалій та самостійно знаходити фінансування, дуже важливо є забезпечити регулярну фінансову підтримку редакцій для оплат роботи та покриття оперативних витрат. Все інші медійники зроблять самі.
Надія Кучер, регіональна представницяІнституту масової інформації в Полтавській області
Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО ”Інститут масової інформації” та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews