Експертна думка: чи можливо зараз добровільно залишити ТрО

21 червня 2022 0

Олександра Іоффе

Начальник пресслужби Полтавського обласного ТЦК та СП капітан Роман Істомін та досвідчений полтавський адвокат Максим Маліченко розповідають про підстави та нюанси припинення військової служби в лавах ТрО.

Попри війну й мобілізацію, чимало українців не розрізняють поняття "служби в ЗСУ" від "служби в територіальній обороні" і тим паче захисту інтересів та суверенітету держави в лавах ДФТГ. Втім, ці відмінності є принциповими, оскільки у них закладені підстави для початку проходження служби, строках цієї служби та підстави для її дострокового припинення.
Нещодавня новина про зміни у військовому законодавстві, щодо бійців ТрО певне не залишила байдужою жодного свідомого українця. Можливість залучення бійців територіальної оборони до активних бойових дій на "нульовці" (тобто безпосередньо на фронті) або деокупації території в межах всієї України викликали різні емоції: від патріотичного піднесення та бажання якнайкраще проявити себе з-поміж побратимів до розпачу та тривоги за життя та здоров’я близьких. І якщо із бажанням власноруч винищувати рашистів все зрозуміло, то для тих хто очікував, що їхні близькі виступатимуть виключно у ролі підсилювачів основних сил ЗСУ та залучатимуться до оборони лише в межах своєї територіальної громади ситуація склалася відносно тривожна.
А вже після заяви очільника Полтавської військової адміністрації Дмитра Луніна від 15 червня про те, що полтавські військові потроху готуються до виконання бойових завдань в межах всієї України чимало інтернет-запитів містили питання про особливості та юридичні нюанси припинення військової служби в лавах територіальної оборони в умовах воєнного стану.
Тож, аби скоординувати наших читачів та більш повно висвітлити це неоднозначне питання ми запитали начальника пресслужби Полтавського обласного ТЦК та СП капітана Романа Істоміна та досвідченого полтавського адвоката Максима Маліченка про підстави та нюанси припинення військової служби в лавах ТрО.

"У першу чергу слід зазначити, що поряд із поняттям "військовослужбовець Сил територіальної оборони" у законодавстві існує також поняття "доброволець Сил територіальної оборони", і на практиці досить часто ці поняття помилково не розрізняють, хоча саме від статусу в якому перебуває особа, що бере участь в обороні України, залежать правові підстави для припинення (розірвання) контракту, на підставі якого людина несе службу. Для того, щоб розмежовувати вказані поняття необхідно розуміти, що доброволець Сил ТрО не є військовими, фактично це цивільні особи, які є членами добровольчого формування територіальної громади (далі – ДФТГ), а військовослужбовець Сил ТрО – це особа, яка несе військову службу за призовом під час мобілізації або за контрактом в Силах ТрО, що належать до окремого роду Збройних Сил України (аналогічно Сухопутним та десантно-штурмовим військам)", – наголосив Максим Маліченко.
Також він додав, що згідно із Законом України "Про основи національного спротиву" територіальна оборона – не просто окремий рід Збройних Сил України (далі – ЗСУ), а цілий комплекс різних заходів (зокрема, воєнних), що здійснюються для протидії воєнним загрозам (п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону). А отже, на добровольців, так само як і на військовослужбовців Сил ТрО поширюються встановлені державою соціальні та правові гарантії. Здебільшого вони матють соціально-економічний характер та стосуються збереження робочого місця, розміру середнього заробітку, права членів сім’ї на грошову компенсацію у разі загибелі добровольця тощо. Однак, на відміну від військовослужбовців Сил ТрО, добровольці ДФТГ не отримують від держави грошового забезпечення та додаткової винагороди за участь у бойових діях, не мають військових звань, та як уже було зазначено фактично вони є цивільними особами, яким дозволено застосовувати стрілецьку зброю для виконання завдань територіальної оборони.
А Роман Істомін додав, що усі ці нюанси регулюються на контрактній основі. За його словами, не існує контракту бійця ТрО. Натомість існує контракт військовослужбовця, контракт резервіста і контракт добровольця. Усі вони мають суттєві відмінності в умовах відбору, вимогах до зацікавленої особи, нюансах виконання умов контракту та строках його дії.
Так контракт військовослужбовця від початку російської агресії на Сході країни не втрачав популярності ності через низку суттєвих переваг та державних гарантій. Ним передбачалось гідне матеріальне забезпечення та грошові винагороди, а також суттєві пільги при навчанні у ВНЗ, постановці на квартирний облік та виході на пенсію.
Трохи по-іншому склалася ситуація із так званими резервістами. Відповідно до нормативно-правовоих актів резервістом ТрО може стати будь-який громадянин України віком від 18 до 57 років незалежно від статі, навіть без досвіду служби у війську та перебування на обліку у військовому комісаріаті (територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки). Окрім цього, вимоги до здоров’я кандидатів у резервісти територіальної оборони менші, аніж у бойових бригадах.
Контрактники-резервісти раз на 2-3 роки мають проходити 10-денні навчальні збори. Добровільна підготовка у вихідні дні (у середньому 3-4 дні на місяць) – загалом це близько 40 діб на рік переважно у вихідні дні та в добровільному порядку. Також резервіста не можна залучати до нарядів, робіт тощо – тільки до підготовки та виконання завдань служби.
А у разі оголошення мобілізації резервіст зобов’язаний прибути у свою військову частину, до свого підрозділу за викликом командира.
"В умовах напруженої воєнної ситуації, яка складалася в країні вже кілька останніх років резервістом бути набагато раціональніше. У випадку оголошення мобілізації людина відразу розумітиме ким, куди та в якості кого вона захищатиме нашу країну. Під час підписання контракту усі нюанси чітко обговорюються, тому в момент мобілізації людина одразу готова приступити до виконання бойових завдань. Більше того, особовий склад всередині груп резервістів теж сталий. Тож, військову службу людина проходитиме у вже сформованому дружньому оточенні, з яким вона не раз співпрацювала на навчаннях" – ділиться своїм баченням Роман Істомін.
Разом з тим членом добровольчого формування може бути особа, яка досягла 18 років, проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшла медичний, професійний та психологічний відбір і уклала контракт добровольця територіальної оборони. При цьому до бажаючого не висуваються жодні особливі вимоги щодо статі та досвіду військової служби .
Також українське законодавство визначає, що добровольчі формування діють лише на території певної територіальної громади, яка створила таке формування, і лише у виключних випадках добровольче формування може виконувати задачі на інших територіях. Тобто, якщо скоротити цю категорію то це цивільні особи, які в окремих випадках можуть використовувати зброю та інші боєприпаси.
І якщо з основними відмінностями та характеристиками контрактів все більш-менш зрозуміло то тривалість та підстави для його дострокового припинення потребують ретельного розгляду.
Так для осіб, що підписали контакт військовослужбовця це період у 3-5 років в залежності від посади ( ч.2 ст. 23 ЗУ Про військовий обов'язок і військову службу) та звільняються на підставі п.2 ч.4 ст. 26 того ж закону. Серед основних причин вказані: стан здоровя, граничний вік, доведення скоєння особою злочину та набуття вироком суду законної сили, догляд за хворим членом подружжя чи виховання дитини з інвалідністю до 18 років. Для жінок-військових додатковою підставою є вагітність. Тобто добровільно розірвати контракт в односторонньому порядку чи за угодою сторін наразі неможливо.
"Для військовослужбовця Сил ТрО перелік підстав припинення (розірвання) контракту під час дії воєнного стану із зрозумілих причин є суттєво обмеженим, та передбачає наступні випадки:
- Досягнення граничного віку перебування на службі (60 років);
- Непридатність до військової служби за станом здоров’я;
- Призначення судом покарання у виді позбавлення, обмеження волі або позбавлення військового звання;
- Через визначені законом сімейні обставини або з інших поважних причин (наприклад, постійний догляд за хворою дружиною/чоловіком, дитиною; виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років; вагітність жінки-військовослужбовця тощо);
- За власним бажанням (така можливість передбачена виключно для іноземців та осіб без громадянства, що проходять службу в ЗСУ за контрактом)" - зауважив Максим Маліченко.
А Роман Істомін додав, що контракт резервіста підписувався виключно до 24 лютого 2022 року і у період воєнного стану підписати його просто неможливо.
"Згідно даного контракту резервісти повинні були прибути до своїх військових частин ще починаючи з 23 лютого (коли було оголошено призов резервістів). По прибуттю до військової частини резервіст став військовослужбовцем, тобто зараз таких контрактів немає - вони автоматично ліквідовуються, а після демобілізації якщо громадянин знову вирішить бути резервістом - зможе підписати новий контракт. Тобто зараз такий контракт розірвати неможливо, тому що його в принципі не існує. Нині колишні резервісти стоять у лавах ЗСУ як військовослужбовці, призвані за мобілізацією. Звільняться вони після Указу про демобілізацію" - зауважив Роман Істомін.
Щодо представників добровольчих формувань ДФТГ їхні контракти з усіма додатковоими умовами підписуються членами добровольчих формувань територіальних громад. Тож, навіть, під час воєнного стану доброволець може за власною ініціативою подати на ім’я командира заяву про припинення контракту без настання будь-яких особливих умов та правових наслідків.
Підсумовуючи усе вищесказане полишити військову службу за власним бажанням не вийде, якщо тільки особа не включена до складу ДФТГ. В усіх інших випадках людина має опинитися у надто скрутних ситуаціях, які відверто не вартують того щоб їх провадити у життя. Наостанок нагадаємо, що відповідно до ч.4 ст. 408 Кримінального кодексу України дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.