Об’єднані болем і любов’ю: як ГО «Сім’ї загиблих Полтавщини» перетворює втрату на силу

Вчора 0

На стіні пам'яті його світлина,

З якої він всміхається мені,

Немовби кажучи: "Пробач мене, матусю, пробач свого сина,

Пробач, що я не вернувся з війни."

Авторка: Наталія Чепіга

У невеликому кабінеті, що його безкоштовно надала обласна рада, працює команда, яку об’єднала спільна втрата — смерть найдорожчих. Тут приймають, вислуховують, допомагають і підтримують. Це — громадська організація «Сім’ї загиблих учасників бойових дій Полтавщини», яку очолює Наталія Чепіга, мама загиблого у 2014 році на війні бійця “Айдара” Миколи Чепіги. Її шлях — шлях із глибокого особистого болю до розбудови унікальної, потужної спільноти родин полеглих Героїв.

Від ізоляції до об’єднання

Організація була створена 29 грудня 2015 року. Спочатку — як ініціатива самих родин, яких знаходили, об’єднували й підтримували колишні військові та активісти. «Перші два роки я взагалі ніде не з'являлася, — згадує Наталія Чепіга. — Але нас знаходили, запрошували, і тоді вперше відчула: я не одна».

Сьогодні до ГО «Сім’ї загиблих УБД Полтавщини» входять 24 підрозділи в громадах області. Це єдина в Україні обласна структура з офіційно зареєстрованими осередками на місцях. Її представники працюють неформально, з розумінням болю, з особистою історією втрати. А це — головне, бо, як каже пані Наталя, «тільки мати, яка пережила подібне, може по-справжньому зрозуміти іншу».

Спільнота замість лекцій

Організація не просто збирає родини — вона створює простір довіри й підтримки. Щомісячні зустрічі, розмови без пафосу, без психологічних лекцій — просто діалог, в якому кожен може виговоритися. «Тут і психолог не потрібен, — розповідає Наталія. — Бо психологи бувають різні. А тут усі свої, усі розуміють, що значить жити без сина, чоловіка, брата».

Є приклади, коли завдяки таким зустрічам у громадах народжувалася довіра навіть до фахових психологів. Але найголовніше — це жива людська підтримка, що дає сили йти далі.

Правозахист і робота з державою

Окрім емоційної підтримки, ГО «Сім’ї загиблих УБД Полтавщини» займається й практичними речами: від пенсійних консультацій до судової допомоги. Завдяки злагодженій роботі підрозділів та підтримці професійного юриста, у 2019 році вдалось добитися справедливого перерахунку пенсій для родин загиблих, навіть через суд.

У кожному підрозділі є відповідальна людина — офіційно зареєстрована як голова, що має право представляти організацію в громадах, співпрацювати з ветеранськими відділами, реагувати на нові законодавчі ініціативи. Така структура дозволяє оперативно вирішувати проблеми на місцях і координувати дії по всій області.

Пам’ять — не просто слова

Організація активно підтримує ініціативи щодо вшанування пам’яті. У багатьох громадах проводять зустрічі зі школярами, де родини та побратими розповідають історії загиблих.

«Ми хочемо, щоб діти пам’ятали: їхній батько не просто загинув, а захищав кожного з них», — говорить Наталія Чепіга.

На кладовищах Полтави йдеться до створення меморіального простору єдиного зразка. Це дає змогу уникнути візуального хаосу, а головне — підкреслює єдність пам’яті. «Це не просто могили — це свідчення про покоління героїв, які мають бути разом, навіть після смерті», — каже голова ГО.

Війна змінила всіх

Зараз до організації активно долучаються вдови. Якщо раніше більшість активних учасниць були матерями, то тепер дедалі більше молодих жінок знаходять тут підтримку.

«Ми хочемо, щоб наші внуки, а їхні діти, знали, кого втратили. Щоб пам’ять про їхніх батьків була живою і сильною», — пояснює Наталія.

Підтримка обласної ради, керівників громад, наявність транспорту для поїздок, допомога в облаштуванні кабінетів — усе це сприяє тому, щоб організація розвивалася. Її члени не обмежуються сумною пам’яттю — вони активно включаються в державні ініціативи, беруть участь у формуванні ветеранської політики, обираються до громадських рад.

Сенс у допомозі іншим

Для пані Наталії це не просто робота — це поклик. Після загибелі сина вона довго не могла повернутися до звичного життя. Але з часом знайшла сили. Каже, що її досвід у залізничному депо, в управлінні людьми, став у нагоді. Але справжня мотивація — це відчуття, що її допомога потрібна.

«Коли до нас приходять матері, інколи по кілька годин говоримо, — розповідає вона. — І коли одна сказала: “Мені полегшало”, — це вже значить, що недарма ми тут».

Наталія Чепіга — людина, чия відданість справі не раз була відзначена на всеукраїнському рівні. Вона має низку відзнак, серед яких — грамота від Верховної Ради України, численні подяки від обласної та державної влади, нагороди за волонтерську та громадську діяльність. Її ім’я добре відоме у ветеранському середовищі, а досвід і авторитет — беззаперечні.

Об’єднані війною і любов’ю

ГО «Сім’ї загиблих учасників бойових дій Полтавщини» — це не про формальні звіти чи адміністративну роботу. Це про серце, яке болить за кожного. Про людей, які втратили найдорожче, але зуміли об’єднатися, щоб підтримувати інших. Про спільноту, яка стала голосом пам’яті, гідності й правди.

Це приклад того, як із особистого горя народжується сила. І як важливо мати поруч тих, хто справді розуміє.