Шолом-Алейхем: як полтавський раббин став українським літературним етнографом та спробував підкорити Америку
07 серпня 2022
0
Олександра Іоффе
Біографія єврейського письменника, який своїми захоплювався Дефо та Шевченком.
Окрім політичних чи духовних діячів були на Полтавщині і свої письменники. Більше того, у нас був, навіть, свій Марк Твен. І хоча його насправді звали Шолем Нохумович Рабінович, він зміг досягти не менших висот аніж його американський колега. У своїх творах він не лише зберіг їдиш культуру та зробив документальні нариси про життя українських міст, але й показав, що у кожній сумній історії завжди можна знайти щось смішне і надія це останнє що варто втрачати.
Шолем Нохумович Рабінович народився 2 березня 1859 р в родині заможних переяславських євреїв. Його батько – Нохум займався виготовленням вин, володів льохом "Продаж різних вин Південного берега".
Дитячі роки Шолема минули в невеличкому містечку Воронькові тодішньої Полтавської губернії. За родинною традицією хлопчик спочатку навчався в хедері (єврейській початковій релігійній школі прим. авт). А згодом, під впливом єврейської просвітницької літератури почав займатися самоосвітою та, навіть, вступив до Переяславської повітової школи.
Безтурботне дитинство для Шолема закінчилося відносно рано. Коли хлопцю виповнилося 13 років його батько збанкротував, а мати, померла від холери.
Аби поставити на ноги дітей Нохум повторно одружився. Але мачуха відразу невзлюбила Шолема за пустощі та почуття гумору. А отже, за найменшу провину дитину карали жорсткіше від інших дітей Рабіновічей.
Але Шолем не планував терпіти такого ставлення і тому відкрито висміював мачуху. Його першим літературним твором була збірка лайливих висловів жінки, яка у моменти злоби спілкувалася не лише на їдиші, але й на українсько-єврейському діалекті. Втім, справжній потяг до письменництва хлопець відчув у 15 років коли потайки від релігійних батьків прочитав книгу “Робінзон Крузо”.
Тоді він не лише твердо упевнився, що стане видатним письменником на кшталт Дефо, але пообіцяв собі що напише свою, кращу, версію такої пригоди. Це було потрібно хлопцю не лише для заробітку та допомозі родині, яка так і не оговталася від злиднів, але й для того, щоб довести тодішньому антисемітському суспільству, що він, як єврей, теж вартий поваги і визнання.
Але поки юнак ріс він в повній мірі спокутував не лише злобу з боку односельців, але й тяжку долю ненависного пасинка. Так тяжка сирітська доля привела Шолема, а також його молодших братів і сестер в Богуслав, де він жив протягом восьми місяців в сім'ї бабусі і дідуся.
Єдине що давала юнаку надію вибитися з бідності – знання. Тож відразу після закінчення Переяславського повітового училища 17-річний Шолем пішов з дому та почав давати приватні уроки з загальносвітніх дисциплін у Переяславі та Ржищеві.
Саме так він зустрів своє перше і єдине кохання – Голду Лоєв. З 1876 року юнак працював домашнім вчителем у селі Софівка (Богуславщина прим.авт), де єврейський магнат Елімелех Лоєв виховував свою доньку Голду.
Закохавшись в свою ученицю, Шолем Алейхем розумів, що благословення її батька йому не домогтися, тому що, за тодішніми законами, наречений повинен був мати стабільний статок і перспективи щодо роботи. Втім, він продовжував вчити дівчину не сподіваючись на взаємність. Але довідавшись про симпатії вчителя до його доньки, Елімелех Лоєв одразу ж вигнав бідного юнака. Так у пошуку роботи Шолем потрапив у Лубни, де влаштувався казенним рабином (чиновником з реєстрації народжень, шлюбів, смертей серед єврейського населення). Але попри відстань пара не полишила спілкування і через шість років сталося диво – Голда всупереч батьковій волі, вийшла за нього заміж.
Це сталося у 1883 році коли пара вперше після вигнання Шолема зустрілася знов. Проти волі її батька вони все ж таки уклали шлюб і згодом оселилися в Білій Церкві. Там придбали будинок, у якому народилися їхні перші діти. Всього ж у Шолом-Алейхема і Голди було шестеро дітей: чотири доньки – Ернестина, Ліліан, Емма, Марія, а також два сини – Михайло, Наум. А саме подружжя можна назвати взірцем сімейного життя. Адже попри лояльне ставлення у єврейському середовищі до розлучень та хронічну бідність Шолема, Голда прожила з ним у мирі і злагоді 30 років.
Ба більше, саме вона свого часу запевнила юнака не полишати письменництво та бувши освіченою коментувала й оцінювала його твори з літературної точки зору.
Приблизно у той самий період він почав публікуватися в першій газеті на їдиші “Фолксблат”. Тоді ж до нього приходить перша слава і популярність.
Спочатку Шолем писав виключно давньоєврейською мовою, але потім, щоб його твори були доступними ширшому колу читачів, почав використовувати розмовну єврейську – їдиш – і підписуватися не власним ім’ям, а псевдонімом Шолом-Алейхем, що звучить як традиційне єврейське вітання "Мир Вам".
Після смерті свого багатого тестя у 1886 році, Голда отримала увесь його статок. Тож вони з Шолемом переїхали до Києва, де останній почав грати на біржі. Менш ніж за п’ять років він програв усі жінчині гроші і щоб уникнути колекторів на останні гроші поїхав у подорож до Європи.
Протягом 1890-го року письменник побував у Парижі, Відні та інших знаних європейських містах. Пробував він жити і в Одесі, але з невідомих причин все ж таки вирішив повернутися до Києва.
Втім найбільше всього з-поміж українських міст любив Шолем Боярку. Тут був найближчий до Києва лісовий масив, цілюще повітря і мальовнича природа. Але найголовніше, що там був безоплатний "санаторій з надання допомоги бідним сухотним євреям Києва". І це мало вирішальне значення, адже Шолем все життя страждав на тяжку форму туберкульозу, яку лише загострювала безпросвітна бідність і погане харчування.
Прототип своєї улюбленої Боярки Шолем описав у найбільш популярному своєму творі "Тев'є-молочник" і і "Дачна кабала", які вийшли багатьма мовами світу, Шолом-Алейхем описав Боярку як Бойберік .
Ще за життя Шолема твір "Тев'є-молочник" був перекладений багатьма мовами і розійшовся по світу. А оскільки письменник змалював жителів Боярки, її краєвиди, побут тогочасного дачного поселення – містечко одразу стало популярним і пізнаваним у літературному світі.
Втім грошей це Шолему так і не принесло. Але попри життєві скорботи Шолом-Алейхем мав по-справжньому дар радіти дрібницям та цінувати життя яким воно є. Не втратив Шолем і потягу до знань і культури. Брат письменника Вевік Рабіновіч згадував, як високо цінував Шолом-Алейхем особу Тараса Шевченка, як Шолем купив та зберігав у своїй бібліотеці "Кобзаря", якого зачитав настільки, що знав звідти чимало віршів напам'ять.
Окрім Кобзаря полюбляв письменник і українську пісню. Маючи від природи чистий голос та гарний музичний слух він частенько співав українські пісні та підкреслював, що створити їх такими прекрасними могли тільки високодуховні люди.
Та така любов та потяг до української культури не врятували його у 1905 році від єврейських погромів у Києві. Рятуючи своє життя він виїхав із родиною спочатку до Львова, потім – за кордон.
Шолом-Алейхем вільно володів українською, тож завдяки йому багато людей за кордоном взагалі вперше почули про Україну. І навіть у період державної політики антисемітизму Шолом-Алейхема шанували в Україні і не раз видавали та перевидавали його твори.
Але влітку 1908 р. Шолом-Алейхем тяжко захворів на туберкульоз і за порадою лікарів виїхав до Італії. Для його лікування за кордоном друзі Шолема організували збір грошей серед читачів і це врятувало письменнику життя.
Початок Першої світової війни застав Шолом-Алейхема в Німеччині під час чергового лікування. Як підданому російської імперії, йому запропонували залишити цю країну, а у випадку відмови погрожували депортацією. Тож тяжко хворий, без засобів до існування Шолем із родиною декілька місяців перебував у Данії, а потім зібравши останні копійки рушив до Нью-Йорка, яким марили усі тодішні європейські євреї. Але тодішня аудиторія містечкові розповіді Шолема не сприйняла. Єдине що радувало що там Шолем особисто познайомився з Марком Твеном і свого часу Твен, навіть, зізнався, що вважав себе американським Шолом Алейхемом.
Життя в Америці у Шолом-Алейхема було відверто нелегким. Він дуже бідував і тяжко хворів, але так само як і колись молодим, вчив своїх дітей усе трагічне обертати на смішне і ніколи не опускати руки. Але попри невиправний оптимізм доля до Шолема була надто немилосердна.
Наприкінці життя він захворів ще й на цукровий діабет. Тож, відчуваючи свою швидку кончину чітко визначив коли саме помре та склав заповіт.
Але щоб дізнатися, яка цифра найбільше лякала Шолема, куди він мріяв поїхати за кілька тижнів до смерті та де заповів поховати його тіло читайте у матеріалі книги “Полтавська діаспора”.
Як придбати книгу Олександра Панченка "Полтавська діаспора. Велика енциклопедія":
1. Перерахуйте гроші за потрібну Вам кількість примірників на банківську картку автора: ПриватБанк 5168 7427 2288 3976 (Олександр Панченко) 2. Вкажіть у призначенні платежу ПІБ, номер телефону та адресу чи номер поштового відділення, на яке потрібно відправити енциклопедію. 3. Трішки очікування і книга у ваших руках! Вартість книги - 2000 гривень. 15% від вартості кожного примірника будуть перераховані на рахунок ЗСУ! Решта виручених грошей буде витрачена на проведення подальших наукових досліджень.
