Відверта розмова: поради як говорити з дитиною про війну

Війна принесла в життя дітей відчуття втрати, невизначеності та тривоги. У такій ситуації діти звертаються до батьків аби почувати себе захищеними та у безпеці. Тому варто бути готовим відповісти на усі дитячі запитання та максимально врівноважено поговорити з дитиною про війну. Пропонуємо кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну.

Підготуйтеся до серйозної розмови з дитиною Варто розуміти що діти живуть у тому самому інформаційному просторі, що і ми з вами. Тому слід бути готовим що у випадку тривоги діти прийдуть дізнатися правду. У цей момент важливо дати правдиву відповідь відповідно до віку та розвитку дитини. Дайте дитині відчуття впевненості та безпеки. Дітям будь-якого віку дуже важливо відчувати безпеку. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь. Терпляче відповідайте на ті самі питання знову Діти, особливо маленькі, можуть ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову повторювати, що з нами все буде добре і українська армія хоробро нас захищає. Давайте та підтримуйте необхідний тілесний контакт У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому дитину важливо обіймати, цілувати чи тримати за руку. Відповідайте лише на ті питання, які ставить сама дитина Із 4–5 років діти можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідайте саме на ті питання, з якими до вас прийшла дитина. Не торкайтесь тих аспектів про які вона не запитує. Нагадуйте, хто є поруч з дитиною Дошкільнятам і молодшим школярам важливо дати зрозуміти що вони не самотні і з ними поряд завжди знаходяться значущі дорослі, які здатні про них поплікуватися. Проговорюючи це, ви покажете дитині що війна — це десь далеко, а тут поряд з нею є великий, безпечний та спокійний дорослий. Проговорюйте рутинні речі Час від часу нагадуйте дитині хто з близьких знаходиться поруч, до кого можна звернутися, коли потрібна підтримка. Проговорюйте базову інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку — адресу, власне прізвище та ім’я, кого з дорослих і де можна знайти, якщо раптом дитина опиниться сама. На небезпечній території проговорюйте план дій Важливо постійно проговорювати правила безпечної поведінки та навчити дитину їх виконувати. Дозвольте дитині проживати емоції та допоможіть знайти безпечний спосіб їх вираження Відповідь "не хвилюйся" не позбавить дитину від тривоги, а лише відверне її від вас. Спробуйте чесно та спокійно розвіяти тривогу дитини та покажіть їй що у такій ситуації хвилюватися абсолютно нормально. Якщо дитина не може виказати свої почуття словами, дайте їй олівці, фарби чи інші матеріали для творчості завдяки цьому вона зможе осмислити свої почуття через мистецтво.


Діліться з дітьми власними думками Дітям молодшого підліткового віку слід давати відповідь саме на поставлене питання. Також, відповідно до їх розвитку та віку, з ними можна ділитися своїми думками, почуттями. Однак будьте готові, що дитина може мати свою точку зору, яка не співпадатиме з вашою. В жодному разі не сваріть дитину та не принижуйте її думки. Це може суттєво підірвати її довіру до вас і в подальшому встановити контакт буде складно або майже неможливо. Шукайте відповіді разом Іноді питання, які ставлять підлітки, заганяють у глухий кут. Тоді важливо чесно про це сказати та разом сісти шукати інформацію в інтернеті. Гарною традицією став би обмін думками та висловлюваннями авторитетних для підлітка особистостей та аналіз знайденої інформації. Долати внутрішній конфлікт діалогом Важливо брати до уваги, яким є інформаційний фон у родині. Ставлення батьків може стикатись із думками, які дитина чує у своєму середовищі, і це викликатиме внутрішній конфлікт у дитини. Треба перебувати в постійному довірливому діалозі, обмінюватися думками — це найважливіше у стосунках з підлітками, зокрема коли говоримо про насилля, війну.

Не формуйте у дитини упередження

Треба бути обережним, пояснюючи дитині щось про війну. Адже якщо цього не робити у маленької особистості надовго з'явиться упереджене ставлення до певної нації, категорії людей та обставин.

Говоріть про те, як дитина може підтримати близьких у небезпеці

Якщо рідні дитини перебувають у найбільш небезпечних районах бойових дій, варто розповідати, що вони роблять, змальовувати картинку, що відбувається. Проговорюйте прості, лаконічні механізми, як можна підтримати одне одного і тих, хто в небезпеці, — поговорити з ними телефоном або написати в месенджер, якщо це можливо, заспокоїти, розповісти про себе.

Емоційний стан важливіший за слова

Стан, у якому дорослі говорять з дитиною, важливіший за слова, якими вони говорять. Дитина має бачити, що дорослий стабільний. Так, він має право на свої почуття. Дорослий хвилюється, переживає, співчуває, але він залишається стабільним — для дитини це найважливіше. Страх втрати контролю — найбільший для дитини після страху втрати близької людини. Коли дитина бачить, що дорослий не контролює ситуацію, не контролює сам себе — це лякає, і тут можливе потрапляння в дуже глибоку воронку тривожності, з якої важко вибратися. Дитина весь час перевірятиме, чи мій дорослий у порядку, що з ним відбувається. Це дуже виснажує емоційно.

Називайте речі своїми іменами

Не можна говорити про загиблих, що вони «заснули», «пішли», бо це може нав’язати страх, що спати — означає померти. Треба казати як є — людина померла, якщо. Говорячи з дітьми про смерть, важливо щоразу повертати їх у точку безпеки. Завжди закінчувати цю розмову словами про їхню безпеку та те що їх обов’язково захистять.

У разі втрати близької людини дитина має спертися на стабільного дорослого

Якщо загинув хтось із близьких — важливо, щоб з дитиною залишався хтось більш-менш стабільний. Саме завдяки цій людині дитина може відчувати, що її дитячий світ не розвалився повністю. Для підтримки розповідайте що роблять ті, хто зараз із дитиною, щоб зміцнювати безпеку і посилювати родинні зв’язки.

Якщо відчуваєте що не можете впоратись із дитячими почуттями – зверніться до психолога.

Коли поруч з дитиною немає нікого, хто може підтримати, потрібно звернутися до фахівця. Бо така втрата є втратою довіри до світу. Тож дитина може завмерти і відмовитися від подальшого розвитку. Можливе тривале порушення сну чи аутоагрессія. Аби цього уникнути якомога скоріше зверніться до фахівця.