Як колишні полтавські депутати від ОПЗЖ перетворились на волонтерів та затятих патріотів

07 липня 2022 0

Олександра Іоффе

Авторський огляд на діяльність депутатів Полтавської міськради від ОПЗЖ у розрізі україно-російської війни

Кожне людське рішення закономірно породжує довготривалі наслідки. Особливо, якщо це стосується політичної діяльності. Тим паче, коли це діяльність скандальної "Опозиційної платформи за життя" (ОПЗЖ), яка з 20 червня після рішення Восьмий апеляційний суд міста Львова є офіційно забороненною на території України. І хоча ще до офіційного рішення щодо подальшої долі партії, фракції ОПЗЖ в Верховній раді України, в обласних та місцевих радах масово почали змінювати свою назву на їхню ідеологічну складову це не надто вплинуло. І якщо з долею партії ОПЗЖ все зрозуміло, то чимало запитань виникає до діяльності колишніх проросійських полтавських депутатів, які з кінця лютого масово починають змінювати зовнішнє політичне забарвлення.

Саме така оказія імовірно торкнулося й депутатів Полтавської міської ради від ОПЗЖ: Оксани Деркач, Віктора Чміля, Тетяни Годяк та Євгена Момонта. Тож, на тлі їхнього раптового перевтілення підготували для вас коротенький лікнеп по персоналіям колишнього кивівської когорти.

Оксана Деркач

Оксана Деркач ексголова фракції "Опозиційна платформа — За життя" у Полтавській міськраді. Якщо вважати цю партію своєрідним правонаступником колишньої "Партії регіонів", то можна сказати, що Оксана Деркач замкнула для себе певне ідеологічне коло. Адже саме вона тривалий час очолювала міський партійний осередок "Партії регіонів". До свого тандему з ОПЗЖ Оксана Деркач працювала секретарем Полтавської міської ради, однак була достроково звільнена з посади ще 31 серпня 2018 року. А через два роки після цього інцеденту (у 2020 році) свідомо підтримала ОПЗЖ та заручившись особистою прихільністю Іллі Киви, навіть, балотувалась на посаду міського голови Полтави.

Що цікаво, висували кандидатуру Оксани Деркач не лише за професіоналізм та багатий досвід роботи в міськраді, але й суто за гендерним принципом.

"Полтава - моя мала батьківщина. Це місто, доля якого мені не байдужа - тут пройшло моє дитинство, тут росли мої діти! І це місто з величезним потенціалом. Ми зобов'язані його реалізувати. Ми повинні розірвати кільце поруки і корупції. Покласти край цій вакханалії. Тому Полтаву повинна очолити нова людина - досвідчена, творча! Я радий представити людину, що розділяє мої переконання. У Оксани Деркач є мета - зробити місто квітучим, і я вірю в її перемогу. Я вірю в нашу перемогу!", - захоплено написав Кива про свою колегу пані Оксану на власній сторінці у соцмережі.

Аналізуючи сфери діяльності Оксани Деркач, можемо з упевненістю сказати, що вона намагалась бути дотичною до кожної ініціативи чи важливого рішення в контексті Полтавської громади та української спільноти.

З її профілю у Фейсбук можна побачити, що вона опікувалась земельними питаннями, лебедями у Денропарку, проблемами війни та миру, прогресивним фемінізмом, дитячою літературою, а також механізмами поліпшення роботи органів місцевого самоврядування. Встигала вона і робити фотозвіти з офісу ОПЗЖ, де періодично приймала людей та спілкувалась зі своїм потенційним електоратом.

Навіть, не отримавши бажану посаду, Оксана Деркач активно боролась за імідж місцевого соередку ОПЗЖ та після кожної значущої депутатської зустрічі/комісії/сесії публікувала детальний огляд на найважливіші питання під своєрідним кутом.

Втім, події 24 лютого змінили публічну риторику цієї проросійської партії. І вже 16 березня Оксана Деркач розмістила у на своїй фейсбук-сторінці відповідний допис. У ньому вона зазначила, що не має партійного квитка і не вважає себе членом партії ОПЗЖ.

"Біда, яка прийшла на нашу Україну від російського агресора, викликає лють і ненависть до всього російського, путінського! Почуття, які не властиві для мене, зараз поселились у моєму серці. З кожним днем стають сильнішими. І бажання захистити на всіх рівнях свій народ і себе переповнює та дає сенс жити! Націлена працювати і боротись на повну силу, щоб наблизити Перемогу", - поділилась думками депутатка.

Читаючи коментарі під цим постом, можна дійти висновку, що "краще пізно чим ніколи" . Однак, навіть, такі втішання від читачів перемежовуються в’їдливими порадами наступного разу не вступати до чергової проросійської партії та взагалі полишити політику, якщо так не "щастить" з ідеологічними однодумцями.

Нині, якщо слідкувати за її фейсбуком, то після публічного зречення ідеалів ОПЗЖ Оксана Деркач активно волонтерить та допомагає переселенцям, а також опікується дітьми. Тож, про її колишню партійну діяльність нагадують лише тематичні фото і новини з першої сторінки гугл-пошуку, а також коментатори, які зрідка нагадують, якою ціною далося українціям та, зокрема, Оксані Деркач цей політичний катарсіс.

Євген Момонт

Євген Момонт вперше обрався до Полтавської міської ради лише у 2020 році. Просувався по партійній лінії у якості особистого помічника екснардепа від "ОПЗЖ" Іллі Киви. Також займався формуванням партійної команди на рівні районних осередків.

Однак, ще на етапі місцевих виборів до Полтавської міськради йому, за інсайдерською інформацією, обіцяли посаду голови фракції ОПЗЖ у Полтавській міській раді та статус голови постійної депутатської комісії з земельних питань.

Але внаслідок внутрішньої пертрубації цю посаду отримала більш досвідчена Оксана Деркач, а Євгену Момонту ж дісталась посада секретаря бюджетної комісії. Така невідповідність між "очікуванням" та "реальністю", зрештою, і підштовхнула партію до розколу.

Навіть сам Ілля Кива, який і розкидувався обіцянками щодо привілейованих посад у міськраді назвав пана Євгена егоїстичною людиною та натякнув, що той не здатний визнавати особисті поразки.

І хоча у публічній площі всі учасники місцевої політичної верхівки ОПЗЖ вдавали ніби між ними існує порозуміння, Момонт-Кивівський розкол не пройшов для осередку безслідно. Так він дався в знаки у лютому 2021 року, коли депутати Київської райради мали голосувати за призначення Сергія Синягівського на посаду голови цієї ж райради. За інсайдерською інформацією, частина депутатів виявили бажання дослухатися до свого товариша Євгена Момонта, а не до основної лінії партії на чолі з Кивою. Однак, офіційно цю інформацію ніхто не підтвердив, а Ілля Кива взагалі наголосив, що консолідація всередині ОПЗЖ є зразковою.

Одна, конфлікт між Кивою та Момонтом так і не було вичерпано і вже у червні минулого року міська організація ОПЗЖ проголосувала за виведення з лав партії депутатів міськради Євгена Момонта та Тетяни Годяк, які "чомусь обрали шлях політичних опонентів партії". Після цього кроку порозуміння так і не було знайдено, а тому, за словами Киви "цих депутатів слід відправити у своєрідне самостійне політичне плавання і побажати їм перемог на цьому шляху".

Тоді делегати зібрання одноголосно проголосували за відкликання депутатів міськради Євгена Момонта та Тетяну Годяк, а також депутатів Шевченківської райради Полтави Валентина Гриненка, Андрія Кучерова, Віталія Шеремета та депутатки Подольської райради Олени Сердюк. Але враховуючи бюрократичні нюанси, остаточно відкликати їх можна було не раніше, аніж через рік з початку їхньої діяльності. Тому рішення продублювали спочатку 18 грудня, а потім ще і на 2-му етапі партійної конференції, яке мало відбутись 30 грудня 2021 року. І лише після цих бюрократичних маніпуляцій їхні колишні колеги-однопартійці мали змогу направити офіційний лист до Стратегічної ради партії для ухвалення остаточного рішення з цього кадрового питання.

Так Євгена Момонта фактично відсторонили від діяльності ОПЗЖ. Але про його політичну діяльність та причетність до ОПЗЖ ніхто з полтавців і не думав забувати. Через два тижні після початку нового, 2022, року у його будинку, що знаходиться в селі Петріка, сталась пожежа. Після ліквідації джерела полум’я викликані вогнеборці констатували, що вогонь завдав значних збитків оселі: знищив вхідні двері, вікно, килим та диван на вході, підлогу на площі 2 кв.м. Також, було закопчено речі та меблі у всьому будинку.Сам депутат не постраждав, оскільки тієї ночі перебував у місті. Після надання розголосу цій інформації Євген Момонт відкрито заявив, що це не пожежа а підпал, який є реакцією невідомих осіб на його політичну діяльність.

Втім, чи були це його колишні однопартійці з ОПЗЖ чи їхні опоненти – й досі не відомо. Нині він, якщо судити з його сторінки у фейсбук, живе інфожиттям середньостатистичного українця.

До речі, у нього на сторінці наразі немає жодного пояснення чи каяття з приводу активної співпраці з Кивою. А отже, не надто зрозуміло чи пан Євген просто підлаштувався під політичні вимоги сьогодення чи дійсно відрікся від ідеологічної єдності з Кивою. Тож, будь-які версії з цього приводу будуть лише особистим припущенням і не матимуть жодної доказової бази.

Віктор Чміль

Віктор Чміль також обрався до Полтавської міськради вперше. І хоча він офіційно є позапартійним, пройшов він зрештою саме завдяки спискам ОПЗЖ.

Припускаємо, що обрання відверто проросійської партії могло бути не випадковим, адже у 2010 пан Віктор вже балотувався хоч і безуспішно до Полтавської міської ради, але тоді це робив від "Партії Регіонів".

Окрім цього, відкритих відомостей про нього майже немає. Аналіз інфослідів депутата дав лише розуміння про те, що Віктор Чміль бізнесмен, який керує або володіє (разом з дружиною Наталією) групою компаній фабрики "Ворскла". Зокрема, у списку: ТОВ "Ворскла-мода", ТОВ "Ворскла-стиль" і ТОВ "Ворскла-4".

За майже два роки своєї депутатської діяльності він не був помічений у жодній політичній суперечці та навіть не давав коментарів з приводу власних/партійних рішень. А з початком повномасштабного вторгнення його політична діяльність стала ще більш непомітною. Настільки непомітною, що на останню сесію депутатів Полтавської міськради він також не з'явився.

Нагадаємо, що тоді депутати Полтавської міськради голосували за передачу трьох земельних ділянок у місті Полтава під будівництво багатоповерхівок для вимушених переселенців. На момент голосування усі зареєстровані депутати проявили унікальний приклад політичної консолідації та підтримали це рішення одноголосно. Але чому там не було саме Віктора Чміля нам не відомо, як і невідоме його нинішнє ставлення до проросійської діяльності свого партійного керівника Іллі Киви.

Тетяна Годяк

Тетяна Годяк однопартійка Євгена Момонта, яку разом з ним хотіли виключити з ОПЗЖ за сприяння ідеологічним супротивникам.

З цього моменту, щодо її політичної діяльності нам нічого невідомо. А аналіз особистої сторінки у соцмережі фейсбук не дало жодного натяку, навіть, на її колишню дпричетність до діяльності полтавського осередку ОПЗЖ чи взагалі до політичного життя міста. Жодного натяку, ані фото чи відео про діяльність партії чи чергову зустріч з виборцями. Типова сторінка начальниці відділу ТОВ "Нова пошта"/співвласниці фермерського господарства "Аеліта плюс" без жодного політичного забарвлення та натяків на відмінну від більшості політичну орієнтацію. І хоча ще до початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України пані Тетяна була піддана відвертому остракізму справжнє її ставлення до співпраці з Іллєю Кивою та діяльностіі ОПЗЖ нам на сьогодні невідома.

Ось такий аналіз політичних фігур колишнього місцевого осередку ОПЗЖ. Чи стали вони патріотами та борцями за українські демократичні та суверенні цінності? Наразі нам про це нічого не відомо. Але однозначно можемо сказати, що в умовах війни та після нашої остаточної перемоги над російськими окупантами, ми не матимемо морального права обирати людей, які так чи інакше загравали у своїй політичній діяльності з Росією, або, принаймні, виказували прихильність до її цінностей та політичного режиму.