Калатали в дзвони, освячували паски та христосувалися: Великдень на Полтавщині

27 квітня 2021 0

Пасха – “цар днів” – велике свято церковного календаря. PTV пропонує згадати, які великодні традиції характерні для Полтавщини й звідки їх витоки.

ВЕЛИКОДНІ ТРАДИЦІЇ

Воскресіння Христове – “свято над святами”, воно символізує оновлення світу і людини, торжество життя над смертю і добра над злом. У цьому святі досить міцно переплелися залишки язичницьких обрядів і постулати християнської віри.

Великдень – це рухливе свято, яке вираховується за місячним календарем. Християнська Пасха святкується у першу неділю після юдейської, яка відзначається у день першого нового місяця після весняного рівнодення.

У Великодню ніч жінки та чоловіки йшли до церкви на “всеношну” відстояти нічну святкову службу. Діти й літні люди залишалися вдома. Спати в цю ніч не лягали, а якщо й спали, то не розстелюючи ліжка – “щоб нечиста сила не приснилася”. Стежили, щоб світло в хаті не гасло всю ніч – “бо янголи над оселею літають”.

Найурочистіший момент служби наставав з початком воскресної утрені перед закритими дверима церкви. Тут вперше чуємо святкове:

- “Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим що в гробах життя дарував”.

Під час співу воскресного тропаря, священник благословляє двері, доторкається до них хрестом і відчиняє на знак того, що Христове воскресіння відчинило людям двері на небо.

Микола Пимоненко "Страстний четвер" 1887 рік - Джерело Wikipedia

Один з найважливіших моментів свята – вранішня пасхальна трапеза, під час якої розговлялися після довгого і суворого великого посту. На неї збиралися всією сім'єю.

Великодній сніданок розпочинали молитвою. Батько родини брав свячене яйце і ділив його на стільки частин, скільки присутніх було за столом (залишаючи шматочок яйця на тарілці для померлих). Потім роздавав кожному по шматочку яйця зі словами благословення:

– “Христос воскрес!” на що присутні відповідали – “Воістину воскрес!”.

Ігор Ропяник "Великий день" - Джерело nasati.ru

Ще раніші розговлялися не скоромною, а пісною їжею: вівсяним киселем (приготованим у чистий четвер), ложкою рослинної олії або тертого хрону, який зберігали на божниці за іконами з четверга страсного тижня.

Більшість цих страв відомі як ритуальні ще з дохристиянських часів. До Великодня пекли ритуальні короваї – паски, жайворонків з тіста (обрядове печиво), розписували писанки, начиняли ковбаси.

Таня Філь - Джерело blog.i.ua

У день Воскресіння Христового заборонено працювати, аби не порушити весняного ладу, розмаю природи. Люди вітали одне одного, влаштовували гостини, ігри з великодніми крашанками. Топтали ряст на життя, щоб діждати наступного року.

Молодь співала великодніх пісень – віншівок. Парубки розводили багаття із сухого дерева; дівчата вмивалися водою, в яку занурювали крашанки, щоб бути завжди рум'яними; хрещеники ходили в гості до баби повитухи та хресних батьків; починали “вулицю” – літні вечірні забави молоді.

Костянтин Трутовський "Пасха в Малоросії" 1893 рік - Джерело фейсбук-сторінка Ukrainian_Art

На Великдень прийнято вітаючись тричі христосуватися. Цілування – христосування, має підґрунтя вірувань в існування душі. Коли люди на Великдень цілуються – це їхні душі вітаються.

Хоч церква забороняла в перший день Великодня ходити на кладовище, у народі на цю заборону не зважали. Після святкової літургії йшли до могил, відносили крашанки та шматочки паски. На поминках предків не називали покійними, бо душі їхні присутні й чують, що про них говорять.

Подекуди, вшановуючи померлих, ставили на стіл чи на підвіконня тарілку з землею, де були пророслі стеблинки вівса чи жита і лежали крашанки.

На Великдень цілий день гули дзвони, прославляючи Воскресіння Христове. Вважали, що вся нечиста сила боїться великодніх дзвонів, тільки їх почує – ховається в урвищах та нетрях. Калатаючи у дзвони, катаючи та стукаючи яйця, досаждали злим духам і нечисті.

Цього дня прийнято з усіма вітатися. При зустрічі, навіть з незнайомими людьми та недругами, вклонялися і говорили “Христос Воскрес”.

Віра Баринова-Кулеба - Джерело livejournal.com

Великдень починав сорокаденний період до Вознесіння, протягом якого, за народною уявою, ворота раю лишалися відкритими:

“Хто умре на Великоднім тижні, той піде просто в рай. Бо на Великоднім тижні царських врат не зачиняють і в церкві, і в раю,- душа через царські врата так і полетить просто в рай” – розповідала Кайдашам баба Палашка Соловіха у творі Івана Нечуя - Левицького “Кайдашева сім'я”.

Увесь Великодній тиждень зветься світлим і вважається святковим. Під час цього тижня відправляли обряди, які мали забезпечити добробут в домі та на обійсті.

У понеділок після Великодня чоловіки ходили й вітали без подарунків близьких та знайомих. У вівторок чи середу дівчата й жінки з образами під вишитими рушниками робили ритуальний обхід села, щоб уберегтися від пожеж, хвороб, природних катаклізмів.

Закінчувалися Великодні свята у провідний (поминальний) вівторок, після якого селяни приступали до польових робіт.

ВЕЛИКОДНІ СТРАВИ

Великодні страви – це страви, освячені в церкві, які споживали під час великоднього родинного сніданку. На Полтавщині освячували: сало, ковбасу, сир, хрін тощо. Обов'язковою приналежністю пасхального столу були освячені крашанки та паска.

Михайло Калінін - Джерело livejournal.com

У великодньому кошику мали були:

паска – ритуальний хліб – символ воскресіння, що символізує духовну поживу;
крашанки – символ зародку нового життя, всесвіту, цілісності;
масло, сир – символ зв'язка людей із Всевишнім;
шинка та ковбаси – символ прощення, символізують годоване теля, яке звелів приготувати батько після повернення додому блудного сина;
сіль – символ тієї гіркоти, яку має пізнати кожний християнин, очищаючись від гріхів. Посвячена на Великдень сіль є оберегом від злих очей. Вважається, якщо свяченою сіллю посипати поріг, до будинку не зайде жодна лиха людина;
хрін – символ сили та здоров'я;
свічка – символізує світло та Божу благодать.

Даніїл Бєдношей "Великодній натюрморт" 1979 рік - Джерело mytradosti.blogspot.com

Прикрашали великодній кошик освяченою напередодні гілочкою верби або мирти – символом безсмертя і вічного життя. Важливим елементом був вишитий рушник, який господиня сама готувала до свята.

ПАСКА

Паска - святковий великодній хліб округлої форми, политий поливою і засипаний зерном.

Наші дохристиянські пращури випікали паску на честь весни, відродженої природи. Також паскою вшановували предків, за християнства – це ритуальні хліби Великодніх свят.

Традиційно в Україні готували кілька сортів пасок. У четвер господиня готувала жовті паски, які призначалися сонцю чи небу, в п'ятницю пекла білі – для померлих, щоби ті не приносили лиха; були й так звані чорні паски суботні – родючій землі.

Паску випікали зранку. Чисто вмившись, одягнувши чисту сорочку, господиня читала молитву і розпочинала вчиняти тісто в глиняній макітрі, розмір якої залежав від розміру родини.

Джерело pershij.com.ua

Для випікання пасок добре розпалювали піч, додаючи, освячені напередодні, вербові гілочки. Пекли паски у великих спеціальних формах з кращого борошна. Зверху на пасці робили хрест та шишечки.

На Полтавщині у цей день господиня не пускала чужих в хату, щоб її паски не обговорювали. Вважали, вдалася паска – на щастя й долю, не вдалася – на лихо. Пасок пекли багато, до двадцяти штук, різного розміру, тому що паскою потрібно було з усіма ділитися.

Випікання пасок - Джерело фейсбук-сторінка

Головну, найкращу паску святили в церкві. Свяченою паскою розпочинали великодній сніданок. Крихти від паски не викидали, не віддавали птиці, а тільки худобі. За повір'ям, якщо посіяти крихти від паски на городі, виростуть квіти, які мають чародійні властивості.

ПИСАНКИ

Писанки – розмальовані яйця, які здавна використовували як обрядові атрибути, оскільки яйце вважали символом народження життя.

Розпис писанок вважали магічним обрядом. Інструменти та необхідні допоміжні речі святили у церкві й нікому не довіряли.

Під час створення писанки господиня читала молитву та задумувала добрі побажання. Писанку дарували як побажання здоров'я, сили, краси, урожаю, а також на знак примирення.

Михайло Гермашев (Бубело) "Приготування до Пасхи" 1911 рік - Джерело livejournal.com

Найдавнішим мотивом в орнаменті полтавських писанок вважається сонячний знак, який символізує життєву силу і відродження у природі. Писанку із зображенням сонця дарували на щастя.

Малюючи писанки, полтавки використовували й інші символи, такі як: хрест, що символізував буття й небуття водночас, а також чотири сторони світу та чотири пори року; трикутник – впорядкування та родючість; дерево життя – знак родини та небесної осі; Берегиню – символ життя й родючості та ін.

Для розпису писанок на Полтавщині традиційною використовували три фарби: червоний колір – символ радості, добра, жертовності та воскресіння; жовтий колір є символом тепла, небесних світил та врожаю; зелений колір ототожнювався з весняним пробудженням природи, надією на нове життя.

З часом писанка збагатилася й іншими кольорами, такими, як: блакитний, що символізує повітря, небо та здоров'я; коричневий – землю і її життєздатну силу, а також чорний, який символізує колір ночі та нескінченного життя людини.

Найдавнішими вважають крашанки, пофарбовані одним кольором, вони є символом родинного щастя, миру, добробуту. Фарбували їх господині традиційно в чистий четвер.

Великдень – особливе свято для українців. Великодні традиції, які повсякчас викорінювали та забороняли, залишилися жити в народній пам'яті. Збережені обряди стали тією ниточкою, яка поєднує нас з поколіннями наших пращурів.

Воскресіння Христове – свято перемоги життя над смертю, самопожертви над зрадництвом, добра над злом і надії над безвихіддю. А отже, попри всі особливості цьогорічного святкування, в усіх куточках Полтавщини зазвучить “Христос Воскрес!”.

*****

Прикмети та повір'я:

Дощ на Великдень – чекати дощову весну й до хорошого врожаю.

Якщо на другий день Великодня ясна погода – літо буде мокре, якщо хмарна – сухе.

Коли на Великдень спить господар – то виляже пшениця, а якщо господиня – льон.

Текст підготовлений за даними “Українська міфологія та культурна спадщина” Олексія Кононенка та матеріалами Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського .