На руїнах та в страху – як живуть маріупольці в окупації

Вже два роки триває окупація одного з найбільших і найкращих міст Донеччини – Маріуполя

У 2022 році, після тримісячної відчайдушної оброни, місто Марії на Азовському узбережжі було захоплено російськими загарбниками. Скільки людей померло під час облоги, й досі достеменно не відомо. Їх тисячі. А ті, кому пощастило вижити, зараз живуть немов у тюрмі. Над містом майорить триклятий триколор, а в самому місті, на руїнах, окупанти держать в страху нещасних маріупольців.

Про те, що нині відбувається у захопленому місті, можна дізнатись від справжньої, а не фейкової адміністрації. На офіційній сторінці Маріупольської міськради постійно публікуються новини з міста. Також Луганський обласний правозахисний центр «Альтернатива» щомісяця видає збірку «Життя в окупації», де також описується життя в Маріуполі.

Маріуполь не для маріупольців

За даними Маріупольської міськради, у місті залишилося близько 80 тисяч місцевих мешканців (з 450 тисяч, що жили тут до повномасштабної війни). Майже стільки завезли сюди росіян, які встановлюють свої порядки, та мігрантів-будівельників з Середньої Азії. Причому корінні жителі мають набагато менше прав, аніж приїжджі.

Фото: Гастарбайтери масово засиляють Маріуполь

Наразі окупаційна влада формує реєстр, за яким деяким мешканцям Маріуполя буде заборонено проживати в місті. Ті, хто потрапив до цього списку, будуть депортовані. Також до нього занесуть тих людей, хто хоче, але тепер не зможе повернутися додому. За даними Центру національного спротиву, окупанти створюють цей реєстр через страх перед поверненням української «агентури». Такі дії унеможливлюють проживання маріупольців у своєму рідному місті. Як наслідок - демографічний склад населення стрімко змінюється внаслідок збільшення кількості етнічних росіян та осіб з інших країн.

Місцеві живуть в страху, бо за будь-яке необережно сказане слово їх можуть відправити на допит. Бували випадки, що після цього людей більше не бачили. Так само бояться відверто розмовляти телефоном та користуватись соцмережами, адже перевірки гаджетів відбуваються доволі часто.

Дітей готують до армії

З перших днів свого «правління» окупанти активно почали насаджувати свою пропаганду. Перш за все взялися за дітей. В дитсадках і школах проводять «патріотичні уроки» та «святкові заходи» у радянських традиціях. Мета у окупантів одна – повернути Маріуполь до радянського минулого, нав’язати дітям викривлену історію та стерти українську ідентичність.

Фото: У маріупольських дітей викорінюють українську ідентичність

Водночас окупаційна влада сіє ворожнечу до всього українського. Незабаром у Маріуполі планують створити експозицію про «українських націоналістів». Серед «експонатів» - килимок під комп'ютерну мишку з українською символікою, кружка із зображенням морських піхотинців, форма українських військових та шеврони, що були знайдені в захопленій будівлі СБУ.

В центрі Маріуполя демонтували пам'ятний знак, встановлений на честь 500-річчя українського козацтва. Знак було встановлено на місці сторожового посту Кальміус – центру Кальміуської паланки запорізьких козаків. Раніше були демонтовані пам'ятники жертвам Голодомору, захисникам України та знищені всі мурали.

Фото: Замість муралу з дівчинкою Міланою з’явився триколор

Зі старшокласниками працюють щодо їх підготовки до служби в російській армії. Наразі окупаційні адміністрації активізували відбір серед випускників місцевих шкіл для подальшого навчання в російських вищих військових та міліцейських закладах освіти. Річ у тому, що на тимчасово окупованих територіях спостерігається брак кадрів силових відомств. Через це окупанти заохочують українську молодь навчатися у профільних закладах освіти, щоб після закінчення вони поповнювали поріділі ряди наших супротивників.

Замість житла – красиві фасади

Захопивши місто, росіяни намагалися якнайшвидше відбудувати те, що самі ж і зруйнували. Поспіхом почали зводити бетонні коробки. Проте за яскравим фасадом криються чисельні недоліки: то постійно прориває каналізацію, то з’являються тріщини. Тобто йде гонитва не за якістю, а за швидкістю. Іноді задля показового будівництва зносять історичні будівлі, напівзруйновані, але які можна було б відновити.

Утім навіть квартири в новобудовах окупанти не спішать віддавати корінним маріупольцям. В них заселяють представників силових структур, які контролюють тимчасово окуповане місто, а також співробітників так званої «адміністрації», завезених вчителів та лікарів. Місцевим натомість пропонують купувати житло в іпотеку за захмарні гроші. 

Зокрема, в Лівобережному районі триває знесення цілого кварталу, що викликає обурення серед місцевого населення. Обіцяне компенсаційне житло окупанти надавати не поспішають, бо зайняті будівництвом під іпотеку.

Фото: Лівобережжя Маріуполя залишається у руїнах, сотні будинків напівзруйновані

Час від часу маріупольці виступають з вимогою надати їм нове житло, оскільки багато з них залишилися без прихистку і вимушені проживати у винайманих квартирах або у родичів та знайомих. Зверталися навіть до президента країни-агресорки. Але хто ж їх почує?

У місті залишається критичною ситуація з комунальними послугами. І хоча за два роки у місті відновили й електрику, і водопостачання, але все працює з перебоями. Жителі окупованого Маріуполя у місцевих пабліках скаржаться на неякісну воду з-під крана. Маріупольці виклали в інтернет відеофакт - включили воду й за хвилину фільтр став непридатним.

Через те, що місцева влада не займається критичною інфраструктурою міста, вода не придатна навіть у якості технічної. В той самий час у місті постійні пориви труб, у тому числі - каналізаційних. На деяких вулицях течуть «річки» та утворюються «озера» зі смердючих стоків. Комунальні служби на це майже не реагують, адже в аварійних бригадах не вистачає людей та необхідної техніки. Зі світлом та ж історія. Резервні лінії кинули з сусідніх населених пунктів, але потужностей не вистачає, постійно трапляються аварії.

Захоплене місто нині не живе, а виживає. Росіяни зруйнували не тільки будівлі, а й мирне життя маріупольців. Попри все, незламні жителі міста Марії чекають на звільнення та повернення в Україну.

Світлана Денисенко