МАХІНАЦІЇ: ОЛЕКСАНДР МАМАЙ "КИНУВ" ПІДПРИЄМЦІВ НА ЗЕРНО

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро» було зареєстроване у вересні 2000 року у Полтаві. Його директором став Олександр Мамай. Як він розповідав у власних інтерв’ю, за 10 років на підприємстві створили «замкнутий цикл» з вирощування, збирання та зберігання зерна. Структура товариства об'єднувала 19 сільськогосподарських підприємств, 5 тисяч працівників, 6 елеваторів та великий автопарк. Компанія займалася обробкою 40 тисяч гектарів землі та мала 7 тисяч голів великої рогатої худоби.

Паралельно були створені компанії зі співзвучними назвами: ТОВ «Інтер-Агро Капітал», ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро Лтд», ТОВ «ТД Інтерагро», ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро», ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс». Частина з них володіла активами ТОВ «Інтер-Агро». Керували ними наближені до Олександра Мамая особи: бізнес-партнери, майбутні члени партії «Совість України», родичі. Пізніше ці фірми зіграли чималу роль у процесі фіктивного банкрутства «батьківської» компанії.

Окрім виробництва власного зерна, «Інтер-Агро» займалося й зберіганням культур, що належали іншим підприємствам. Одне з них — ТОВ СП «Нібулон».

 У 2008 році аграрна компанія передала на зберігання «Інтер-Агро» 18 тисяч тонн кукурудзи. Навесні наступного року фірма мала відвантажити зерно партнеру, але цього так і не сталося.

Натомість, у 2010-му році «Інтер-Агро» запропонувало «Нібулону» покрити борг 1000-ма тоннами пшениці. 

Компанія погодилася і підписала відповідні документи, але хотіла переконатися у наявності зерна та відібрати зразки.

На елеватор представників фірми так і не пустили. Пізніше «Нібулон» звернувся до правоохоронців. 

У 2012 році слідчий відділ полтавської тоді ще міліції почав розслідування кримінального провадження за фактом вчинення службовими особами ТОВ «Інтер-Агро» розтрати в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем (ч.5 ст. 191 ККУ).

Крім ТОВ СП «Нібулон», у матеріалах справи фігурували кілька підприємств. Продукцію вони купували у споріднених із «Інтер-Агро» фірм, які мали схожу назву. Ті ж віддавали зерно на зберігання «батьківській» компанії. Потерпілі підприємства також помічали нестачу або відсутність зерна. Мова йшла про тисячі тонн кукурудзи, пшениці, соняшника тощо. Представники фірм почали вимагати відшкодування.

За той час, поки компанії виявили зникнення зернових, Олександр Мамай встиг вийти зі структури «Інтер-Агро» і стати мером Полтави. 

Пізніше компанію викупив холдинг Kernel тодішнього нардепа Андрія Веревського, із двоюрідним братом якого була одружена донька Мамая.

Численні борги «Інтер-Агро» дозволили розпочати процедуру банкрутства. Для цього ПрАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство», співвласником якого також є Андрій Веревський, звернулося до Господарського суду Полтавської області. Суд задовольнив позов і 30 жовтня 2012 року почав процедуру розпорядження майном компанії.

Тоді виявилося, що, окрім сторонніх фірм, «Інтер-Агро» заборгувало компаніям, що перебувають у підпорядкуванні Андрія Веревського. Суми там були більші, а тому ці фірми мали першочергове право на відшкодування. Повернення своїх боргів вони вимагали не так активно, а тому решта потерпілих змушена була чекати.

Крім того, коли борги збиралися покрити за рахунок продажу матеріальних ресурсів. Виявилося, що на елеваторах немає техніки та зерна.

Такий процес здався підозрілим одній з цих компаній — ТОВ СП «Нібулон». Вона звернулася до Господарського суду Полтавської області з проханням довести, що банкрутство ТОВ «Інтер-Агро» фіктивне.

Розгляди у місцевих, апеляційних та касаційних судах результату не дали. Позов так і не задовольнили, а деякі з підприємств так і не побачили власних коштів. Не допомогло навіть звернення до прокуратури та відкриття кримінальних проваджень.

За короткий час про справу забули. В рамках розслідування правоохоронці ще кілька разів отримували доступ до документів, отримали кілька відмов, а потім дії припинилися на кілька років.

Про кримінальне провадження за фактом розтрати майна службовими особами «Інтер-Агро» правоохоронці згадали у травні 2017 року. 

Слідчі отримали через суд доступ до рахунків боржника аби провести «повне всебічне неупереджене розслідування». Далі справа не пішла. 

Після низки судових ухвал у травні розслідування зупинилося ще на рік. 

Про неї згадали у серпні 2018 року — напередодні припинення повноважень Олександра Мамая. Слідчі з’ясували, що два підприємства так і не отримали відшкодування. Це ТОВ «Віойл-Агро» та ПП «Вектор-М». «Інтер-Агро» заборгувало їм 4,5 млн та 8,9 млн грн відповідно.

Правоохоронці знову взялися за розслідування. Вони попросили у Київського райсуду Полтави дозволу на доступ до матеріалів Господарського суду Полтавської області, які стосуються визнання «Інтер-Агро» банкрутом, а також податкових відомостей фірми за 2010-2011 роки, які перебувають у володінні ГУ ДФС у Полтавській області.

Аргументували вони свої клопотання тим, що доступу до документів фірми-боржника вони точно не отримають. Ті ж документи, які їх цікавлять, містять інформацію, що допоможе встановити коло причетних до зникнення зерна та насіння, можливі місця зберігання документації щодо руху с/г культур на елеваторах, конкретизувати час, спосіб та інші обставини можливого злочину.

Суддя Олександр Калько такі дозволи дав. До 15 жовтня 2018-го слідчий мав доступ до матеріалів суду та міг їх сфотографувати.

З того часу минуло понад 2 роки, втім ні до якого логічного завершення справа поки не дійшла. У реєстрі судових рішень немає жодних документів по провадженню. 

 Хоча у поліції заявляють, що розслідування триває і “заплановано ряд слідчих і процесуальних дій”. Про які саме дії йде мова, журналістам не говорять, бо ми не є стороною у справі.

А наразі все виглядає так, що справа розслідування знову “поставили на паузу”. Схоже, що так роблять кожного разу, коли потреба “пригрозити Мамаю гривнею” відпадає. 

Тим часом, на базі однієї з дочірніх фірм “Інтер-Агро” уже зростає новий бізнес. Замість ТОВ “Інтер-Агро Транс” на вулиці Кагамлика, 66, уже зареєстроване ТОВ “Карма Трейдінг”, яке активно отримує бюджетні замовлення на електроенергію. 

 Фірма належить Богдану Киві - сину екс-депутата від “Совісті України” Владислава Киви, а приміщення на Кагамлика зареєстроване на матір Мамая.

Отже, напередодні своє першої каденції Олександр Мамай “нажився” кількома зайвими десятками мільйонів гривень чужих компаній, які могли стати у нагоді під час передвиборчої програми.

Потім він швидко вийшов з фірми, лишивши її на родичів та друзів, і запустив справу банкрутства. Для підстраховки, на паперах, найбільше агрокомпанія заборгувала дочірнім фірмам.

Тому реальні потрепілі за 10 років так і не отримали відшкодування. За цей час Мамай вже міг відсидіти строк, адже по статті йому мало загрожувати від 7 до 12 років ув’язнення. 

Але у справі досі немає жодного підозрюваного.  Більше схоже, що це провадження не закривають взагалі, щоби мати хоч якийсь вплив на міського голову.