Вимушена розлука з батьком: поради з підтримки дитини в умовах війни

03 червня 2022 0

Олександра Іоффе

Поради, які допоможуть підримати дитину, яка тужить за батьком.

Війна розлучила велику кількість українських сімей. За інформацією центру соціологічних досліджень Рейтинг у травні їх налічувалося понад 44%. За ці 100 днів війни хтось назавжди втратив членів своєї родини, а хтось – вимушено розлучився з ними на невизначено довгий термін. Останнє здебільшого стосується евакуації або вступу одного з батьків, частіше батька, до лав ЗСУ чи ТрО. В таких умовах страждають абсолютно всі, однак найбільше – діти, які ще не встигли напрацювати захисні механізми власної психіки. Тож розповідаємо як підтримати дитину, яка вимушено розлучилась з татом Варто розуміти, що дошкільнята та діти молодшого віку (діти до 6–7 років) лише формують свої уявлення про час та простір. Вони живуть тут і зараз, тож зорієнтуватися в тривалості розлуки їм може бути ще дуже складно. Науковці стверджують, що у цьому віці у більшості дітей також відсутні причинно-наслідкові зв’язки та можливість мінімально спрогнозувати майбутнє. Тому досить логічним і очікуваним є те, що дитина взагалі не переймається тривалою відсутністю тата та не драматизує ситуацію. Буває і навпаки. Загальновідомо, що дошкільникам притаманне специфічне магічне мислення. Це знову ж таки пов’язано зі ступенем формування структур дитячого мозку. Тому, сумуючи за татом, у своїх іграх діти можуть намагатися залучати чарівні сили, які здатні повернути тата додому та зробити, щоб все було "як раніше". Додатково зважте на те, що у психології заведено вважати, що діти від 3 до 6 років проходять своєрідну едіпальну стадію. Тобто у цей час хлопчики більше тягнуться до мами, а дівчата навпаки, до тата. Оскільки на сьогодні діти здебільшого залишаються з мамами, то і переживати розлуку з татом хлопцям може бути трохи легше, аніж дівчатам. Іноді трапляється таке, що маленькі діти можуть вважати, що саме вони винні в тому, що тато зараз далеко. Тому зі свого боку вам важливо запевнити дитину, що вона чудова і що це все не її провина. Також слід наголосити що як тільки тато виконає своє завдання він обов'язково повернеться в родину, оскільки він дуже любить свою дитину та робить все аби захистити її. А от для дітей 7-11 років такої інформації буде замало. Такий вік – це період в якому активно формується префронтальна кора, а отже і закладаються причинно-наслідкові зв’язки. Тому пояснюючи, де зараз тато, називайте речі своїми іменами: територіальна оборона, військо, ЗСУ. А якщо дитина поділилася з вами своїми почуттями важливо правильно назвати її емоцію і дати дитині право на неї проживання. Така собі "легалізація" почуттів. Важливо показати, що відчувати емоції це не соромно і абсолютно нормально, адже їх відчувають абсолютно всі здорові люди. Варто лишень навчитися їх правильно проживати без шкоди для себе і свого здоров'я. Що робити, щоб підтримати дитину в розлуці з батьком По можливості намагаємось підтримувати телефонний або відеозв’язок тата з дитиною в форматі тет-а-тет. Тут головне якість, а не кількість. Чуючи голос, або бачачи його обличчя дитина фокусуватиметься на тому, що тато робить саме зараз, а не на тому, що він зараз знаходиться не поряд. За бажанням можна запропонувати дитині зробити поробку для тата. Тема може бути будь-якою, але важливо дати дитині змогу пофантазувати про мирне майбутнє разом з татом. Нехай у своїй поробці дитина зобразить чим саме вона планує займатись разом з татом, коли він повернеться. Якщо є можливість, разом із дитиною розглядайте фотографії або відео, на яких зображена ваша родина або безпосередньо дитина з татом. Так ви покажете дитині, що попри свою відсутність тато залишається частиною вашого світу. Також при спілкуванні тато може попросити дитину робити щось замість нього, поки він не повернеться додому. Наприклад дитина може допомагати мамі нести щось не дуже важке з продуктів, слідкувати, щоб світло в порожніх кімнатах було вимкнене, перевіряти перед сном, чи зачинені вхідні двері. Таким чином дитина відчуватиме себе особливо значущою і більш спокійною, адже їй довіряють таке відповідальне "доросле" завдання. Як допомогти підлітку пережити розлуку Підлітки в силу свого етапу психоемоційного розвитку вкрай чутливі до нашого внутрішнього стану і цінують відвертість. Тому слід ділитися своїми почуттями, розповідати, як справляєтесь самі. Якщо підліток вперто мовчить, можна поцікавитись його почуттями та проявити повагу до його внутрішнього стану. Якщо підліток готовий говорити, спокійно та активно вислухайте уникаючи жодних оцінних суджень. Не варто лякатися, почувши від дитини нецензурну лексику чи експресивні вислови. Для підлітків це вікова норма. Згодом підліток сам почне відчувати, де лаятися доречно, а де — ні. Проговорюючи свої почуття можна говорити про кінцевість будь-якого процесу, зокрема, і війни. Поясніть, що нині неможливо успішно спрогнозувати майбутнє, але татові точно спокійніше, коли він знає, що його родина в безпеці й у випадку чого він повинен відповідати лише за себе. Однак якщо підліток не готовий до розмови, не потрібно на нього тиснути. У нього можуть бути свої причини не бути готовим до діалогу в цей момент: гормональні стрибки, непорозуміння з друзями, нещасливе кохання, муки розлуки з чимось/кимось цінним та значущим. У такому випадку йому достатньо знати, що ви завжди готові його вислухати та підтримати, коли він буде до цього готовий. У цьому віці особливо важливо, щоб підліток відчував свою значущість для інших. Це підвищує його віру у свої сили та впевненість у собі. Разом із татом вони можуть порадитися, як краще допомогти наблизити перемогу: допомогти одноліткам, волонтерити, направляти допомогу ЗСУ, взяти до себе і піклуватися про тварину, яка залишилася без домівки. До якого б рішення ви не прийшли на такій сімейній раді онлайн, дуже важливо наголошувати підлітку на його власній безпеці та раціональних діях в умовах воєнного стану.