Дилема ім. Андрія Карпова: як утримати секретарське крісло, відцуратися від співпраці з ОПЗЖ та зберегти прихильність розкритикованого ним же Мамая

28 червня 2022 0
Олександра Іоффе
Кадрові інтриги, ідеологічні перепони та політична продажність у стінах Полтавської міськради.

У Полтаві головою фракції ЄС є Андрій Карпов, майже відразу після виборів, у 2021 році Карпов, який на виборах скаржився на те, що у Полтаві недолугий мер Олександр Мамай, сам же пішов з Мамаєм на співпрацю. Завдяки ЄС Мамай зміг викинути з корита частину слуг Іващенка і ненависне йому Рідне місто, таким чином всі останні стали опозицією. Партія Карпова разом з “Партією простих людей” Сергія Капліна, “За майбутнє” Олександра Мамая і, неочікувано, ОПЗЖ сформували коаліцію в міській раді, а Карпов став “принцем”, секретарем міськраді у всій цій сумнівній тусовці.


І хоча голосування за посаду секретаря міськради було таємним вдалося встановити, що з кількості тих, хто взяв участь у голосуванні Карпова підтримали фракції «За Майбутнє», «Європейської Солідарності», «ОПЗЖ», «Партії простих людей Сергія Капліна» та частина «Слуг Народу». Згідно зі списками це депутати: Олександр Артеменко, Віктор Булат, Тетяна Годяк, Сергій Гонтовий, Юлія Городчаніна, Олександр Дедюхін, Оксана Деркач, Євген Дикань, Іван Діденко, Оксана Дрюк, Ігор Еренбург, Олександр Івахов, Олександр Калуцький, Владлена Каплін, Сергій Каплін, Андрій Карпов, Ігор Кислов, Ірина Климко, Юлія Костенко, Євген Момонт, Олександр Мамай, Мілена Муравенко, Маріанна Соліман, Денис Поліщук, Віктор Чміль.
Загалом його кандидатуру підтримали 28 депутатів, а строкатий перелік партій додатково свідчить про те що попередні домовленості все ж таки були. Самі по судіть, що думати виборцю ЄС в Полтаві, коли на сесії голова патріотичної фракції Порошенка сидить між Мамаєм й Іллею Кивою — який час від часу навідував своїх діток з ОПЗЖ у полтавській міській раді. Згадаємо, як влітку 2021 року Олександр Мамай відмовлявся голосувати за формулювання путінський режим, бо бачте у Криму не був і не знає який там режим, а Карпов весь час мовчки сидів біля нього. Окремо підкинемо дров, згадками путіна мамаєм як президента на якого треба рівнятися Україні, про те, як він цитував гімн радянського союзу на сесії, як давав інтерв’ю телеканалу НАШ чи як його хвалив Соловйов за те, що мер Полтави прозрів.



Карпов, звичайно, висловлював невдоволення цим, вимагав вибачень, але все одно продовжував голосувати разом з Мамаєм. Чому ж? В шахах є таке поняття — “пат”, коли фігури гравця який має ходити, не можуть цього зробити, при цьому король не перебуває під шахом. Так от, з Карповим ситуація подібна: мало того, що Порошенко на загальнонаціональному рівні не ладнає з слугами, так сам Карпов на місцевому з ними розсварився, та й при чому взагалі з опозицією у полтавській міській раді. Йому нікуди відходити, при тому, що є ідеологічна потреба: виходить під час війни він працює пліч-о-пліч з колишніми ОПЗЖшниками та мером, який активно спілкувався із зрадником Іллею Кивою й часто робив сумнівні речі.


З іншого боку, чи настільки це вже патова ситуація? Чи єдиний вихід для нього оце робота із партією “За майбутнє” Олександра Мамая та ОПЗЖ, про Капліна у цій зв’язці говорити можна окремо, але він принаймні не світився ніде як потенційний колаборант. Звичайно, Карпов міг би відмовитися від роботи зі своїми союзниками й прийти з цікавою пропозицією до опозиції Удовіченка та Іващенка. Тоді б гіпотетично вони б могли усунути Мамая через голосування, як це було в 2018 році. Утім, таким чином би Карпов ризикував би втратити свій вплив, припустимо Мамая скинули та
виконувати його обов’язки почав би Карпов, що далі? Вірогідно, нова влада могла б продиктувати йому нові умови, які б могли йому не сподобатися. А заново з Мамаєм і його партією могло б не вийти домовитися. До всього припинити повноваження нинішнього секретаря можливо, як і обрання нового цілком реально якщо за відповідне рішення проголосує 22 чинні депутати Полтавської міськради. Цей механізм усунення посадовця передбачений ч. 5 ст. 50 ЗУ №280. Все те наштовхує на думку, що Карпову ризиковано припиняти плідну співпрацю з нинішніми союзниками. До всього: невідомо, чи мають вони щось на Карпова, якісь фото/відео, які могли б підбурити його теж не ризикувати розривати союз, аби не завдати шкоди своїй репутації.

Але як же бути з репутацією зараз? Скоріше за все Карпов просто обмежує неробочі контакти з Мамаєм і перевів співпрацю з Мамаєм на мінімалку: зараз сесії не приймають ризикованих рішень, аби зайвий раз не привернути негативну увагу ЗМІ, голосують переважно “за все хороше, проти всього поганого”: допомога переселенцям, суботники, землю солдатам. Все, щоб зайвий раз не підіймався шум, таким чином притоптати порушення ідеологічної складової, а саме співпрацю з сумнівним Мамаєм та колишнім ОПЗЖ.

Таким чином, партія Європейської солідарності на місцевому полтавському рівні виконує дві вимоги: не співпрацює з “Слугою народу” та зберігає гарантію влади, утім, все ж ЄС ідеологічно ближче до слуг ніж За майбутнє та опзж. Грубо кажучи, це робота більше в інтересах збереження влади, а не ідеології свого електорату.

Чи є це зрадою виборців? Однозначно сказати важко, так як ЄС у Полтаві давно напівприховано крутили тезу: “Ціль виправдовує засоби”, тобто головне, що є, яка не яка влада, отже, будемо серед цього болота наводити порядок, і ще було щось по типу “це не ми вступили з цим болотом в союз, це полтавці самі їх обрали, а ми змушені з ними працювати”.

Якби там не було ми стверджувати нічого не будемо, утім можемо навести тезу, що не всі виборці ЄС задоволені співпрацею, з такими союзниками як ОПЗЖ і Мамай. Місцеві вибори в Полтаві хоч і зібрали малу явку, все давали сподівання якихось змін у владі, якоїсь нової коаліції, навіть коли Мамай переміг на виборах, здавалося, що свіжі партії, зокрема, ЄС не допустять його до повного контролю, зокрема над бюджетом. До всього можна сказати, що відразу після війни є високою вірогідність парламентських виборів, і менша місцевих. Це логічно: адже деякі політики відкрито перейшли на бік ворога й на їх місце потрібно взяти нових, в країни з’явиться шанс набрати владу, яка буде працювати без всіляких загравань з росією і її злочинною владою, на фоні всіх подій, війни яку ми переживаємо зараз потенційним купленим зрадниками треба буде все одно будувати портрет патріота й ревного українця. Вже можна прикинути в кого будуть які шанси й не важливо на якому рівні: загальнонаціональному чи місцевому, явка буде точно вища ніж на попередніх виборах і люди не нададуть підтримку партії, яка кілька років послідовно не дотримувалися заявлених у передвиборчій програмі ідей та лозунгів, а працювала будучи конформістами, суто на доступ до влади.