Діти війни: як своїми силами вберегти малечу від жахів та насилля

20 травня 2022 0

Олександра Іоффе

Коротенькі поради, які додадуть дорослим ресурсності, а малечі повернуть спокійних і надійних дорослих.

Майже три місяці в Україні триває повномасштабна війна. Від цього передусім страждають найбільш незахищені українці – діти. Чимало з них вимушено полиши когось з батьків, покинули друзів та домівку, а дехто навіть отримали психологічні травми від побаченого та пережитого. В таких умовах ми, дорослі, маємо подбати, аби війна якомога менше позначилася на дитині і малеча зрештою мала змогу вирости щасливою та ментально здоровою. Намагаючись заспокоїти дитину, варто розуміти, що діти - дзеркало емоційних реакцій батьків або дорослих, які з ним поруч. Тому перше, що треба зробити, стабілізувати свій власний емоційний стан. Потурбуйтеся про свій захист і підтримку. Бо всі поради щодо правильної підтримки для дітей в часи війни базуються на цій банальній істині: спочатку треба дати сили і ресурси собі, аби було чим підтримати дитину. Зараз ми пропонуємо звернутися цього переліку порад, які допоможуть вам у хвилину розпачу і тривоги знайти в собі сили й наснагу діяти продуктивно та виважено. Згадайте свої цінності. Наші мрії, наші плани можуть змінюватися і руйнуватися. Наші цінності ж не зникають ніколи та завжди спонукають до дії. Визначте та випишіть для себе перелік ваших особистих цінностей. Знайдіть, заради чого глобального ви готові робити усе те, що робите завжди та навіть трохи більше. І продумайте спосіб діяти зараз, враховуючи ті обставини, які зараз є. Згадайте, що вам потрібно зараз. Особливу увагу приділіть сну. Якщо неможливо спати всю ніч, ставте вдень будильник на 5-15 хвилин, лягайте на підлогу або ліжко, закиньте ноги на стіну і заплющте очі, щоб перезавантажитися. Піклуйтеся про свій організм. Пийте достатньо води, по можливості повноцінно харчуйтеся. Не забувайте про особисту гігієну та мінімально охайний зовнішній вигляд. Знайдіть час і простір, щоб приділити увагу собі. Не намагайтеся удавати, що ви залізний робот чи ідеальна людина. Ви маєте повне право на почуття і емоції. Навчайте своїм прикладом не лише розпізнавати емоції, але й правильно справлятися з ними. Просіть про допомогу і підтримку тих, хто поруч - подругу, сусідку, школу, садочок. Якщо ви надто виснажена емоційно і зриваєтесь на дитині - якомога менше бувайте з дитиною наодинці. Виходьте в люди, запрошуйте до себе тих, кому не потрібно "наводити красу", і можна просто бути собою поруч. Давайте дітям можливість робити щось посильне для них, мати свою часточку відповідальності в житті. Нести сумку, мити чашку, робити бутерброди, слідкувати за іграшкою... З двоз років дитина вже може щось робити самостійно або виконувати мінімальні осмислені дії з вашою допомогою. Не вимагайте від себе і дитини неймовірного. Діти в стресі часто регресують, "впадають у дитинство" на крок назад - це нормально, це пройде, не сваріться на це, дайте трошки більше тілесного контакту і потроху повертайте до звичних рутин. За можливості створіть зручний, зрозумілий графік дня ідотримуйтесья його. Не женіться за продуктивністю та досягненнями. Просто дозвольте собі й дитині мати трохи більше визначеності та впевненості в повсякденному житті. Якщо батько поруч - розподіляйте батьківські обов'язки, вам вкрай потрібна допомога, а дитині - участь обох батьків. Якщо він далеко від вас - дзвоніть, коли є можливість, це дуже важливо, щоб батько залишався у контакті з дитиною, розповідав свої події, цікавився вашим життям і дитина не переймалася тим, що він зник. Або що ще гірше - полишив її. Якщо ви відчуваєте, що не можете самостійно впоратися і вам потрібна підтримка - обов'язково звертайтеся до спеціалістів. Іноді одна зустріч дитини з дитячим психологом дає неймовірне полегшення усім. А одна розмова мами з фаховим спеціалістом дає їй ресурс справлятися ще місяцями.