Доброволець "Рудий" із початку широкомасштабного вторгнення рф власноруч виготовив близько 400 бронежилетів

У свої 28 років "Рудий" вже майстер спорту з армреслінгу, дворазовий чемпіон України з армреслінгу серед студентів та призер Чемпіонату України серед дорослих. Окрім цього, він виробляв бронежилети, які бережуть життя українців на передовій.

"З перших днів повномасштабної війни бачив багато запитів на амуніцію, зокрема на захист. Тоді попит значно перевищував пропозицію, а знайти дійсно надійну річ було майже нереально. Тож, перший свій бронік я зробив спільно з другом Русланом та віддав його ще одному нашому другу, який доєднався до лав ЗСУ. Бронежилет високо оцінили та попросили виготовити ще. Тим паче, що ціни у нас були волонтерські, віддавали за собівартістю, а також враховували витрати на дорогу. Так, за перші три місяці повномасштабної війни ми відшили близько 400 штук", — розповідає Василь.

Над створенням амуніції працювали "Рудий", друзі Руслан, Юра, побратим "Доза" та 12 полтавських швачок. За основу вони взяли особистий нацгвардійський бронежилет "Рудого". Зробивши по ньому креслення та розрахунки, а також закупивши дефіцитний матеріал команда розпочала виробництво.

"Маю інженерну освіту і своєю сильною стороною вважаю вміння читати та створювати детальні креслення об’єктів. Так, на основі мого броніка вдалося відтворити оригінальні креслення моделі, а згодом створити полегшені версії захисту по американському типу та окремо відтворити базові плитоноски й розгрузки. Неабияк допомагали у створенні й дівчата-швачки. Я пояснював їм чого хочу досягти, а вони радили як це відшити. Нашою особливістю стала кишеня для плитоноски з отвором зверху, а не знизу. Ті, хто стикається з заводськими моделями з нижньою кишенею неодноразово жалілися, що під вагою плити змійка не витримує і просто рветься. Тож хлопці мали додатковий клопіт постійно зашивати вручну нижній отвір та слідкувати, аби ця плита не випала у самий невідповідний момент. Ми цю проблему усунули, за що нерідко отримували слова подяки від бойових товаришів", – ділиться спогадами "Рудий".

Щодо технічних характеристик амуніції, то вона була 4-го та 5-го класів захисту. Вибір класів був продиктований не лише виробничим потенціалом полтавської команди, але й піклуванням про комфорт бійців. Наприклад, бронежилет 5-го класу із плитою товщиною 8 мм важить 9,5 кг. А от наступний клас захисту в повній комплектації важить вже 24 кг. Очевидно, що більш зручними та затребуваним був перший варіант.

"Рудий" зауважує, що через проблеми з постачанням, знайти якісні матеріали по доступній ціні було завдання "з зірочкою":

"На жаль, але у Полтаві не гребували робити колосальні націнки на базові матеріали. Це стосувалося як тканини чи фурнітури, так і листів сталі. Тож доводилось робити закупки по всій Україні. Тканину ми купляли у Харкові, метал у Миколаєві, а фурнітуру – у Києві. І це у перші місяці вторгнення, коли за ці території точилися жорстокі бої. Тоді кожна така поїздка була чимось схожа на гру в рулетку".

Завдяки спротиву й успіхам наших ЗСУ, закупівлі проходили безпечно, матеріал в цілісності доставлявся до Полтави і там вже команда "Рудого" виготовляла з них елементи захисту. "Рудий" стверджує, що за умови наявності матеріалу та необхідного устаткування пошити один бронік можна буквально за добу. Далі на партію бронежилетів чекав справжній "момент істини" – тестовий відстріл для перевірки рівня захисних якостей моделі.

У "Рудого" броніки стріляли з бронебійної та бронебійно-запалювальної зброї. Також тестувалися влучання патронів М-17, М-16, бронебійних 5,45, натівських 308, а також патронів для КОРДівських автоматів із позначкою 5, 56 ЮАР. І бронежилет ці випробовування успішно пройшов.

"Варто розуміти, що бронежилет передусім захищає від ураження осколками снаряда. Для цього він і створений. Втім, якщо він зміг врятувати від прямого пострілу, то тут заслуга не лише якісного броніка, але й людської удачі. Адже, по факту, від такого пострілу бійця мало що може врятувати. Та траплялися і такі випадки. Одного разу нам на Вайбер прийшло повідомлення від бійців зХарківщини, які купили у нас кілька бронежилетів. На світлині був наш бронік з двома прицільними кульовими отворами. До фото йшов підпис : "Спасибо за броник. Бывший в нем парень остался жив". І такі повідомлення були не поодинокими. В ці моменти розумів, що знаходжусь на своєму місці та роблю дійсно значущі справи", – зізнається "Рудий".

За його словами, серед покупців амуніції були передусім бійці з Харківщини та Київщини. Також чимало було і полтавських поціновувачів, особливо з місцевої тероборони. Траплялися випадки, що після бойових виїздів бронік рятував бійця, а вже після повернення в частину його власник знову замовляв у "Рудого" амуніцію.

Але через три місяці з початку вторгнення справу довелося полишити. На жаль, через масові випадки спекуляції та продажу бійцям неякісної амуніції вище військове керівництво країни заборонило військовослужбовцям використовувати несертифіковану продукцію. Тепер боєць, який ризикнув вдягнути у бій "крафтову" амуніцію, у випадку поранень мав би проблеми з виплатою компенсацій. Це значно знизило попит на броніки від "Рудого". Але він не здався та спробував сертифікувати власну продукцію. Та ціна якості виявилась 100 тис. гривень, а об’єми виробництва однієї партії від 100 комплектів. Таких ресурсів у звичайного 28-річного механіка з полтавського СТО просто не було.

"Для мене це був удар. Адже ми не заробляли на цьому гроші, а щиро допомагали нашим військовим. Розумію, чого так зробили, але не можу змиритися з тим, що у боротьбі з шахраями та спекулянтами ми втрапили під цю заборону лише через свою малочисельність. Це мене дуже пригнічувало, адже якість та ціна продукції були доступні пересічному солдату. А це – більше врятованих життів та скоріша Перемога. Бажаючи бути корисним своїй громаді, я вступив до добровольчого формування "Легіон". Тепер я тренуюсь, навчаюсь військової справи та захищаю спокій всередині громади разом з ідейно близькими мені людьми. До речі, частіше за все я у своєму броніку. Відчувши на собі усі складнощі від постійного носіння амуніції, наразі маю нову мрію – створити ідеальний бронежилет з комфортною посадкою та помірною вагою. Для цього поза роботою та вишколами дивлюся мілітаристичні новинки від передових військових держав світу, змальовую зразки та на їхній основі роблю власні креслення. Намагаюсь поєднати кращі здобутки різних моделей та вірю, що одного разу мені вдасться зробити ідеальний бронік. Тоді я повернусь до випуску амуніції і зроблю все аби її визнали допустимою для використання. Бо вірю у свою справу і те, що вона крок за кроком наближає нашу Перемогу над ворогом", — підсумовує "Рудий".