Збагатився чи втратив? Статки Митрополита Филипа у 2023 році

18 вересня 2023 0

У 2018 році журналісти PTV опублікували розслідування про статки головного священика Полтавської єпархії Української Православної Церкви Московського Патріархату — митрополита Филипа, цивільне ім’я якого Роман Осадченко. З того часу минуло 5 років, Осадченко все ще керує полтавським осередком УПЦ, але популярність цієї церкви все меншає й вона поступово втрачає: парафіян, владу, статки й нерухомість.

Тож у цьому тексті ми проаналізуємо, наскільки зміна ставлення суспільства до керованої ним великої організації вплинула на мирське, побутове життя Митрополита Филипа. Для цього ми використали низку реєстрів із відкритими даними. Додамо, що текст із дещо актуалізованою інформацією ми публікували раніше.

Отже, коротко нагадаємо: згідно з довідкою церкви, Роман Альбертович Осадченко очолив Полтавську єпархію УПЦ МП у 2012 році. До цього, після народження у родині військових на Дніпропетровщині й отримання біологічної освіти у Харкові, він упродовж 32 років торував свій шлях у богослужінні. Почав як диякон, а потім священик у 1980-му у Курську, потім очолював кілька церков на Полтавщині, закінчив духовну семінарію в Москві, повернувся керувати храмами на Полтавщині й поступово просувався на церковних посадах. Попри все, митрополит і досі прописаний у центрі Харкова.

Релігійні організації

Після закінчення у 1988 році Московської духовної семінарії Роман Осадченко став настоятелем Миколаївського храму у Горішніх Плавнях (тоді ще Комсомольськ). Це було 1990-му. А за два роки Осадченко зареєстрував релігійну організацію з аналогічною назвою у будівлі храму — в мальовничому місці з видом на озеро. Він є керівником і підписантом Свято-Миколаївського собору УПЦ, а в засновниках Полтавська єпархія, якою він же і керує.

У 1993 році була зареєстрована така релігійна організація як Спасо-Преображенський (Мгарський) монастир Полтавської єпархії УПЦ. Тоді Роман Осадченко був намісником цього монастиря. У 1997-му Мін’юст зробив запис про те, що Осадченко є керівником цієї РО. На той час він уже став архимандритом, ректором Полтавського Духовного Училища та головним редактором газети «Кременчук православний». Чоловік і досі керує організацією та є її єдиним бенефіціаром (вигодоотримувачем).

Того ж року Осадченко зареєстрував і Полтавську місіонерську духовну семінарію УПЦ з пропискою у Горішніх Плавнях. Фактично це такий релігійний православний заклад освіти з кількома факультетами і відділеннями. Наразі її власником є Київська митрополія УПЦ, а митрополит — керівник.

Крім того, Роман Осадченко є керівником РО «‎Релігійна громада Воскресенського кафедрального собору УПЦ у м.Полтаві», відкритої у 2002 році. Юрособа зареєстрована в одній будівлі з Управлінням Полтавської єпархії УПЦ, а громада створена навколо церкви, яка досі будується у мікрорайоні Алмазний.

У 2003-му році Осадченко зареєстрував у Києві РО Місія «‎Синодальний відділ релігійної освіти, катехізації і місіонерства УПЦ», створивши таким чином юрособу для відповідного відділу церкви. Її задачами, відповідно до інформації з сайту установи, є видання літератури, керівництво викладання, взаємодія з освітніми держструктурами тощо.

З 2004-го уже єпископ Полтавський і Кременчуцький Филип очолив Управління Полтавської єпархії УПЦ — після смерті попереднього архієпископа Феодосія.

У 2010-му в Мін’юсті була зареєстрована Свято-Андріївська релігійна громада УПЦ м.Полтави, керівником якої став той самий Осадченко, а одним з підписантів — Андрій Сокіл, бізнесмен, податківець, депутат облради у 200-му, нардеп 5-го скликання від «‎Партії регіонів». Громада утворилася навколо Свято-Андріївського храму, що поряд з будівлею ОДА у Полтаві.

А ще, у 1999 році, під час закінчення Київської духовної академії Роман Осадченко також виступив довіреною особою Леоніда Кучми на виборах Президента у 147-му окрузі.

Власний телеканал

За два роки до отримання найвищої церковної посади в області Роман Осадченко став єдиним бенефіціаром ТОВ Міська телевізійна компанія «Лубни‎». Тоді ж, у 2010-му, телекомпанія змінила прописку з Лубен на селище Мгар – прямо у Мгарському монастирі, яким на той час керував Осадченко, майбутній Митрополит Полтавський і Миргородський.

Навесні 2017 року телеканал випустив сюжет про місцевого священика, який керував автомобілем напідпитку. За три роки Роман Осадченко, як єдиний засновник, розпочав процедуру банкрутства телекомпанії на основі фінансового звіту про нерентабельність активів за 2019-й рік у понад 260%. У червні 2023-го ТОВ МТК «Лубни‎» офіційно припинило свою діяльність.

Благодійні фонди

У 2013-му Осадченко відкрив благодійний фонд «‎Омілія» з місцем реєстрації у Полтаві — в одній будівлі з Управлінням Полтавської єпархії УПЦ, яким він керує з 2004 року. Останні 7 років цим фондом керував Микола Довганич — ключар Свято-Макаріївського кафедрального собору, що на вул. Лялі Убийвовк у Полтаві. З листопада 2021-го керівництво благодійної організації запустило процедуру банкрутства й у липні 2022-го фонд припинив свою діяльність.

У складі ліквідаційної комісії також була Людмила Гуржій. Вона ж займалася і припиненням діяльності Християнської благодійної організації «Фонд відродження гоголівської спадщини». БО, заснована Осадченком, існувала з 2007 року і за 10 років припинила діяльність.

Ще у 2007-му тодішній уже архієпископ Филип заснував Християнський благодійний фонд «‎300 років Полтавської битви». Окрім нього, серед засновників організації було 8 людей (імена невідомі), але у 2011-му її закрили.

Також останнім керівником Роман Осадченко став для такої організації як Полтавський обласний осередок об'єднання громадян на підтримку канонічного православ'я «Путь православних» в ім'я святого рівноапостольного князя Володимира. Її зареєстрували у 2001-му у Полтаві, за два роки ГО очолив Осадченко, юридичну адресу змінили на ту ж, де розміщується Управління Полтавської єпархії УПЦ, а в 2012-у діяльність припинили.

Бізнес

Якщо власний регіональний телеканал важко назвати бізнесом, то частка у ТОВ «Завод мінеральних вод "Мгарська жива вода"‎» точно приносить прибуток. Роман Осадченко став одним з трьох бенефіціарів команії, коли її відкривали у 2011-му, а священик мав купу досягнень і регалій.

У 2017 році Осадченко мав бенефіціарну частку у 25% цієї компанії, а в 2018-му продав її. Саме підприємство, попри назву, зареєстроване у селі Безручки, Полтавського району. У цьому населеному пункті компанія фактично і видобуває воду, на що має відповідний дозвіл Держагентства водних ресурсів. Цікаво, що у фінансових звітах фірма не показує жодного прибутку чи доходу, але продовжує дозволи на видобуток.

Зауважимо, що вихід митрополита із бенефіціарів геть не позбавив його доходу товариства. Адже священик має виключне право на користування назвою «‎мгарська».

Саме так, у 2013 році він зареєстрував торговельну марку «‎Мгарська», право власності на яку закріплено за Спасо-Преображенським (Мгарським) монастирем. Згідно з документом, усі товари та послуги, які використовують цю назву, повинні сплачувати за це монастирю. При тому, що назва є історичною і перша згадка про неї датується 1619 роком.

Ці умови стосуються молочних, медових, м’ясних і рибних продуктів, джемів, фруктів та овочів, бобів, горіхів, грибів, жирів, яєць, борошна та випічки, зерна та круп, напоїв, деревини тощо.

Окрім «Мгарської», Роман Осадченко зареєстрував і власність за монастирем торговельних марок «‎Мгарський», «Мгарське» та «Мгарський монастир», передбачивши усі варіанти використання назви. Остання була запатентована трохи раніше — у 2012-му. Види товарів та послуг, на які розповсюджується обмеження щодо використання назв такі самі. У 2020-му та 2022-му Осадченко поновив дію свідоцтв на них до 2030-го та 2032-го років.

Лінійку продуктів із цією назвою досі виробляє ТОВ «‎Лубенський молочний завод», який випускає продукцію під торговельною маркою «‎Гармонія». Компанію заснували у 1997-му, а з кінця 2011-го контрольним пакетом акцій (83,6%) уже володіло ТОВ «‎Мілко і Ко». Це товариство у 2011-му зареєстрував (митрополит) Роман Осадченко, але станом на 2016 рік він уже не фігурував серед власників. Але зауважимо: Роман Альбертович досі має повне право вимагати гонорар за використання запатентованих знаків.

Крім того, у бенефіціарах обох товариств перебувають члени родини Сергія Міщенка — екс-керівника Держслужби по боротьбі з економічною злочинністю МВС України.

Нерухомість

Оскільки через воєнний стан Мін’юст закрив частину інформації щодо власності громадян, цю частину ми складатимемо з решток попередніх матеріалів. Як зазначає YouControl із посиланням на Держреєстр речових прав на нерухоме майно, у власності Романа Альбертовича Осадченка досі перебувають:

«‎Рідна» квартира митрополита у Харкові, яку він вказує у реєстрі юросіб. Житло перебуває у власності Романа Осадченка з 1997 року, але належать йому лише дві третини. Розташована квартира прямо в центрі міста — на вул. Семка (раніше Пушкінський в’їзд). Крім квартири, він володіє й гаражем на вул. Гіршмана — за два квартали від квартири.

5-кімнатна квартира у Києві, яку він придбав у 2011 році. Вона розташована у будинку в ЖК «‎Голосіївський». У сусідньому будинку він також має місце для машини у паркінгу.

(Можливо) апартаменти в окупованому Севастополі, які він придбав у 2013-му — за півроку до окупації Криму. Реєстр речових прав не оновлюється після окупації півострова, тому дані про цю нерухомість актуальні станом на початок 2014-го. Апартаменти розташовані прямо на березі Чорного моря й, окрім них, у розпорядженні власника було, або є, місце у паркінгу.

Дві земельні ділянки між Соснівкою та Ковалівкою, на березі річки Коломак — загальною площею 1,4 га.

Земельна ділянка на 0,18 га у селі Мгар Лубенського району.

Три сусідніх земельних ділянки у селі Мгар, площею 3,6 га — сільськогосподарського призначення.

П’ять земельних ділянок у селі Мачухи Полтавського району, площею майже 8 га — для ведення сільського господарства. Одна з них — на 2 кв. м. — прямо біля Розсошенського кладовища.

Власність підпорядкованих церковних установ

Вище ми розібрали лише те, що відбивається у реєстрах й приналежне Роману Осадченко. Втім опис був би неповний принаймні без згадок про те, що записано на установи, якими керує чи на які впливає митрополит.

Почнемо з найбільшої — Управління Полтавської єпархії УПЦ. За даними YouControl, у власності цієї релігійної організації:

три автомобілі: ВАЗ 2107, Volkswagen Crafter і Toyota Camry
три квартири: у Кременчуці, Щербанях і Полтаві — у мікрорайоні Алмазний;
31 будівля у Полтаві, Горбанівці, Миргороді, Чутовому, Горішніх Плавнях, Кочубеївці, Маячці, Дудкиному Гаю, Нехворощі, Веприку, Яреськах, Писарівщині, Карлівці, Черевках, Луках, Глибокій Балці, Комишні, Зуївцях, Федорівці — переважно приміщення церков, монастирів і супутніх будинків;
22 земельних ділянки у Полтаві та області на понад 4 га.

Щоправда, право володіння кількома цими нерухомостями єпархії довелося відстоювати у суді. Так, у 2016-му Полтавський райсуд визнав за нею право власності на будівлі жіночого монастиря Горбанівської ікони Божої Матері, а в 2019-му уже Гадяцький райсуд Полтавської області визнав право власності на Свято-Успенську церкву в селі Лютеньки. В обох випадках відповідачі — органи місцевих рад — не заперечували проти задоволення позовів єпархії.

Свято-Миколаївський собор у Горішніх Плавнях також має у власності дві квартири в цьому місті та дві будівлі в трьох різних районах.

Полтавська місіонерська духовну семінарія УПЦ там же володіє землею під своєю будівлею, а також будівлею біля Храму Трьох Святителів.

У Кременчуці Свято-Успенська релігійна громада УПЦмає у своїй власності три будинки та дві квартири. Крім того, зараз ця громада оскаржує рішення Полтавського окружного адмінсуду, яким місцеву Церкву Успіння Божої Матері фактично визнали об’єктом культурної спадщини. Імовірно, церковники заперечують цей факт, бо не хочуть, аби церква належала громаді.

Спасо-Преображенський (Мгарський) монастирволодіє шістьма будівлями у селах Мгар і Крутий Берег Лубенського району, а також двома фургонами: Volkswagen Transporter і Ford Transit. Крім того, у його власності ще 26 земельних ділянок на Лубенщині.

Усе це майно буде вкрай важко забрати в установ у випадку, якщо УПЦ МП буде остаточно скасовано в Україні.

Висновки по аналізу

Отже, аналіз даних відкритих реєстрів показав, що для більшості громадських і благодійних організацій, які в різні часи очолював Роман Осадченко, відомий як Митрополит Полтавський і Миргородський Филип, його керування стало останнім.

Крім того, за останні 5-7 років Филип, принаймні юридично, вийшов із частини бізнесів, до яких був дотичний. Із частини з них він досі отримує дивіденди.

А от щодо більш сталих надбань — таких як нерухомість, автомобілі та інше майно — Осадченко точно не втратив. Про нові здобутки поки невідомо.

Також доволі важливим і цікавим є той факт, що землі під храмами й церквами, підконтрольними УПЦ МП, а також їхні будівлі, часто належать самим установам та особам, які ними керують. А це значить, що існує ризик: забрати будівлі, які часто є культурною цінністю, у власність громад від московського патріархату може бути важче, ніж Київсько-Печерську лавру (частина якої була в оренді.