Велика Хоральна синагога в Полтаві: історія, оповита таємницями

19 серпня 2021 0

Олена Кулага

Що спільного між Великою Хоральною синагогою, побудованою у Полтаві на кінець XIX ст., та Полтавською філармонією – з'ясуємо разом.

Обличчям будь-якого міста можна вважати його архітектуру. Полтаві в спадок дістався ансамбль дореволюційних будівель, які змогли б радувати не одне покоління містян. Натомість прихід комуністичної влади й Друга світова війна внесли свої корективи. У 30-х роках у місті знищили ряд культових релігійних споруд, тим самим намагаючись змінити неповторне архітектурне обличчя міста на радянську безликість.

До революції 1917 року у Полтаві мирно співіснували різні релігійні громади. У середмісті молилися в православних храмах, католицькому костелі, лютеранській кірсі та іудейських синагогах. Саме про Велику хоральну синагогу з її скарбами, оповитими легендами, а також про її наступницю Полтавську обласну філармонію поговоримо сьогодні.

ІУДЕЙСЬКА ГРОМАДА ПОЛТАВИ ТА ЗВЕДЕННЯ ВЕЛИКОЇ ХОРАЛЬНОЇ СИНАГОГИ

Іудейське населення Полтави на початку XIX ст. складало понад десять тисяч осіб, з них 5379 чоловіків та 5575 жінок. У Полтаві євреї здебільшого розселялися на вулиці Новопроложеній, зараз вулиця Шолом Алейхема, де в приватних будівлях влаштовували молитовні будинки та хедери – релігійні початкові школи, в яких навчалися хлопчики.

Починаючи з 20-х років XIX ст. міська влада продала юдейській громаді земельні ділянки на вулиці Іванівській, наразі вулиця Гоголя, для будівництва молитовних будинків. Тут побудували два дерев'яні молитовні будинки, які з часом замінили на капітальні кам'яні культові споруди іудейської конфесії – синагоги. На початку XX ст. у Полтаві діяли дев'ять синагог.

Поштовхом для збільшення іудейської громади стало перенесення в 1852 році з Ромен до Полтави Ільїнського ярмарку, третього за товарообігом в Російській імперії. Це розвивало ярмаркову торгівлю у місті й стимулювало збільшення іудейської спільноти.

В 1856 році громада змогла побудувати культове приміщення – Велику Хоральну синагогу на колишній Іванівській вулиці, а нині – вулиці Гоголя. Вартість будівлі за тогочасними цінами склала 40 тисяч рублів.

Синагога була мурована, двоповерхова, квадратна в плані, побудована в неокласицистичному стилі. Головний фасад мав стриманий декор і пластику. Пілястри корінфського ордера підтримували ліпний фриз і багатопрофільний карниз значного виносу. Двосвітна молитовна зала перекривалася сферичним великим куполом. Лише чоловіче молитовне відділення вміщало в себе одну тисячу вірян. Стіни, стеля, купол були прикрашені священними емблемами й написами.

Особливо пишно був розписаний кіот – Арон – Кодеш – ніша або шафа, розміщена по осі стіни молитовного залу, орієнтованої на Єрусалим. В Арон – Кодеш зазвичай зберігали сувої Тори, священної для іудеїв. У Хоральній синагозі до святого кіоту вели широкі з різьбленим поруччям і позолотою сходи. Завіса кіоту переливалася золотом і сріблом, а всередині лежали численні сувої тори, прикрашені сріблом.

Велика Хоральна синагога існувала до пожежі 1911 року. Під час пожежі згоріли 46 сувоїв тори, залишки яких перепоховали на іудейському кладовищі. Після пожежі синагогу відбудували.

ВЕЛИКА ХОРАЛЬНА СИНАГОГА В XX СТОЛІТТІ

1923 року, з приходом радянської влади, президія Полтавського губвиконкому ухвалила рішення щодо передачі приміщень двох синагог, у тому числі й Великої Хоральної синагоги, єврейським робітникам для створення культурно – просвітних установ. Того ж року Велику Хоральну синагогу закрили, а націоналізовану будівлю перелаштували під клуб.

У вересні 1943 року німецькі війська під час відступу влаштували в Полтаві масові пожежі. У суцільному полум'ї згоріла й Хоральна синагога.

У післявоєнний час будівлю колишньої синагоги відновили під Палац культури промкооперації. Згодом тут розташовувався будинок культури профспілки. На даний час будівля використовується для діяльності Полтавської обласної філармонії.

Полтавська обласна філармонія (телеграм-канал Олега Синєгубова)

По обидві сторони від Великої Хоральної синагоги розташовувалися дві будівлі, які належали іудейській громаді.

З правого боку від синагоги розташовувався будинок рабина. На початках – це була приватна будівля, викуплена іудейською громадою для потреб конфесії. Будинок використовували як молитовний і як житло для служителів храму. В 1930 році будівлю націоналізували, в післявоєнні роки тут працював кабінет поліклініки, наразі це житловий будинок.

Зліва від Великої Хоральної синагоги з середини XIX ст. розташовувалася синагога "Миснагдим". На початку XX ст. її перебудували з дерев'яної в цегляну споруду. За своїм архітектурним оформленням синагога "Миснагдим" являла собою типову культову будівлю іудаїзму, середніх розмірів і місткості. Архітектурне рішення головного фасаду складалося з шести пілястрів, які розділяли п'ять аркових вікон, прикрашених лиштвою та сандриками. На головному фасаді створили ризаліти, котрі на покрівлі закінчувалися невисокими парапетами. Стіни будівлі були зведені з червоної цегли з елементами декору білого кольору.

В 30-х роках будівлю націоналізували. Спочатку її використовували для господарчих цілей. У повоєнний час тут розмістили їдальню – чебуречну, а в 70-х роках будівлю реконструювали під молодіжне кафе, відоме багатьом полтавцям, як "Трьошка".

Сувій Тори, який зберігається в Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського. Він не є повноцінним релігійним артефактом, що підтвердила експертиза. Походження тори не встановлене.

ЗНИЩЕНІ РЕЛІКВІЇ ВЕЛИКОЇ ХОРАЛЬНОЇ СИНАГОГИ У ПОЛТАВІ

Згадки про Велику Хоральну синагогу вдалося віднайти на початку 90-х років XX ст. на залишках колишнього іудейського кладовища, де померлих хоронили відповідно до канонів іудейської віри.

За однією з версій, перше іудейське кладовище засноване на території Полтави у 20-х роках XIX ст., коли міським головою був Абрам Зеленський, який міг посприяти у виділенні землі іудейській громаді.

На даний час дореволюційне кладовище практично припинило існування. Всьому виною стали події Другої світової війни, коли німці не лише знищували іудейське населення, а й все що мало якесь відношення до Іудаїзму.

Кам'яні надгробки з мармуру, граніту, лабрадориту, кам'яні ворота при вході на цвинтар розбили, перетворили на щебінь і вивезли. Зруйнували скульптури, саркофаги та склепи.

Влітку 1994 року, досліджуючи колишнє іудейське кладовище, знайшли унікальні пам'ятники. Серед сучасних поховань виявили гранітну плиту значних розмірів, яка заросла травою та покрилася пилюкою. Після того, як плиту розчистили, з'явився напис древньоіудейською мовою:

"В третій день місяця Іор 5674 року (квітень 1911 року) від створення світу - сонце потемніло, коли зійшов вогонь з неба і знищив наш святий дім, нашу красу - Велику синагогу в нашому місті з усіма її древніми скарбами. Боліло наше серце, потемніло в очах, коли бачили як знищуються святі - сувої Тори. Вогонь знищив 46 наших святих сувоїв Тори - праведне навчання, вічне життя… вчення, котре чули з вогню, все пішло - вогнем в небо! Залишки сувоїв тори, знайдені в попелі, ми поховали в надійному місці десятого вищезазначеного місяця. Всі іудеї оплакували цю втрату. Нехай в наш час збудуться передбачення наших пророків ".

Прочитав та розшифрував напис давньоіудейською мовою житель Полтави – лікар Іосиф Герцовський.

За оцінками дореволюційних істориків, вартість Тори, яка згоріла в полум'ї синагоги, сягала 20 тисяч рублів – це половина від вартості будівлі синагоги.

РЕАЛІЇ СУЧАСНОСТІ

Як розповів PTV Іцхак Константинов, представник іудейської релігійної громади Полтави, елементи будівлі Великої Хоральної синагоги збереглися і в будівлі сучасної обласної філармонії:

" На початку 90-х років я, в складі делегації з Ізраїлю, відвідав Полтавську обласну філармонію і бачив сліди Арон Кодешу, який був вмонтований в стіну".

Щодо побудови синагоги в Полтаві Іцхак Константинов розповів, що подібні проєкти існують, але для такого масштабного будівництва потрібно залучити значні кошти, яких наразі іудейська громада Полтави не має.

Полтавська обласна філармонія (телеграм-канал Олега Синєгубова)

Нині відбувається реставрація Полтавської обласної філармонії. Пресслужба Полтавської обласної державної адміністрації звітує про пророблену роботу. Зазначають, що будівлі філармонії притаманний особливий стиль класицизму, який зберігає унікальний дух історичного міста. Наразі залишилося оновити фасади та облаштувати прилеглу територію. Про збереження згадки про духовну іудейську святиню, яка розташовувалася на місці сучасної філармонії, не йдеться.

Література використана при підготовці статті: "Полтавіка, Полтавська енциклопедія, том 12 за редакцією Олександра Білоуська, "Нариси з єврейської історії Полтавщини" книга друга, авторства Анатолія Мучника та "Полтава пам'ятки єврейської культури" історико-архітектурний нарис Клавдія Гладиша та Юхима Цирюльника.