Криза громадського транспорту: через брак пального автобуси та маршрутки не виконують рейси
З 10 травня через нестачу пального у Полтаві перестали курсувати комунальні автобуси. Про це повідомив керівник комунального підприємства "Полтаваелектроавтотранс" Євгеній Зайцев. Він підкреслив, що це рішення є вимушеним і зараз керівництво міста та області шукає можливості ефективної протидії дефіциту та паливній кризі.
– Ціни на пальне суттєво зросли і ми були вимушені піти на цей крок, аби зберегти паливний резерв для технологічного транспорту. Це передусім стосується роботи автомобілів поліції, карет швидкої допомоги та комунальної спецтехніки, зокрема сміттєвозів з КАТП-1628, – зауважив Євгеній Зайцев.
Також він наголосив, що попри припинення автобусних перевезень тролейбуси працюватимуть у звичному режимі. Нині їхню кількість збільшили до 48, а графік руху пристосували до обмежень комендантської години. Втім, від дефіциту палива страждає не лише комунальне підприємство, а й приватні перевізники. Так голова Асоціації пасажирських перевізників Полтавщини Юрій Лупаєнко зазначив, що протягом останніх двох тижнів йому, також, довелось суттєво зменшити кількість працюючих маршруток. Більше того, у разі поглиблення паливної кризи, він розглядає можливість тимчасово призупинити свою діяльність. Адже вартість проїзду не покриває поточні збитки.
За його словами, із цією проблемою вже неодноразово зверталися до міської ради, однак в умовах війни, це питання може ухвалити виключно Полтавська обласна військова адміністрація.
– Зараз літр дизпалива коштує 55 грн, тобто в кілька разів дорожче аніж до війни. Та, навіть, за такої ціни існує серйозний дефіцит палива, який значно менший за попит. Раніше необхідним нам об’ємом пального нас забезпечував Кременчук (на 40%) і ще на 40 % білоруські міста. Для прикладу, 40% солярки, яку ми використовували виробляли у білоруському Мозирі. Нині вона нам, із зрозумілих причин, недоступна. Окрім цього, виникла ще й логістична криза. До війни основна частина пального завозилася морем. Наразі це просто неможливо. Тож, нині на заправках можна придбати не більше ніж 10 літрів в одні руки. Так автобус «Богдан» за зміну використовує 60 л. Тобто, він повинен шість разів заїхати на різні заправки, відстояти на кожній колосальну чергу, щоб заправитися на один робочий день. Поки що виходимо із ситуації купуючи паливо у посередників, які брали великий опт. Однак, в подальшому, думаю, що Полтавська ОВА має якось відреагувати на це, щоб утримати на плаву критично важливу галузь пасажирських перевезень. Для початку хоча б дозволити заправляти автобуси до повного баку, – зазначив Юрій Лупаєнко. – Щодо економічної обгрунтованості вартості проїзду бачу, що в ОВА не розуміють нашу ситуацію. Тому, скоріш за все, вартість підвищувати не буде. Уявіть, навіть якщо комунальне підприємство вимушене відмовитися від автобусів, то яка ситуація в нас. Ми скоротили кількість автобусів і це збільшило пасажиропотік на одиницю транспорту. Але цього недостатньо навіть, щоб покрити витрати на амортизацію.
Тож існує велика імовірність, що вже згодом полтавці та гості міста зможуть їздити виключно на тролейбусах. Іншої альтернативи у них просто не буде. Втім, не дуже зрозуміло що робити тим хто не живе вздовж тролейбусного маршруту, або куди він їздить із значним інтервалом. І хоча у команді першої віце прем’єрки Юлії Свириденко анонсують держконтроль цін на рівні 40 грн за літр бензину і 43 за літр дизпалива, а також обіцяють налагодити постачу сировини через румунський та польські кордони, скоріш за все, полтавцям варто морально підготуватися до переповнених тролейбусів, а також довгих і вимушених піших прогулянок містом.