

11 лютого в зоні Операції Обʼєднаних Сил на 37 році життя від ворожої кулі загинув наш земляк Олександр Глушко. У чоловіка залишилися жінка та двоє неповнолітніх дітей. В цьому будинку в селі Рунівщина мешкає його матір. Жінка втратила єдиного сина.
"Дуже приємна, чесна людина. Нічого поганого я про нього сказати не можу. У моєму серці він залишиться назавжди хорошою людиною", – розповіла сусідка загиблого Любов Монич.
Олександр Глушко навчався у цій школі до 2002 року.
"Памʼятаю його учнем. Як і всі хлопці, звичайно, був рухливий, допитливий. Звичайно й не без того, що десь колись міг побешкетувати та порушити дисципліну", – розказав учитель історії Рунівщинської школи Віталій Жук.
"Він був дуже позитивний, добрий, гарний батько. Завжди він хвилювався за всіх, був небайдужий до інших", – сказав виконувач обовʼязків директора Рунівщинської школи та друг загиблого Вадим Забільський.
Чоловік за своє життя змінив багато професій, а за фахом був кухарем.
"Я працював з ним близько двох років на підприємстві. Тут зараз всі в шоковані. Вчора я про це дізнався і не міг повірити. Ну як так ?"– прокоментував односелець та колега загиблого Олександр Лещенко.
Поховають загиблого бійця на місцевому кладовищі.
"Вирішили, що будуть ховати Олександра біля його батька", – додав виконувач обовʼязків директора Рунівщинської школи та друг загиблого Вадим Забільський.
На кладовищі зранку почали готувати місце для поховання.
"Чесний та добросовісний чоловік. Проживши 56 років, з них його я знаю 15. Таких людей як він рідко зустрічаєш за життя. Він захищав Батьківщину, щоб всі наші діти та його діти жили та був мир", – розповів односелець чоловіка Олександр Протасенко.
Юлія Провороцька девʼять років тому охрестила доньку чоловіка й товаришувала з ним змалечку.
"Останній раз бачила його моя мати й він їй сказав, що буде їхати востаннє в зону ООС і більше не хоче, буде вдома. Наскільки мені відомо, останній раз мав закінчитись в липні. Зараз його не стало і я розумію, що не майже не залишилося жодних фотографій на згадку", – розповіла кума загиблого Юлія Провороцька.
Однокласники чоловіка займаються організацією похоронів та купують вінок на могилу товариша від класу. В останнє вони бачили Олександра два місяці тому.
"Ми всі разом ходили до дитячого садочка, потім навчалися в школі. Він завжди був готовий допомогти. З дитинства відзначався любов'ю до України, до нашої Батьківщини. Коли йому сказали, що ти можеш поїхати в зону ООС, в нього жодного сумніву не було", – розповіли однокласники загиблого Іван Янко, Олена Анісімова, Сергій Сименюта.
Військову службу чоловік проходив на посаді водія кулеметника у цій військовій частині в інженерно-саперному взводі.
"За час служби у військовій частині зарекомендував себе тільки з позитивного боку. Завжди міг прийти на допомогу будь-якому військовослужбовцю у складній ситуації. Всі накази виконував вчасно та якісно. Весь особовий склад військової частини не може змиритись з втратою бійця", – розповів начальник повітряно-десантної служби військової частини А-1493 Олександр Пусан.
Чоловік був в зоні ООС з лютого 2019 року.
"Постріл прийшовся над бронепластиною. Отримав він важке поранення. Була здійснена евакуація та надана перша допомога. Проте довезти його до лікарні не змогли й він загинув. Це відбулося поблизу села Зайцеве, Бахмутського району, Донецької області", – розповів начальник пресслужби Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Роман Істомін.
13 лютого о 10.30 поблизу Полтавської ОДА відбудеться прощання з загиблим бійцем.
Анастасія Абаніна, Ярослав Журавльов, PTV Полтавське Телебачення