Дві будівлі на Полтавщині включили до Державного реєстру нерухомих пам’яток
Дві нерухомі пам’ятки в Пирятині внесли до Державного реєстру. Про це повідомили на офіційному сайті Пирятинської громади.
Йдеться про жіночу гімназію (зараз – Пирятинський ліцей №40) та будинок родини Горкуш-Згурських (зараз – Пирятинський краєзнавчий музей).
Жіноча гімназія в Пирятині відкрилася 1 вересня 1907 року в іншій будівлі. Її очолила дружина дворянина та гласного Єфросинія Миколаївна Волховська. А вже в 1912 році 185 дівчаток перейшли на навчання в двоповерхову будівлю на вулиці Бородінській, 2а (зараз – Європейська).
У гімназії були просторі світлі кімнати, спортивний зал, кабінети фізики, біології, бібліотека. Також були передбачені квартири для учениць. Гімназія мала восьмирічний курс навчання з останнім педагогічним класом.
Відомо, що в 1917 році в пирятинській жіночій гімназії навчалися 434 учениці. Це були доньки дворян, почесних громадян, чиновників, духовенства, козаків. Менше було дітей із сімей міщан, купців чи селян.
Після революції 1917 року в приміщенні гімназії відкрили семирічну школу. У роки окупації Пирятина в приміщенні розташовувався німецький шпиталь. Споруда частково була зруйнована. Проте стіни й цегляні перекриття поверхів зроблені настільки якісно, що не постраждали навіть під час бомбардування.
У 1952 році почалася відбудова споруди силами громади. Відповідальним за будівництво був О. Л. Рибець. Через чотири роки у відбудованому приміщенні почала діяти повна середня школа № 6. О.Л.Рибець був її незмінним директором до 1981 року. У 1970 звели нове типове шкільне приміщення на вулиці Гагаріна 84, куди перемістилася школа №6, а приміщення колишньої жіночої гімназії передали спочатку школі № 2, а з 1989 – школі № 4.
Будинок Горкуш-Згурських зараз використовується як Пирятинський краєзнавчий музей. Архітектор будівлі не відомий. Садиба була побудована як родинний будинок для дворян Горкуш-Згурських. Голова родини Панкратій Моїсейович був родом з Яготинщини, с. Лісняки (на той час – Пирятинський повіт). Займав посади бухгалтера, колезького радника у Земській управі Пирятинського повіту.
Брат Панкратія Іван з 1868 р. працював викладачем російської мови в Петровському Полтавському кадетському корпусі, з 1871 р. – у Московській військовій гімназії. 1890 р. вийшов у відставку, переїхав до Пирятина, за переказами старожилів, був старостою Свято-Успенської церкви. Внук Івана – пирятинський поет Володимир Корсунський.
У будівлі за радянських часів знаходився районний відділ освіти.
фото: з сайту Пирятинської громади