Студентський гуртожиток у Полтаві став другим домом для переселенців

Понад півтори сотні внутрішньо переміщених осіб знайшли прихисток у гуртожитку Полтавського фахового коледжу нафти і газу Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка».

Від самого початку «великої війни» студентський гуртожиток почав приймати людей, які через російську навалу поспіхом покидали свої домівки та переміщувалися до Полтави. На той час коледж працював під керівництвом директора Любові Шумської. Вона в тодішній критичній ситуації зуміла згуртувати навколо себе колектив однодумців та швидко налагодити допомогу людям, які шукали порятунок від російської навали.

В гуртожитках коледжу одразу було облаштовано спальні місця для переселенців та у короткий термін налагоджено пристойні умови для проживання. Працівники коледжу допомагали з приготуванням їжі, приносили продукти харчування та речі першої необхідності, здійснювали цілодобове чергування, оскільки люди прибували і пізно увечері або вночі.

Дехто зупинявся у прихистку на кілька днів і потім вирушав до більш безпечних регіонів. А хтось залишився й мешкає у гуртожитку весь цей час. Люди вдячні керівництву та співробітникам навчального закладу за тепле відношення до постояльців та намагання зробити їх проживання якомога комфортнішим.

«Зустріли тут вже другий день народження нашої донечки»

Інна Шорінова разом з чоловіком і трирічною донечкою виїхали з Харкова торік 5 березня. Мікрорайон на півночі міста, де мешкала родина, щодня перебував під щільними бомбардуваннями, і залишатися там з маленькою дитиною було вкрай небезпечно. Вирватися з-під обстрілів подружжя з дитиною змогло лише завдяки волонтерам, які ризикували та вивозили людей звідти.

«Волонтери привезли нас до Полтави, до цього коледжу, бо самі ми не знали, де шукати прихистку. Нам одразу виділили кімнату, дали необхідні речі – постіль, рушники, гігієнічні засоби. В перші місяці навіть годували у студентській їдальні. Нас дуже вразило, як місцеві співробітники з розумінням ставляться до наших потреб та намагаються нам допомогти. Ось лише один приклад. Мій чоловік – викладач харківського вишу, працює дистанційно. Але дуже важко забезпечити йому належні умови у кімнаті з маленькою дитиною. Дізнавшись про це, адміністрація виділила окреме приміщення для роботи. Взагалі ми дуже задоволені умовами проживання у гуртожитку. Зустріли тут вже другий день народження нашої донечки Вікторії. Зараз їй виконалося п’ять років, невдовзі готуватимемось до школи», - розповіла Інна.

Інна Шорінова показує кухню, яка обладнана необхідними побутовими приладами

В секції, де живе Інна з родиною, вісім кімнат. Для них облаштована кухня, два санвузли, душова кімната, є приміщення з пральними машинами та сушильною машиною. Мешканці самі слідкують за порядком у місцях загального користування, організувавши прибирання по черзі. Жінка говорить, що сусіди живуть дружно, навіть разом влаштовують свята, як то нещодавно на Хелловін.

Окрема увага – дітям і людям похилого віку

Маргарита Кітаєва з восьмирічною донечкою Марійкою теж на початку війни прибула до Полтави з Харкова, із багатостраждальної Салтівки. Про цей прихисток у гуртожитку коледжу дізналася від знайомих, і вважає, що їй дуже пощастило опинитися саме тут.

Маргарита Кітаєва живе у гуртожитку з березня минулого року

«Нас одразу забезпечили всім необхідним, бо з собою ми нічого не могли привезти. Все, від шампуню до рушників, від подушок до постільної білизни – все нам дали. Ми дуже вдячні за це, бо на той час це була ще й моральна підтримка. Нам дали зрозуміти, що ми не покинуті напризволяще, що нами опікуються, нас підтримують», - згадує Маргарита.

Маша, донька Маргарити, ходить у третій клас до полтавської школи. Окрім того, мати водить її у різноманітні гуртки. Також дівчина відвідує заходи, що влаштовують для дітей у гуртожитку.

Майже щотижня для дітей переселенців проводять майстер-класи, театральні вистави, творчі зустрічі

«За ініціативою керівництва коледжу ми облаштували для дітей переселенців сучасний ігровий простір. За підтримки благодійного фонду «Право на захист» придбали обладнання – шведську стінку, стелажі, набори ігор, смарт-телевізор тощо. Також Міжнародна організація з міграції допомогла з матеріалами для ремонту. До речі, у ремонті приміщення активну участь взяли самі мешканці нашого гуртожитку», - розповіла заступниця директора з виховної роботи Софія Руденко.

 Дитяча кімната у прихистку для переселенців

Адміністрація також турбується про людей похилого віку, які мешкають у гуртожитку. Їх забезпечують безплатним харчуванням. Одна з таких підопічних – Євгенія Ткаченко, яка приїхала з прифронтового Краматорська. Жінці 92 роки, і хоча вона самостійно пересувається та навіть виходить на вулицю, їй запропонували харчування зі студентської їдальні.

«Я дуже задоволена умовами, які створені у гуртожитку. Тут безпечно, затишно, навколо добрі люди, які у всьому мені допомагають. Навіть безплатно кормлять, за що вклоняюся їм до землі», - розчулилася пані Євгенія.

92-річна Євгенія Ткаченко з Краматорська оточена особливою турботою

Коледж прихистив понад двох тисяч переселенців

Перші переселенці почали прибувати до коледжу в перші дні війни, з 27 лютого 2022 року. Це були люди переважно з сусідніх Харківської та Сумської областей, що одразу опинилися під навалою російських військ. Людей розміщували у двох студентських гуртожитках, оскільки протягом перших місяців війни заняття в коледжі проводились в дистанційній формі.

«Люди їхали розгублені, налякані, майже без речей. Тобто їх потрібно було не тільки поселити, а ще й надати хоча б щось для проживання. Попервах наші співробітники несли з дому хто що міг – їжу, постіль, одяг, миючі засоби. Всі згуртувалися, щоб допомогти потерпілим. Згодом долучилися гуманітарні організації та обласна адміністрація, надаючи необхідні речі для облаштування побуту. Впродовж 2022 року всі переселенці були забезпечені безплатним дворазовим харчуванням у нашій їдальні», - розповів Іван Бадула, виконувач обов’язків директора Полтавського фахового коледжу нафти і газу Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка».

Керівник Полтавського коледжу нафти і газу Іван Бадула

Багато людей зупинялися у Полтаві на декілька днів, щоб перепочити та рухатися далі у західні регіони або за кордон. Загалом за півтора року постійний або тимчасовий прихисток у гуртожитках коледжу отримали понад двох тисяч людей. Наразі тут проживають 155 осіб, з них 43 дитини.

Завдяки благодійникам у кімнатах вдалося оновити меблі та забезпечити всіх постіллю, засобами гігієни та одягом за потребою. В кухнях встановлені газові плити, мікрохвильовки, електродуховки, холодильники та чайники. В кожній секції на вісім кімнат є пральні та сушильні машини.

 В бібліотеці коледжу обладнані комп’ютерні робочі місця з доступом до мережі інтернет, та принтером.

«Серед вимушених переселенців, які нині проживають у гуртожитку, понад 50 людей пенсійного віку. Серед них є такі старенькі, які потребують нашої додаткової уваги. Вони не можуть в повною мірою себе обслуговувати, тому ми їм допомагаємо. Зокрема, ми безплатно годуємо таких осіб за рахунок благодійних надходжень», - повідомив Іван Бадула.

Внутрішньо переміщені особи, які мешкають у гуртожитку Полтавського коледжу нафти і газу, не сплачують жодної копійки за своє проживання. Витрати на комунальні послуги, що вони споживають, компенсує Міністерство освіти та науки України. Для людей, які через війну втратили домівки або не можуть повернутися додому через небезпеку, таке безкоштовне проживання є великою перевагою. Адже більшість переселенців втратили попередні джерела доходів, а влаштуватися на роботу у Полтаві вдається далеко не всім.

Активно долучається до допомоги внутрішньо переміщеним особам і Національний університет Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка, структурним підрозділом якої є коледж. В університеті регулярно проводяться заходи з соціальної та психологічної адаптації, які відвідують і люди, що проживають в коледжі.

Задля розв’язання проблем переселенців коледж та університет співпрацює з державною Службою зайнятості, а також з гуманітарними організаціями, що надають правову, соціальну, медичну та психологічну підтримку.

Світлана Денисенко