Бойова українська магія або хто такі козаки-характерники

Феномен запорізького козацтва у всі часи був оповитий багатьма таємницями та овіяний містичними легендами.  У фольклорі, а згодом і письменницькій фантазії вони переважно зображувалися непереборними воїнами на кшталт японських ніндзя або епічних героїв прадавніх Вед. Однак, серед козаків був свій окремий прошарок, який поправу заслужив називатися магічним батальйоном. Мова йде про козаків-характерників, які, за переказами та історичними свідченнями володіли надзвичайними здібностями.

Так, у поемі Тараса Шевченка "Хустина" згадується полковник — "характерник з Січі". Але пояснень цьому феномену він так і не надав. А Дмитро Яворницький у "Історії запорізьких козаків" писав: "...серед козаків завжди були так звані «характерники», котрих ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали. Такі «характерники» могли відмикати замки без ключів, плавати човном по підлозі, як по морських хвилях, переправлятися через ріки на повстині чи рогожі, брати голими руками розпечені ядра, бачити на кілька верст навколо себе за допомогою особливих "верцадел", жити на дні ріки, залазити й вилазити з міцно зав'язаних чи навіть зашитих мішків, «перекидатися» на котів, перетворювати людей на кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро й пливти в ньому під водою сотні і тисячі верстов". 

Пропонуємо вашій увазі коротенький екскурс в основи та види української бойової магії.

Так, низка історичних свідчень очевидців та народних переказів свідчить, що козаки – характерники могли відмикати замки без ключів, брати голими руками розпечені ядра, залазити й вилазити з міцно зав'язаних мішків, лікувати хвороби і смертельні рани, зусиллям волі вгамовували кровотечу, навіювати сон на ворогів, розпізнавати зрадників та бачити майбутнє. Більше того, характерники могли впливати на волю та свідомість інших людей.

Таких козаків виховували та готували практично з колиски. За переказами, наймудріші старійшини серед характерників вміли розрізняти з пелюшок те, що закладено в немовляті. І у цьому питанні не було місця ані  родинним зв'язкам, ані особистій симпатії. Навіть рідна, але не талановита, дитина не мала права знати хоч щось про чудодійні секрети свого батька. А  для тих, хто все ж таки пройшов початковий відбір, термін досить суворого навчання встановлювався індивідуально, залежно від потенціалу учня.Якщо вчитель вважав, що науку опановано, відбувався ритуал посвячення у характерники.

Вважається, що у запорозькому війську характерниками були усі відомі гетьмани, кошові, отамани, серед яких Петро Сагайдачний, Іван Богун, Максим Кривоніс, Северин Наливайко. З покоління до покоління передавалися легенди про чудесні діяння уславленого кошового отамана Івана Сірка. За час свого отаманування – з 1659 по 1680 роки – Сірко брав участь у понад 100 битвах і не мав жодної поразки. За переказами, Сірко розпорядився, щоб козаки після його смерті залишили собі його праву руку, щоб використовувати її у випадку військової скрути. 

Втім запорозькі козаки-характерники володіли не лише військовою магією, але й навчали козаків ефективно використовувати властивості природи. Так кінний загін козаків міг декілька днів пересуватися безлюдним степом без їжі і води під палючим сонцем, неодноразово вступаючи в бій. Ворогів шокували такі, здавалося б, фантастичні можливості запорожців і їхніх коней. Хоча, навіть недоброзичливці могли бачити на шиї в лицарів намисто з висушених маленьких темних ягідок. Для втамування голоду і спраги людині на день достатньо однієї такої ягідки, а коню — двох. Вчені встановили, що цими ягідками були плоди любки дволистої, яка і нині поширена в лісових районах України.

Величезну магічну силу народна чутка приписувала і козацьким проводирям. Подейкують, що їм досить було заглянути в особливе дзеркало, щоб дізнатися про те, що усьому, що відбувається в таборі ворога.

Тому їхні вороги не раз розглядали методи і здібності характерників як деяку систему бойових прийомів. Передбачалося, що якщо повезе якимсь чином вивідати військову таємницю, то можна буде технологічно освоїти ці прийоми, ввести у своїй армії такий спецкурс молодого бійця і виховати власних характерників. 

Тож в козачий стан постійно засилали розвідників, полонених нещадно катували, - все марно. Таємницю так ніхто і не видав. Тому не дивно, що для всіх, хто не міг збагнути секрети їхньої касти вони перетворювалися на чаклунів та відьмаків.

Однак зауважимо, що  для запорожців, як і для усіх інших козаків, православ'я було дуже потужним чинником. Втім припускають, що самі характерники не сповідували православ'я в традиційному значенні цього слова.  Тож, Церква відкрито проголошувала їх чаклунами, вовкулаками, іновірцями. Їх заборонялося ховати на кладовищах.

В груди покійника-характерника забивали осиковий кілок і укладали обличчям вниз, щоб сонячні промені не могли б навіть випадково освітити безбожні очі. Самі могили характерників розташовували у вигляді курганів і спеціально облаштовували чимдалі і від поселень та кладовищ.

Від усього козак-характерник міг врятуватися, окрім любові. У цьому плані вони були дуже уразливі. Взагалі на Січі вважалося, що кохана дівчина забирає у воїна усю його силу і що піддався цьому почуттю, він не в змозі був битися на належному рівні, втрачав пильність і магічну енергію, таку необхідну у бою.

Тому, вступаючи на територію Січі, запорожці символічно вінчалися з єдиною нареченою і можливою дружиною козака - це була їх свобода. Відомо, що жінок на Січі не було, а той, хто посмів провести туди жінку, ризикував власною головою. Проте це не заважало, деяким з них мати сім'ї в придніпровських селах. 

Однак з початком гонінь та утисків з боку російської імперії козацтво вимушене було піти в підпілля, а потім і зникнути, в широкому розумінні цього слова. А російська влада зробила все для того, щоб пам'ять про них була назавжди стерта. Вже потім за радянських часів  поняття характерника було неофіційно заборонено: якщо ж десь і згадувалося (наприклад, у збірці повістей Миколи Гоголя "Вечори на хуторі біля Диканьки"), то тільки у негативному ключі, приміром, у значенні «чаклун», «ворожбит» (той, хто водиться з чортами та іншою нечистю). 

Втім, як відомо, дух козацтва в українцях закладений генетично. А отже із моменту незалежності України, а також подій 2014-2022 років інтерес до бойових секретів козаків тільки збільшувався. Нині існує чимало літератури, фільмів та навіть тематичних клубів. Тож кожен хто після ознайомлення з нашою статтею відчув у собі потяг до української магії зможе розвинути у собі справжнє джерело сили, міці та хоробрості.