Вітальна листівка, як спосіб обійняти найрідніших через відстань і кордони
У часи швидкісного інтернету та мобільного зв'язку привітати найрідніших з новорічними святами, у будь-якій частині земного шару, не займе багато часу чи зусиль. Сучасні технології дозволяють надіслати поздоровлення в декілька рухів.
Але ще якихось 30 років тому, для привітання близьких та друзів потрібно було надіслати листівку. Вона була проявом турботи й уваги. Ніби сніжинки, святкові послання кружляли містами, несучи з собою побажання рідним людям.
Тож коли з'явилася традиція використовувати листівки для привітання, з'ясуємо разом з головною бібліотекаркою відділу мистецтва Полтавської обласної бібліотеки імені Івана Котляревського Інною Загребельною та полтавським колекціонером Юрієм Меліховим. Завдяки його колекції різдвяних та новорічних листівок, ми можемо прослідкувати історію розвитку новорічної листівки від початку ХІХ до кінця XX століття. Деякі з них виготовлені 100-115 років тому…
ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ВІТАЛЬНОЇ ЛИСТІВКИ
Традиція обмінюватися новорічними листівками з'явилася в Великобританії в 1794 році, розповідає Інна Загребельна. Художник Добсон надіслав своєму другу поздоровлення, на якому зі звороту намалював картинку із зображенням родини навколо ялинки. Другові це сподобалось, і наступного року подібні листівки отримали вже всі знайомі художника.
Існує думка, що у друкованому серійному вигляді різдвяна листівка з’явилася також в Англії. В 1800 роках тамтешній підприємець організував продаж вітальних карток. Це був перший випадок торгівлі листівками. Зображення прикрашали підписом "A merry Christmas and a happy New Year tо you". Виготовляли їх з жорсткого картону, а картинки розмальовували вручну.
"З 1860 років виробництво листівок поставили на потік. Так і почалося створення та поширення листівок або відкриток – "відкритий лист", тобто їх можна було відправляти адресату без конверта. Або ж класти просто на порозі, коли не застали господаря вдома", – розповідає Інна Загребельна.
З середини ХІХ ст. традиція надсилати святкові листівки набула популярності серед європейців. Дуже часто на них не було ніяких написів, лише зображення, тематично пов’язане зі святами. Київські книгарні закуповували іноземні листівки й наносили привітання українською мовою. Продавали їх по рублю, а то і дорожче.
Згодом листівки почали друкувати за кордоном, переважно в Німеччині, спеціально для Росії (в складі якої на той час перебували землі значної частини України) на замовлення великих книжкових крамниць. Листівки стали дешевшими й доступнішими для багатьох людей.
Водночас жителі Західної України, що на той час входила до складу Австро-Угорщини, користувалися листівками з написами польською мовою.
Дореволюційні листівки прикрашали засушеними квітами, бісером, блискітками з борної кислоти, які виглядали як справжній сніг, і навіть ароматизували.
СИМВОЛІКА ЛИСТІВОК
На новорічних вінтажних листівках ХІХ – початку XX століття часто можна побачити зображення свиней. Це тому, що ці тварини були досить популярні, як талісмани на удачу у Франції, Англії, Ірландії, Німеччині та Австрії.
Часто поросят зображували разом із чотирилистою конюшиною, яка символізує удачу і процвітання. Взагалі, європейські видавці підійшли до свино-теми креативно і в цьому можна переконатися, переглядаючи колекцію листівок Юрія Меліхова.
"Коли переглядаєш листівки, особливо датовані передреволюційними датами, то мимоволі думаєш, що стало з усіма цими людьми, як обійшлася з ними історія. Листівка – це почерк епохи, за допомогою якого можна доторкнутися до минулого. Це справжні маркери часу!", – говорить колекціонер.
До початку XX ст. новорічні свята в Російській імперії тривали з 24 грудня до 6 січня (святвечір, Різдво та Василів вечір). Новий рік був ніби приємним доповненням до Різдва. Тож на різдвяних листівках початку XX ст. частіше зображували дітей і подарунки під яскраво прикрашеною ялинкою. А новорічні листівки мають інші сюжети: годинники та різноманітні атрибути, що принесуть щастя й достаток в дім.
ВІТАЛЬНІ ЛИСТІВКИ В ПІСЛЯРЕВОЛЮЦІЙНИЙ ЧАС
Після жовтня 1917 року випуск вітальних листівок, як предмет побуту буржуазного суспільства повністю припинили. Заборонили навіть згадки про улюблені зимові свята.
Перші радянські вітальні листівки кустарного виробництва з'явились у 1920 роках. Традиція надсилати листівки з поздоровленнями почала відроджуватися в роки Другої світової війни. На них зображували профілі героїв війни й писали заклики до народу про захист Батьківщини.
Масовий випуск поштових карток поновили в 1953 році. Листівки тієї доби мали виконувати агітаційно-пропагандистську функцію. Так, на них прославлялися досягнення Радянського Союзу.
"Разом з новорічними мотивами з'являються сюжети на тему освоєння космосу та розвитку техніки. Дід Мороз малюється як активний учасник державного і громадського життя: він літає у космос, будує Байкало-Амурську магістраль, готується до Олімпіади", – розповідає Юрій Меліхов.
Пізніше традиційними персонажами листівок, окрім Діда Мороза, стали Снігуронька, сніговик, діти, лісові звірята.
В УРСР поштівки відрізнялись від загальносоюзних переважно аполітичним змістом та привітаннями українською мовою.
Нарешті, у 1990-х роках на вітальних картках з'являються тварини – символи східного гороскопа.
*****
З настанням ери інтернету необхідність надсилати привітання поштою втратила свою актуальність. Поздоровлення до свят надсилають в електронному вигляді, доповнюючи смайликами. Але останнім часом в Україні спостерігають відновлення традиції вітати листівками. Їх змітають з полиць ще задовго до свят. Згодом паперові вітання з зображенням ялинок, тваринок чи ж казкової української зими летять авіапоштою, перетинаючи кордони, до найвіддаленіших куточків планети, несучи з собою тепло та найщиріші побажання для рідних сердець.
Тож певно, колекція листівок Юрія Меліхова згодом поповниться іншими екземплярами, на яких, так само як і 50-100 років тому буде святковий напис: "Веселого Різдва та щасливого Нового року!".