Домашнє насилля це злочин, а не любов

Щорічно понад 1,1 млн наших співвітчизників зазнають фізичного, економічного, сексуального насильства та психологічного тиску в сім'ї. Доволі тривалий час ставлення до цих дій залишалося суто «домашнім», а суспільство закривало очі на існуючі проблеми. Нині усе частіше ця тема озвучується в медіапросторі, а лідери думок потрохи руйнують багатовікову стигму. Піклуючись про безпеку наших читачів, ми підготували поради, як правильно діяти в умовах кризової ситуації. 

Яким може бути насильство в сім'ї?  Відповідно, до вітчизняного та світового законодавства, під домашнє насильство підпадає будь-яка дія фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, а також погрози вчинення таких діянь.  • Фізичне насильство (ляпаси, потиличники, кусання, здушування, припікання, штовхання, побиття, незаконне позбавлення волі, мордування, залишення в небезпеці, не надання допомоги, заподіяння смерті);  • Психологічне насильство (словесні образи, крики, приниження, безпідставна критика, залякування, погрози, шантажування, переслідування тощо);  • Сексуальне насильство (примус до статевих контактів у небажаній ситуації або час, примус до небажаних форм статевих контактів, примус до спостереження за статевим контактом кривдника з іншими, підглядання, залучення до порно-індустрії чи секс- бізнесу, зґвалтування);  • Економічне насильство (обмеження у доступі до власних коштів, утиски свободи використання коштів, позбавлення житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які людина має законне право, заборона навчатися або обирати місце роботи (працювати).   

Дуже часто люди бояться сказати партнеру про проблеми в стосунках. Щоразу вибачаючи чи виправдовуючи образи та кривду, жертва автоматично погоджується на такі дії в подальшому. Однак, така ситуація не триватиме вічно і коли все ж таки урветься терпець, кривдник може скористатися більш жорстокими формами контролю. Іноді це стає фатальним або призводить до тяжких наслідків в житті жертви. Тому краще одразу розставити усі крапки над «і» і не доводити ситуацію до критичної межі. 
П'ять міфів про домашнє насилля  1. У шлюбі не буває сексуального насильства.   Сексуальне насильство - це злочин, якому немає місця у стосунках між людьми, і не важливо одружені вони чи ні. Статеві контакти мають відбуватися за згодою обох партнерів, бути прийнятними та бажаними для обох. Якщо статевий контакт відбувається з примусу, в небажаній формі, партнер залякує, принижує чи ображає – це насильство.  2. Насильство – це лише побої.  Окрім фізичного насильства, не менш небезпечними є психологічне, економічне та сексуальне насильство. Зокрема, економічне насильство часто ховається за маскою турботи: партнер наполягає на відсутності необхідності працювати чи навчатися, проте потім з'являється тотальний контроль, звітування за використані кошти та приниження. Більше того, відсутність економічної незалежності є однією із головних причин замовчування та прийняття фізичного насильства.  3. Б'є – значить любить і взагалі так усі живуть.  Насильство однієї людини щодо іншої – це не норма, а протиправні дії, яким немає виправдання. Шукаючи пояснення насильству, багато постраждалих роками не звертаються за допомогою, що погіршує ситуацію та може мати важкі психологічні наслідки. Життя в постійному страху і стресі призводить до втрати впевненості, формування низької самооцінки та різного роду нездужання.  4. Домашнє насильство існує лише у маргінальних сім’ях.  Домашнє насильство не має соціальних меж. Воно трапляється у всіх соціальних групах незалежно від рівня освіти і доходів.  5. Сім'ю потрібно зберігати заради дітей.  Фахівці довели, що діти, які ростуть у повній сім'ї, але бачать насильство, страждають набагато більше за тих, хто зростає з одним із люблячих батьків. Діти, які є свідками насильства між батьками чи близькими родичами, навіть якщо фізично уникають його, страждають душевно. Це негативно впливає на їхній емоційний стан, взаємовідносини з однолітками, навчання, а також може стати причиною агресивної поведінки в подальшому. 

Страх відвертого спілкування з партнером про проблеми в стосунках – явні ознаки відсутності любові та довіри. В такому випадку взаємини приречені, адже здорові стосунки базуються виключно на умовах добровільності та взаємоповазі. Домашньому насиллю немає виправдання і кривдники мають бути покарані, відповідно до закону. Однак, для виходу із складної ситуації варто звернутися за допомогою до фахових служб та відповідних державних органів. 

Техніка безпеки у випадку застосування вчинення факту або загрозі застосування насилля  За даними останнього дослідження ОБСЄ, українки досі не знають, як правильно діяти, якщо вони зазнають насильства. Тільки 17% опитаних вважали себе поінформованими з цього питання, тоді як майже половина наголосили на низькій інформованості з цього приводу. Близько 20% опитаних жінок зізналися, що не знають як правильно діяти у такій ситуації.  • З метою профілактики конфліктних ситуацій, на період карантину домовтеся про періодичний відпочинок в окремій кімнаті, аби скидати зайве психологічне напруження.  • Не відповідайте агресією на агресію. Ваші жести та міміка не повинні викликати агресії з боку кривдника. Намагатися говорити з кривдником максимально спокійно, зрозуміло, чітко передаючи свої почуття і переживання. Ввічливо відмовлятися від того, що Вам не підходить, і рішуче - від того, що може бути небезпечним.  • Намагатися не перебувати в приміщенні з агресором, де є гострі або небезпечні для життя предмети. Якщо ж конфлікт вже почався, намагайтеся вийти з такого приміщення. В тому числі поки, тимчасово, зняти з шиї прикраси, які в момент конфліктів можуть бути небезпечними.  • Якщо випадок насилля стався, не бійтеся писати про це в соціальній мережі, використовуйте її обов’язково для інформування ваших друзів, колег, близьких в особисті повідомлення, публічно в тому числі, адже це може врятувати життя, завдяки швидкій реакції.  • Заручіться підтримкою сусідів. Оскільки умови дотримання карантину не дають змоги піти до них на деякий час, все, що вони наразі зможуть зробити – вчасно викликати поліцію, у якої нині найбільше повноважень зайти до приміщення.  • Обдумайте свої дії на випадок, якщо акт насильства відбудеться знову. Заздалегідь знайдіть місце, куди зможете піти у разі небезпеки.  • Заховайте в безпечному місці необхідну суму грошей, список з номерами телефонів, паспорт, документи дитини, інші важливі документи та ключі від майна, а також деякий одяг та необхідні ліки. Вирішіть заздалегідь, які саме цінні речі візьмете із собою. У випадку необхідності їх можна буде продати або здати під заставу.  • Знищіть або заберіть із собою всі папери з можливою інформацією про Вас, які б допомогли кривднику визначити місце Вашого перебування (записні книжки, конверти з адресами тощо).  • Зверніться до районного відділу поліції з метою направлення на проходження судово-медичної експертизи у разі існування тілесних ушкоджень. Висновок експерта засвідчить ступінь тяжкості нанесених побоїв та стане вагомим доказом у суді. Тримайте під рукою номери телефонів соціальних служб, кризових та реабілітаційних центрів, неурядових організацій, що надають допомогу особам, потерпілим від насильства в сім’ї.  • Поділіться інформацією про те, куди необхідно звернутися, якщо подібна ситуація станеться зі знайомою вам людиною.  • Ви мусите перебороти страх і зробити перший крок!  Як допомогти близькій людині, яка зазнала насилля? 

Бажаючи підтримати людину, з якою трапилася біда, ми часто ненавмисне завдаємо зайвий біль або погіршуємо і так непросту ситуацію. Тому, спілкуючись, слід ретельно продумувати власні фрази і користуватися порадами від відомих кризових психологів: • не говоріть про те, як постраждала/постраждалий могли уникнути того, що сталося. Повірте, якщо б вона/він могла уникнути насильства, то неодмінно зробили б це.  • не говоріть фрази типу: «Забудь і живи спокійно». Повірте, жертви насильства і так намагаються зробити це з усіх сил. Краще підтримайте їх, і допоможіть їм знову навчитися цінувати і поважати себе;  • ставте прямі запитання у м'якій формі. А слухайте, не виносячи жодних суджень;  • скажіть, що Ви її/його підтримуєте, і що він/вона не винен у тому що трапилося. Поясніть, що насильство є злочином і винні мають бути обовязково покарані;  • надайте людині інформацію про місцеві служби допомоги; 
Притулки та кризові центри  Багато постраждалих від домашнього насильства не звертаються за допомогою, бо розуміють, що від насильства вдома їм нема куди дітися і через це відчувають безвихідь. Саме для таких випадків по всій країні створюються притулки або так звані кризові центри. У них є всі необхідні послуги для людей, які зазнали домашнього насильства – безпечне середовище, консультації психолога, соціального працівника та юриста. Також працівники центру можуть допомогти із пошуком роботи чи проходженням курсів для отримання нової кваліфікації. 

Відповідно до нового Закону, діти, які стали свідками домашнього насильства, також вважаються потерпілими. Для них у кризових центрах також передбачений ряд послуг. Якщо мати переїздить до центру із маленькими дітьми, то його працівники подбають, щоб ті почувалися максимально комфортно і могли продовжувати навчання. Кожен центр співпрацює із місцевими службами і має свої домовленості із садочками та школами у відповідному районі. Тож дітям не потрібно переривати свій навчальний процесс та відриватися від звичайного оточення. 

Важливо зупинити насильство у сім’ях зараз, коли психологічні травми дітей, ще можливо пом’якшити. Якщо це вдасться, то в майбутньому суспільстві суттєво зменшиться кількість потенційних агресорів та їхніх жертв. Адже статистика яскраво свідчить, що найчастіше причиною жорстокої поведінки у сім’ях є схожий досвід з дитинства. Побої і знущання у сім’ї не є нормою. Не слід це терпіти, слідуючи нав’язаним стереотипам. Заради себе та майбутнього власних дітей не гайте часу та зверніться за консультацією й допомогою. Адже наступний раз може стати для вас останнім! 

• Правоохоронні органи – 102  • Урядовий центр з протидії насильству – 15-47  • Національна «гаряча лінія»: 0-800 – 500-225, 116-111 (з мобільного)  • Національна «гаряча лінія» по запобіганню домашнього насильства: 0-800-500-005, 116-123 (з мобільного).  • Національна «гаряча лінія» з питань запобігання насильству та захисту прав дітей – 0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів на всій території України) або 116-123 (безкоштовно для дзвінків з мобільних телефонів)  • «Гаряча лінія» безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103  • Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавської ОДА – (0532) 56-92-66  • Управління у справах сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Полтавської міської ради – (0532) 56-43-99  • Полтавський обласний центр соціальних служб для сімї, дітей та молоді – (0532) 60-73-93  • Полтавський міський центр соціальних служб для сімї, дітей та молоді – (0532) 56-25-13  • Служба у справах дітей Полтавської обласної державної адміністрації – (0532) 57-97-93 або  50-27-27  • Служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Полтаві ради – (0532) 63-11-08  • Служба у справах дітей Київської районної у м. Полтаві ради – (0532) 56-96-77  • Служба у справах дітей Подільської районної у м. Полтаві ради – (0532) 60-13-16