День святої Катерини: традиції, заборони, прикмети, дівочі ворожіння

05 грудня 2021 0

Олена Кулага

У народі "Катерини" – свято дівочої долі. У цей день дівчата ставлять свічки перед образами цієї святої, а напередодні ворожать на свою долю.

Серед численних жіночих свят в Україні найзнаменнішим є свято Великомучениці Катерини, що припадає на 7 грудня. Святу Катерину вважають покровителькою кохання та шлюбу, тому в народі день її вшанування відомий як свято дівочої долі, або Катеринин день.

ВЕЛИКОМУЧЕНИЦЯ КАТЕРИНА

Свята Катерина народилася у 287 році й була дочкою Конста – знатного правителя єгипетського міста Олександрія. В юності вона прославилася красою, здобула освіту, жила в багатстві та мала багато претендентів на свою руку.

Але дівчина оголосила батькам, що вийде заміж лише за того, хто перевершить її в знатності, багатстві, красі й мудрості. Тоді мати Катерини, таємна християнка, повела її за порадою до свого духівника, святого старця, який жив на самоті в печері неподалік від міста.

Джерело - val.ua

Вислухавши дівчину, старець сказав, що знає юнака, котрий перевершує її у всьому. Він вручив Катерині ікону Богоматері з немовлям Христом і звелів молитися до Цариці Небесної, щоб вона дарувала бачити її Сина. Після вчення старця, Катерина прийняла хрещення. За церковними переказами, тоді дівчина уві сні побачила Ісуса, а коли прокинулася на руці її сяяв перстень — дарунок Небесного Нареченого.

17-річна Катерина заступилася перед імператором Максиміаном за християн, яких в той час приносили в жертву. Спочатку імператор спробував переконати дівчину відректися від віри за допомогою найученіших мужів імперії. Після того, як Катерина не тільки не змінила свою думку, а й переконала у своїй правоті мудреців, Максиміан намагався спокусити її обіцянкою багатства і слави.

Зрозумівши, що віра дівчини незламна, Катерину стратили. За легендою, з її ран замість крові текло молоко.

Мощі святої Катерини зберігають у монастирі її імені на горі Синай в Єгипті.

Великомучениці Катерині моляться про щасливий шлюб, добрих наречених, а також при важких пологах.

ТРАДИЦІЇ ТА ВОРОЖІННЯ

Увечері, напередодні Катерини, незаміжні дівчата ворожили на судженого. Найпоширенішим було гадання на гілочці вишні. Перед сходом сонця, дівчата таємно відламували в сусідніх садках декілька вишневих гілок і ставили їх у воду. Якщо гілочка розпускалася до Різдва чи Меланок, то того року дівчину покличуть заміж, а як засохне – то чекати на сватів іще рік.

Нареченого визначали також за допомогою листочків. У ніч на Катерини дівчата клали під подушку листочки з різних дерев, помічаючи в такий спосіб кілька хлопців. Серед них мав бути і яблуневий листочок – для дівчини. Лягаючи спати, юнка молилася до Катерини, аби змилостивилася над нею. Зранку просила найменшого в родині хлопчика, щоб витяг один з листочків – який втрапиться – за того й вийде заміж. А як випаде лист з яблуні – доведеться ще посидіти в дівках.

Джерело - wikipedia

Загалом на Катерини ворожіння були різними: "по розмові", "по криниці", "по зустрічному" та інше.

"По розмові" – це коли, з настанням сутінок, дівчата вирушали "на полювання" – тихцем підходили до вікон своїх сусідів чи сідали під тином і чекали сторонніх розмов. Про що йшла мова, за тим і прогнозували свою долю. Якщо розмова була про щось хороше і приємне – такою і мала бути доля дівчини.

При гаданні "на зустрічному", потрібно було вийти на вулицю і запитати ім'я першого незнайомого перехожого. Так дізнавалися ім'я майбутнього чоловіка.

Щоб ворожити "на криниці", йшли до сходу сонця до криниці й вдивлялися у своє відображення. Якщо воно було нечітке, надщерблене – подружнє життя буде невдалим. Спокійна вода і чиста гладь свідчили про швидке заміжжя.

Щоб дізнатися про достаток майбутнього чоловіка, насипали в миску крупу, а в неї клали золоті, срібні та залізні прикраси. Яку витягнеш – таку долю й матимеш.

Спрогнозувати майбутню долю допомагали також символічні предмети: хустинка, стрічка, каблучка, хрест. Одна з дівчат розкладала все це на столі й накривала тарілками так, щоб не бачили інші. Потім кожна дівчина підходила і підіймала одну з тарілок. Якщо під нею виявилася стрічка – буде ще рік у дівках, якщо каблучка, то вийде заміж, якщо знайде хустинку – буде покриткою, а ось хрест знаменував лихо.

Завершальним акордом катеринських ворожінь, було "кликання судженого до каші". Дівчата у миску насипали заздалегідь приготовлену страву, виходили гуртом на двір і гукали: "Іди, іди суджений кашу їсти!", – і били по черзі макогоном. У кожному селі свою долю кликали по-різному: "Катерино, Доле наша, покрий голівоньку – буде каша", "Доле, ходи до нас вечеряти!", "Доленько моя, озовися, Доленько щасливая, пригорнися – іди до нас вечеряти".

За бажанням дівчина могла закликати й хлопця, який їй подобався: "Доле моя (ім'я бажаного хлопця) мій передречений, йди до нас вечеряти. Прийди, прийди, Доле моя!".

Якщо десь у цю мить загавкав пес чи озвалася якась інша худобина, це означало, що з тієї сторони слід чекати нареченого. Якщо півень закукурікав – парубок прибуде статний і багатий, якщо озвався пес – чоловік буде вірний і трохи сварливий, а якщо заіржав кінь – чоловік трапиться роботящий, спокійний, але з характером.

Вважається, що майбутня доля дівчини на Катерини тільки закликається, а окреслюється пізніше, під свято Андрія.

ВЕЧОРНИЦІ НА КАТЕРИНИ

Найцікавіше власне відбувалося на Катерини. Зранку дівчата "у складчину" зносили до однієї хати продукти – пшоно, капусту, щоб готувати борщ та кашу. На вечерю могли приходити всі парубки без запрошення. Щоправда, навідувалися вони пізно ввечері, коли дівчата вже закінчили ворожити.

Коли ж дівчата закінчували закликати на кашу, юнаки почергово сходилися до хати, запитуючи дозволу ввійти та вітаючись: "Зі святом Катерини, з добрим вечором, здоровенькі були!". У цей час "вечорницька мати" господиня оселі запрошувала сідати до столу.

Як правило молодь сідала парами. При цьому кожен юнак ховав у долонях одного чи два горіхи й пропонував юнці відгадати "чіт чи лишка"? Якщо дівчина вгадувала на "чіт", себто парну кількість, то сідали разом, а коли ні – мусив шукати іншу дівчину.

За вечерею молодь веселилася, співали пісень, але не танцювали, бо тривав піст. Дівчатам залишатися допізна на гуляннях цього вечора заборонялося, потрібно було йти додому, щоб не прогнівити долю. А зранку ті, хто хотів знайти щастя у шлюбі, йшли до церкви й ставили свічку до ікони Святої Катерини.

Вважається, що цього дня звернення до святої підсилює побажання, а задумане отримує більше шансів збутися. Біля ікони Катерини матері запалювали три свічки, "щоб рід не переривався".

Заборони:

цього дня не можна було фізично працювати, ремонтувати, шити та будувати;
на столі цього дня не можна ставити молочні та м'ясні страви;
вагітним жінкам заборонялося цього дня працювати. Якщо дотримуватися цього правила – свята Катерина полегшить пологи.

Народні прикмети на Катерини:

"як Катерина по воді, то Різдво по льоді";

"як на Катерини холодно, то буде голодно";

"на Катерину ховай ніс під перину".

****

Література використана при підготовці статті: "Українська міфологія та культурна спадщина" Олексія Кононенка, "Святвечір" Василя Скуратівського, історико-етнографічні нариси "Полтавський народний календар" авторства Петра Гавриша, Римми Гавриш та Валерія Копила.