24 листопада у Хоролі на площі скорботи біля пам’ятника Великого Кобзаря, попрощалися із військовим Юрієм Войтиком. Чин похорону завершили на цвинтарі у його рідному селі Вишняки. Про це повідомили у Хорольській громаді.
Юрій Миколайович народився 12 квітня 1979 року в місті Глобине на Полтавщині. Рано залишившись без батьків, він пізнав тяжку сирітську долю. Опікуном для нього стала тьотя – Кірій Раїса Степанівна. У 1985 році розпочав навчання у Вишняківській загальноосвітній школі, яку закінчив у 1994-му та вступив до Хорольського агропромислового коледжу, де здобув фах за спеціальністю "Електрифікація".
У 2002 році завершив навчання в Харківському державному технічному сільськогосподарському університеті імені Петра Василенка, отримавши кваліфікацію за спеціальністю "Електроенергетика. Електротехніка. Електромеханіка". Певний час працював електриком на харківських будівельних об’єктах, а згодом повернувся до Хорола, де обіймав посаду головного енергетика Хорольської дільниці ТОВ "Кононівський елеватор".
Був одружений з Юлією Іванівною, разом виховували доньку Марію (03.08.2002 р.н.). Захоплювався футболом і грав півзахисником у складі місцевого футбольного клубу "Нива".
29 вересня 2024 року його призвали на військову службу за загальною мобілізацією першим відділом Лубенського РТЦК та СП. Після проходження навчання у військовому навчальному центрі вирушив на лінію бойового зіткнення: спершу – в Запорізькій області, згодом – у Донецькій. Навесні 2025 року, під час виконання бойових завдань на передовій у Донецькій області, солдат, номер обслуги 3 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 механізованого батальйону 143 окремої механізованої бригади ЗСУ зазнав тяжкої мінно-вибухової травми. Далі було тривале лікування в медичних закладах Харкова, Дніпра і Хорола, але згодом він помер у медичному закладі КП "Лікарня святого Пантелеймона" у місті Ківерці Волинської області. Лікарі констатували гостру серцеву недостатність.
У чоловіка залишилися донька Марія, колишня дружина Юлія та двоюрідний брат Вячеслав.