В Маріуполі спалахи холери: як це вплине на Полтаву та чи варто готуватися до смертельної епідемії

Холера — це гостра діарейна інфекція, яка виникає при вживанні харчових продуктів або води, заражених бактерією- збудником Vibrio cholerae О1 або О139. Холера призводить до ураження кишківника, діареї, нудоти та зневоднення організму і в білішості випадків закінчується смертю. Людство "відкрило" для себе холеру лише у ХІХ ст. До їхньою головною проблемою була чума, яка періодично спалахувала, а коли набувала розмаху пандемії то й забирала з собою сотні тисяч життів. Однак за короткий проміжок часу холера стала справжнім прокляттям великих міст, релігійних паломників та бідняків. Основною причиною поширення епідемії холери була відсутність механізмів очищення води та каналізації у великих містах та тогочасний рівень гігієни. Лише за перше сторіччя з моменту відкриття у світі відбулося п'ять холерних пандемій, чотири з яких завдали нищівного удару багатонаселеній Європі і зокрема призвели до тисяч смертей в Україні. Так під час першої пандемії хвороба активно розповсюджувалась в географічних межах нинішньої Індії та Близького Сходу. Переносили її, здебільшого, індуїстські та мусульманські паломники, які традиційно пересувалися великими групами. Далі внаслідок масштабних переміщень британських колоніальних військ торговими шляхами холера розповзлася по світу. А вже у 1830 році внаслідок російсько-турецької та російсько-перської війн потрапила на територію Російської імперії. Протягом наступних сімдесяти років боротися з епідемією на теренах імперії доведеться щонайменше десять разів, а кількість жертв наблизиться до двох мільйонів людей. Ситуацію ускладнювало те, що ані населення, ані влада не були готова до її наслідків. Про те, як лікувати хворобу, спочатку лише здогадувалися. Так відомий російський поет Пушкін зазначав, що з холерою намагалися боротися як із застудою чи отруєнням – пили молоко з олією. Багато хто приймав хворобу за відому раніше чуму, аж поки у вересні 1830 року не була сформована Центральна комісія для припинення холери. Запобіжні заходи залишалися старими: лікарні, карантини, застави. Втім це не завжди допомагало а подекуди провокувало навіть холерні бунти, під час яких незадоволені протиепідемічними вимогами люди разом з військовими громили лікарні та аптеки, вбивали офіцерів, чиновників та лікарів. Містами ширилися численні конспірологічні теорії, мовляв холера – це вигадка, винайдена лікарями-іноземцями у тому, щоб погубити російський народ. На лікарів почалося справжнє полювання, лікарні регулярно страждали від погромів, а потенційні пацієнти не бажали "здаватися" на милість закордонних лікарів. А от в Петербурзі була своя міська чутка мовляв, цькують населення не лікарі, а поляки (у цей час на західних рубежах імперії влада якраз боролася з польським повстанням). Охоплені панікою жителі столиці намагалися вистежити злочинців, які нібито кидають отруту у воду та їжу, отруюють городи та, навіть, спеціально забруднюють миш'яком Неву. Втім, до найбільшої кількості людських жертв призвела холерна пандемія 1846 -1860 років. Саме у цей час люди почали перші спроби побороти хворобу за допомогою поліпшення умов проживання, покращення системи водовідведення та каналізації, а також започаткування правил особистої гігієни. І тут прикладом стала Британія. Поки руські мужики проводили магічні обряди з цнотливими дівчатами та плугом британці довели, що збудником холери частіше за все стає забруднена вода. Пропонуємо вам порівняти методи боротьби з пандемією в Орловській губернії та Лондоні, які здійснювались в один і той самий час. "Зазвичай збирається група, яка просить неодружених хлопців, дівчат, а також вдів і солдаток опахати селище. Жінки, на знак згоди, знімають верхній одяг і залишаються в одних нижніх сорочках. Починається сам обряд. Попереду йдуть дітлахи з іконами; три вдови беруть соху і три керують нею та так і обходять усе селище по кругу. Хлопці засіюють пісок, а всі інші кричать, б'ють у коси, заслони тощо. Потім учасники дійства повертаються до сходки, яка на них чекає. Далі усі знов вдягають верхній одяг і йдуть пити горілку з закусками" - , йдеться у матеріалах російського дослідника-антрополога Андрія Степанова.

У той самий час в Лондоні після чергового спалаху холери в районі Сохо Джон Сноу вирішив, що настав час довести його теорію про поширення холери через забруднену воду. Її він розробив та описав року у книзі "Про способи поширення холери" (1849 р.) в якій також стверджував про передачу хвороби через брудні руки та виділення хворих. "Ніщо так не сприяє поширенню холери, як нестача особистої охайності. Постільна білизна майже завжди забруднюється холерними виділеннями, позбавленими кольору та запаху, а руки людей, які доглядають за пацієнтом, забруднюються так, що вони цього не помічають. Якщо вони не будуть постійно охайними, не митимуть руки перед споживанням їжі, то обов'язково проковтнуть частину виділень, а частину їх залишать на їжі, яку їстимуть інші члени родини", - писав Сноу. Під час спалаху холери в Сохо, Сноу провів справжнє дослідження, аби виявити справжнє джерело зараження холерою. Для цього лікар склав мапу району, позначив на ній водозабірні колонки та будинки з померлими від хвороби і виявив, що більшість жертв епідемії жили поряд з однією колонкою на Брод-стріт (нині Бродвік-стріт). Для підтвердження своєї теорії Джон Сноу переконав місцеву владу закрити колонку, і епідемія згасла за три дні. Хоча сам лікар вважав, що епідемія могла піти на спад через втечу населення з району і писав про неможливість "встановити, чи було джерело води заражене холерою", цей випадок збільшив кількість прихильників його ідей про поширення хвороби через воду. А вже у 1883 році німецький вчений Роберт Кох, під час своєї експедиції в Індію, відкрив холерний вібріон чим повністю підтвердив ідеї Сноу про передачу збудника холери через воду та їжу. І хоча п'ята холерна пандемія (1881-1896 рр.) була останньою, яка серйозно зачепила Західну Європу мешканцям Російської імперії не пощастило - там від холери помирали ще довго. Так за свідченням полтавця Дмитра Іваненка холера вразила Полтавську губернію у 1892 році. "Велика біда вразила Полтавську губернію у 1892 році її спіткала холера. І хоча в самій Полтаві серйозного поширення холера не набула, втім місто було сполохане добряче. Майже одразу організували санітарні загони: за цвинтарем облаштували бараки, на Павленках підготували приймальню.  Тобто максимально підготувались до спалаху епідемії. Згодом стало відомо що збудник хвороби ширився вздовж Волги та по Кубані, а привозили його до нас заробітчани та внутрішні мігранти. Так вже 4 липня нам повідоми що у селах Петрівці та Попівці захворіло восьмеро людей, які нещодавно повернулись з Кубанської губернії. На момент подання звістки троє хворих померло. Протягом наступних кількох днів ситуація у цих селах лише ускладнювалася а отже наш губернатор прийняв рішення закрити села на карантин та завезти туди кілька санітарних загонів. З середини липня холеру почали фіксувати в Лубенському, Кобеляцькому, Зіньківському та інших уїздах. По всій губернії до осередків поширення інфекції прибували санітарні загони у складі лікаря, фельдшів, студентів, сестер милосердя та доглядальниць з необхідною кількістю медикаментів та інструментів, а також вином, цукром білизною тощо", - писав він у своїх Записах та спогадах 1888-1908 рр. В подальшому за часів Радянського союзу епідемія холери виникала всього кілька разів. Найбільш масштабним був спалах 1970 року коли у під час курортного сезону у відпочивальників акваторії Чорного та Каспійського моря виявили збудник холери, імовірно завезений робітниками з території Ірану, коли ті будували на кордоні країн греблю з красномовною назвою «Дружба». Потім спалахи холери фіксували вже у незалежній Україні у 1998, 1999, 2007, 2011 та 2018 роках. Однак повномасштабний наступ Росії та облога Маріуполя спричинили чималу гуманітарну кризу і створили передумови для спалаху епідемії холери. Так за свідченням радника мера міста Петра Андрщенка загарбники перекривають виїзд із міста, а також готує на території Росії лікарні для потенційних хворих серед військових "Нам почала надходити інформація, що російська сторона у Ростові-на-Дону підготувала вже окремі інфекційні відділення, де вони готуються приймати власних військових, які можуть потрапляти внаслідок цієї епідемії, і слово «холера» дійсно звучить не тільки у ВООЗ, а й всередині міста, з боку окупаційної влади і їх кураторів. Тому місто зачиняється, і це дуже для нас сумно, тому що з усіх можливих сценаріїв, на нашу думку, боротьби з епідемією Росія обрала найцинічніший. Просто зачинити людей у місті, залишити все як є, хто виживе, той виживе", - прокоментував він.

Радник мера вказав на те, що гуманітарна ситуація в місті дедалі погіршується: жителі отримують питну воду "в кращому випадку" раз на два дні, а на безкоштовну гуманітарну допомогу з 1 липня зможуть сподіватися  лише пенсіонери та люди з інвалідністю. Нагадаємо, що 11 травня очільник міста Вадим Бойченко заявив, що до кінця року у Маріуполі від хвороб і нестерпних умов можуть померти більше ніж 10 тисяч людей. Щодо поширення епідемії на інші території України – наразі нічого невідомо. Тому, про всяк випадок, ознайомтесь з базовою інформацією про хворобу. Холера — це гостра діарейна інфекція, яка виникає при вживанні харчових продуктів або води, заражених бактерією- збудником Vibrio cholerae О1 або О139. Холера призводить до ураження кишківника, діареї, нудоти та зневоднення організму і в білішості випадків призводить до смерті хворого. Зауважимо, що холерний вібріон може зберігати життєздатність у воді протягом тривалого часу, у харчових продуктах при кімнатній температурі протягом 2-5 днів, на поверхні плодів і овочів в умовах сонячного освітлення упрожовж 8 годин, при низьких температурах та у морській воді — 2 тижнів і більше, у кишечнику окремих річкових та морських тварин — декількох місяців. Під час кип'ятіння холерний вібріон гине протягом хвилини, є малостійким до висушування, до прямого сонячного опромінення, є надзвичайно чутливим до дії звичайних дезінфектантів. Інкубаційний період триває від кількох годин до 5 днів. Хвороба, зазвичай, починається гостро і призводить до різкого зневоднення організму. Джерелом збудника інфекції є людина - хворий або носій вібріонів. Варто зауважити що ранні прояви захворювання фіксуються у лише 25% хворих, інші – на початку хворіють безсимптомно, а отже потенційно заражають інших. Симптоми холери Першими симптомами холери є діарея, блювота, болі у животі. Також характерні симптоми холери: ·         частий, до 10 і більше разів на добу, пронос. При цьому людина втрачає  багато рідини - до 20 літрів на добу. У результаті втрати рідини відбувається згущення крові і зневоднення організму; ·         через втрату з рідиною мікроелементів з'являються м'язові судоми, частіше за все - починаючи з литкових м'язів; ·         загострення рис обличчя, очі западають, синіють губи і вушні раковини; ·         холодна шкіра (холера - одна з небагатьох інфекцій, що супроводжуються нормальною або навіть зниженою температурою тіла); ·         шкіра втрачає пружність, легко збирається в складки і дуже довго розправляється, а шкіра стоп і рук стає зморшкуватою (так звані «руки прачки»); ·         задишка, різка слабкість.

Профілактика холери: Щодо профілактики холери, то нині існує три оральні вакцини проти холери, які пройшли прекваліфікацію ВООЗ: Dukoral, Shanchol та Euvichol-Plus. Тож для забезпечення повного захисту від хвороби всі три вищезгадані вакцини повинні надаватися у дводозовому режимі. Також повинна мати місце і профілактика холери та дотримання базових протиепідеміологічних вимог:   не купуйте продукти харчування, зокрема - рибу, у місцях стихійної торгівлі; не купайтеся і не ловіть рибу у забруднених водоймах; дотримуйтеся особистої гігієни, ретельно мийте руки перед тим, як брати чи готувати їжу, після відвідування туалету; використовуйте чисту воду; мийте овочі і фрукти перед вживанням; ретельно готуйте їжу, проварюйте чи просмажуйте продукти харчування перед вживанням. При своєчасно розпочатому лікуванні нетяжка форма холери закінчується повним одужанням. Але за відсутності ефективної терапії протягом 2-3 днів хворий впадає в кому, а трохи згодом помирає.