Юрій Кондратюк — фундатор космонавтики, який все життя приховував своє ім'я

Олександр Шаргей, відомий світу як Юрій Кондратюк, був геніальним українським вченим, чиї новаторські ідеї значно випередили свій час і заклали основи сучасної космонавтики, зокрема "трасу Кондратюка", що була використана для успішного польоту "Аполлона—11" на Місяць. Проте, попри свої видатні здобутки, він усе життя приховував своє справжнє ім'я та минуле, живучи під чужим прізвищем через страх. Його історія життя — це свідчення незламного духу генія, який попри всі перешкоди прагнув до зірок.

Мати розпалила в синові любов до космосу

Захоплення космосом у маленького Олександра з’явилася завдяки його матері. За словами завідувачки науково-дослідного сектору Полтавського музею авіації та космонавтики Ірини Пістоленко — Людмила Шаргей мала вищу освіту, викладала географію та астрономію в жіночих гімназіях. Вона часто розповідала йому про планети, про зорі та про можливі подорожі людини в космос.

“За згадками вона навіть писала казки для сина в стилі Жорж Сант. Якраз на астрономічній та космічній темі “, — додає пані Ірина.

Теорії космічного польоту у зошиті гімназиста

У 1910 — 1916 Юрій Кондратюк (Олександр Шаргей) навчався в Другій полтавській чоловічій гімназії. Вже тоді він почав писати перші теорії щодо польотів у космос.

“Він був ще дуже юним, був самоуком. Свої дослідження записував у кілька зшитих гімназійних зошитів простим олівцем. Проте вже тоді створив розробки, які пішли далі, ніж у дослідників того часу” — розповідає Ірина Пістоленко.

У своєму першому рукописі дослідник зосередився на ключових питаннях міжпланетних подорожей: економічній та технічній складності запуску апарату, конструкції ракетного двигуна та космічного апарату, а також важливості надійної стабілізації та керованості. Розв'язанням цих проблем стала схема Кондратюка (або схема Равлика), що передбачала відділення посадкового модуля від основного корабля для виконання завдання з подальшим поверненням модуля на орбіту.

Також Кондратюк запропонував ідею багатоступеневих ракет, де послідовні блоки працюють по черзі та поступово від'єднуються, виводячи в космос лише верхній блок.

Вихід у відкритий космос, скафандр та космічні бази

У своєму рукописі “Тим, хто буде читати, що будувати”. Юрій Кондратюк виклав ключові ідеї, які значно випередили свій час і стали основою сучасної космонавтики. Він запропонував стабілізувати космічний корабель за допомогою гіроскопів та використовувати спеціальний шлюз для виходу у відкритий космос.

Для безпеки космонавтів Кондратюк обґрунтував необхідність скафандра з автономним запасом кисню, що є прообразом сучасних космічних костюмів.

Щоб захистити екіпаж від смертельних перевантажень, він запропонував розташовувати космонавтів перпендикулярно напрямку руху ракети у спеціальних індивідуальних сидіннях. Крім того, Кондратюк передбачив потребу в захисному покритті для космічних апаратів від екстремальних температур та радіації.

Він також розглядав використання сонячного світла та дзеркал для освітлення на космічному кораблі та, навіть, для освітлення Землі.

Особливо новаторською була ідея використання "летючих саморобних баз" (прообразів орбітальних станцій), що могли б служити для роботи, зберігання припасів та обладнання, а також як перевальними пунктами для далеких польотів, навіть із запуском без екіпажу за допомогою потужних ракет.

Також, Кондратюк описав гравітаційний маневр (пертурбаційний маневр), за допомогою якого космічні апарати можуть використовувати гравітаційні поля планет для зміни траєкторії та швидкості, що значно економить паливо та енергію.

Проте цей рукопис так і не був опублікований.

Відхилені рукописи та вихід «Завоювання міжпланетних просторів»

Як зазначає Ірина Пістоленко у 1920 році Юрій Кондратюк почав працювати над третім варіантом свого рукопису, умовно названим "Про міжпланетні подорожі". Хоча цей проєкт, доопрацьований до 1925 року, був відправлений до "Головнаука" в Москві, його роботу “відхилили” і не надрукували. У 1926 році Кондратюк завершив четвертий варіант, але і його видання було відхилено у 1928 році.

Тоді Кондратюк власним коштом видав книгу «Завоювання міжпланетних просторів» де виклав весь свій дослідницький шлях. Його оцінило багато науковців, а один примірник згодом потрапив до Бібліотеки Конгресу США.

“Попри те, що Кондратюк працював незалежно від інших дослідників, його ідеї та розробки виявилися набагато значнішими й масштабнішими, ніж сукупні здобутки всіх інших вчених у цій галузі” — додає пані Ірина.

“Завдяки Кондратюку місія «Аполлон-11 була успішною»

Найбільшим досягненням Юрія Кондратюка є проєкт розрахунків “Траси Кондратюка”, який використали американці, реалізовуючи запуск астронавтів на Місяць. У Головному управлінні пілотованих польотів при Національному управлінні з аеронавтики та дослідження космосу (NASA) під час обговорення варіантів польоту на Місяць виникла суперечка між групою Вернера фон Брауна і групою Джона Губолта, яка пропонувала вивести корабель на навколомісячну орбіту, потім відокремити й спустити на Місяць спеціальну кабіну. Цю ідею, з якою пізніше погодилися всі керівники програми, взяли з книги Юрія Кондратюка «Завоювання міжпланетних просторів».

“Коли березневого світанку 1968 року я схвильовано спостерігав на мисі Кеннеді за стартом ракети, що мала понести корабель у напрямку до Місяця, я думав про українця Юрія Кондратюка, що розрахував трасу, по якій повинні були летіти троє наших астронавтів” — керівників американської космічної програми «Apollo», Джон Губолт.

На честь науковця названо кратер на зворотному боці Місяця, а у 2014 році Юрія Кондратюка був занесений до Міжнародної космічної Зали Слави Музею історії космосу у Нью-Мексико.

Таємниця імені та все життя у переховуваннях

Юрій Кондратюк — це не справжнє ім’я насправді його звали Олександр Шаргей і він все життя мав приховувати своє справжнє минуле.
За словами Ірини Пістоленко у 1916 році він вступивши до Петроградського політехнічного інституту був мобілізований та служив офіцером на турецькому фронті до березня 1918 року. Після Жовтневого перевороту його мобілізували до Білої армії, але він дезертирував.

Побоюючись репресій за своє офіцерське минуле, за допомогою мачухи Олени Карєєвої він отримав документи, на ім'я Юрія Кондратюка молодшого за нього на три роки. (Справжній "Кондратюк" помер від туберкульозу).

З 1921 року Олександр Шаргей жив під ім'ям Юрія Кондратюка, приховуючи своє справжнє минуле. Це також заважало йому займатися основною роботою. Науковець Сергій Корольов захоплювався ним та навіть пропонував йому працювати в “Групі вивчення реактивного руху”, але Кондратюк відмовився. Він боявся ретельних перевірок, які могли викрити його таємницю.

"У нього не було навіть власної сім’ї. Зрештою, Кондратюк був настільки виснажений, що вирішив піти добровольцем на фронт під час Другої Світової війни, він сказав: 'Мені немає місця на цій землі. Мені є місце тільки на Місяці'", — додає пані Ірина.

Теорії смерті ученого винахідника

Довгий час вважалося, що видатний український вчений Юрій Кондратюк загинув 3 жовтня 1941 року. Однак, пізніше з'явилися докази, що спростовують цю версію, зокрема його підпис у документі, датованому січнем 1942 року. Через ці нові дані, найбільш поширеною стала версія, що Юрій Кондратюк загинув 23 лютого 1942 року біля міста Кіров Калузької області. Його поховано у братській могилі в сосновому лісі на околиці Кірова.
Проте існують й інші версії його подальшого життя та смерті. За однією з них Кондратюк з розрахунками з ракетної техніки потрапив у полон до німців де або загинув або з іншими вченими перейшов на бік США та переїхав туди. Джон Губолт стверджує, що Юрій Кондратюк помер у 1952 році в США.

"Ця теорія видається найбільш життєздатною. Цілком можливо, що коли Юрій Кондратюк потрапив у полон зі своїми розрахунками, хтось, хто розумівся на цій сфері, міг їх виявити та передати німецькому вченому Вернеру фон Брауну. Той, своєю чергою, міг взяти його до себе. Згодом, коли фон Браун здався американцям, він, ймовірно, міг забрати з собою і Кондратюка. Проте, цілком імовірно, що через свою скромність останній залишився і працював у тіні”, — розповідає Ірина Пістоленко

Співробітники Полтавського музею авіації та космонавтики зверталися до Міністерства оборони Німеччини із запитом про долю ймовірного військовополоненого Юрія Кондратюка або Олександра Шаргея. Німецька сторона відповіла, що не має можливості дослідити та отримати доступ до документів, які містять цю інформацію, оскільки ці дані, ймовірно, є закритою оперативною інформацією.

Музей також намагався отримати відомості з архіву у Вашингтоні, сподіваючись знайти там відповідні документи. Проте ці матеріали також виявилися засекреченими та недоступними для широкого кола дослідників.