Коли наша Віра не зовсім холодна: шокуючі факти із життя "Полтавської галушки"

Віра Холодна стала зіркою німого кіно майже на початку його існування. Ніжна та прекрасна, вона майстерно перевтілювалася у ролі фатальної жінки та заручниці нещасливої долі. Але попри славу та визнання Віра залишалася доброю та чуйною жінкою, матір’ю та дружиною. Тож тримайте кілька незвичних фактів із життя полтавської кінодіви. Полишила заняття балетом через перестороги бабусі Майбутня зірка німого кіно народилася 5 серпня 1895 року в сім’ї заможних поміщиків Левченків, які на той час проживали в Полтаві. Батько Віри – Василій Левченко був корінним полтавцем та після закінчення словесного відділення Московського університету, працював у місті викладачем у гімназії викладачем. Мати дівчинки Катерина Сергіївна свого часу навчалася у Олександро-Маріїнському інституті шляхетних панн та була прихильницею аристократичних манер і виховання. Окрім Віри, у сім’ї підростали ще дві дівчинки – молодші сестрички Надія та Софія Левченки. Стати корінною полтавкою майбутній акторці так і не вдалося, адже у два роки родина Віри вирушила до Москви доглядати за оводовілою бабусею. З раннього дитинства Віру разом із сестрами призвичаювали до мистецтв та розвивали творчі здібності. Подорослішавши вона, із задоволенням відвідувала концерти та виставки, а також вражала гостей родини та своїх друзів майстерною грою на фортепіано. У вісім років дівчинку віддали вчитися до приватної гімназії Перепьолкіної, у якій особлива увага приділялася естетичному вихованню вихованок. Так разом з класом Віра вперше потрапила до Великого театру на балетний спектакль. Краса музичного дійства так вразила Віру, що з того моменту вона тільки й марила балетом. Бажаючи стати професійною балериною, дівчинка, з дозволу батьків, склала іспит до балетного училища при Большому театрі. Батьки не сприймали захоплення Віри серйозно та були переконані, що вона не складе іспит, оскільки дівчинка мала надлишкову вагу. Майбутня зірка дуже полюбляла куштувати різноманітні смаколики, за що мати, жартома, називала її «полтавською галушкою». У той час вона, навіть, не здогадувалася, що згодом так ображатимуть кіноактрису її суперниці і злі критики. Але попри повноту та величезний конкурс, Віра успішно склала іспит та вступила до училища. Займалася дівчина дуже старанно, але вже через рік батьки були вимушені забрали її з училища, на вимогу бабусі. Відповідно до тодішньої моралі «кривлятися на сцені» вважалося ганебним, а акторів принципово не запрошували до порядних будинків і, навіть, ховали за церковною огорожею, як злочинців або самогубць. Катерина Володимирівна, яка матеріально підтримувала родину Левченків, не змогла змиритися із захопленням онуки та назавжди закрила для неї балетну кар’єру. І хоча Віра Холодна врешті-решт танцювала на зйомках фільмів і в дружньому колі, вибачити родині цього вчинку вона так і не змогла.

З першого погляду закохала у себе юриста, автомобіліста та видавця газети Після невдалої спроби стати балериною Віра повернулася до приватної гімназії Перепьолкіної, де продовжила подальше навчання. У той час раптово від холери помер її батько Василь Левченко, а розбита горем матір, почала постійно хворіти та слабнула на очах. Не зважаючи на сімейне горе та втрату, дівчина старанно вчилася, займалася у театральному гуртку при гімназії та щиро вірила, що її життя обов’язково зміниться на краще. І її мрії почали справджуватися прямо на випускному вечері де Віра познайомилася з молодим юристом Володимиром Холодним. Юнак вразив дівчину своїми вишуканими манерами та безліччю захоплень. Окрім юриспруденції юнак був ще завзятим автомобілістом та обожнював перегони. Для тодішніх шанувальників автівок Володимир холодний видавав першу в Росії спортивну газету під назвою «Ауто». Між молодими людьми спалахнуло кохання з першого погляду і дуже скоро, всупереч переконанням батьків пара взяла шлюб. Попри перестороги родичів, сімейне життя актриси було щасливим та радісним, а її чоловік кохав її єдину протягом усього свого життя. У 1912 році Віра Холодна народила доньку, яку назвали Євгенією. Під час пологів лікарі попередили подружжя, що народження другої дитини може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям. Тож, аби маленька Женя не почувалася самотньою родина вирішила взяти на виховання ще одну дитину – дівчинку Нонну, яка була племінницею Володимира та залишилася без батьківської опіки. Молода полтавка з головою поринула у повсякденне життя та сімейний побут. Але спокійне та розмірене життя перервала перша світова війна. Володимир Холодний пішов на фронт, а його дружина залишилася вдома з дітьми та батьками. Про силу їхнього кохання яскраво свідчить те, що Віра Василівна вирвала тяжкопораненого чоловіка з «лап» смерті. Дізнавшись про поранення коханого, на той час вже відома акторка покинула зйомки і подалася шукати госпіталь під Варшавою, до якого він потрапив. Попри попередження лікарів, що Володимир навряд чи житиме, Віра доглядала його та постійно була поряд. Сила кохання перемогла смерть і вже невдовзі чоловік пішов на поправку, а згодом, навіть, повернувся на фронт. Знімаючись у кіно, Віра часто отримувала листи від незнайомих чоловіків із зізнаннями в коханні. Були навіть такі, які писали, що покінчать життя самогубством через нерозділені почуття до неї. Але жодному не вдалося звабити чи то купити симпатію Віри Холодної, адже усе своє життя вона залишалася вірною своєму обранцю. А після її смерті убитий горем удовець Володимир Холодний пережив своє кохання лише два місяці. Після панахиди, пам’яті Віри у Московському Художньому театрі, він почав потроху згасати та втрачати розум, але смерть він зустрів на Луб’янці. За сфабрикованим звинуваченням колишнього білогвардійського, поручика Холодного арештували оперативники ГПУ. – У нашій московській квартирі в будинку по Тверській-Ямській, чекісти багнетами розпороли подушки, розпатрали стіни, а зрештою вивезли усі меблі з шести кімнат. Прабабусю Катерину Володимирівну й сестру Нонну, на диво, не заарештували як членів родини обвинуваченого. Тож вони й носили передачі батькові у в’язницю аж поки їм не сказали, що більше в цьому немає потреби – тата розстріляли наприкінці 1919 року, – розповідала дочка Євгенія Холодна-Лапікен. Нездібна красуня вітчизняного масштабу Саме війна та злидні дали Вірі Холодній необхідний поштовх до зйомок в кіно. Поки чоловік воював на фронті Віра переймалася чим прогодувати величезну родину та вирішила шукати роботу. Маючи бажання працювати у творчому напрямку Віра Василівна бачила себе у кіно. На першому прослуховуванні режисер Володимир Гардін не побачив особливого таланту у Віри та порекомендував їй спробувати іншу професію. Та провал не закрив її дорогу на екрани. Наполеглива праця та вражаюча краса невдовзі допомогли їй отримати епізодичну роль у картині «Анна Кареніна». З того часу Віру Холодну почали помічати режисери та запрошувати до себе у кіно. Таким чином, Віра Холодна отримала головну роль у фільмах режисера Євгенія Бауера «Полум’я неба» та «Пісня торжествуючого кохання». Незвична краса та щирість гри швидко зробили акторку популярною та впізнаваною героїнею екранів. Вже у 1916 році фірма «Ханжонков и Ко» підписала з Вірою Василівною контракт на виключну подальшу співпрацю. Кожні три тижні студія випускала новий фільм, який радо зустрічали глядачі. Врешті-решт успіх тогочасних картин визначався лише одним фактором – чи знімалася у фільмі Віра Холодна. Протягом п’яти років своєї кар’єри Віра знялася у близько 40 фільмах. На жаль, за часів радянської влади вдалося зберегти лише чотири фільми та два уривки з грою «буржуазної» акторки. Навіть крізь роки на них видно майстерність та багатство емоцій талановитої та неповторної Віри Холодної, яка без жодного слова підкорювала цілі зали глядачів. Окрім цього, для свого часу Віра Холодна слугувала законодавицею мод. Знімаючись для численних листівок у власноруч вигаданих сукнях та капелюшках, вона стала взірцем для тисячі жінок тих часів. Невгамовна фантазія королеви екрану виявлялася, навіть, у виборі парфумів. Змішуючи два аромати «Троянда Жанміно» і «Кеши» Аткінс она, акторка отримувала ніжний гіркувато-солодкий запах, який майстерно довершував її сценічний образ «підкорительки сердець».

Коли мистецтво вимагає великих жертв. Раптова смерть, яка припала на пік кар’єри Але, на жаль, смерть забирає найкращих та найталановитіших у самому розквіті літ. Так підтримуючи професійний Союз театральних художників міста Одеси, 8 грудня 1919 року Віра Холодна виступала на концерті, який став для кінодіви останнім. Фатальний виступ відбувся в холодній залі літературно-артистичного товариства. Через відсутність опалення акторка захворіла на грип, який згодом ускладнився запаленням легенів та набув усіх ознак легеневої чуми. При перших ознаках хвороби зірку перевезли в будинок матері, а викликаний лікар лише зміг поставити невтішний діагноз – «іспанка». Для того часу така хвороба звучала як вирок адже лише у 1918 році в Європі від неї померло близько шести мільйонів людей. Через недосконалість медицини жінка була приречена на загибель. І хоча її лікували кращі лікарі Одеси – Усков, Коровицький, Бурда, Тальпін та Зільберберг вилікувати «іспанку» було неможливо. Аби покращити самопочуття Віри їй кололи камфару, натирали спиртом, а також робили зігріваючі компреси від болю в грудях, чергуючи їх з прохолодними обгортання – від жару. Позитивних результатів таке лікування не принесло і через вісім днів, 16 лютого 1919 року Віра відійшла у вічність. Розуміючи, що помирає, акторка трималася мужньо, сповідалася та причастилася, а також благословила дітей кожному давши настанови. Для похорону Віру вбрали в один із найкращих суконь під назвою «Maison Lavalette», у якій вона знімалась у трагічній кінокартині «Біля комину» та ретельно загримували. Зберігся документальний фільм «Похорон Віри Холодної», котрий підсумував земну фільмографію і вже через три дні пішов на екранах одеських сінематографів. У день похорону багатьох театрах роз’ятреної Громадянською війною країни відмінили вистави, а у МХТі, відбулась громадянська панихида пам'яті акторки. Не вдалось тоді, в ті скорботні часи, Олександрові Вертинському до місця виконати знаменитий романс «Бал Господень» присвячений пам'яті його коханої Віри. Останки тричі турбували – розкривали труну і «підправляли» мумію, покриваючи її складами для кращого збереження. Рідні сподівалися, що невдовзі тіло зі склепу відправлять до Москви, щоб урочисто перепоховати там. Але у 1931 році кладовище, що знаходилося в центрі міста, за радянським звичаєм тих часів перетворили в парк імені Ілліча а її останки пообіцяли перевезти до столиці а й так не виконали цього. До нині могили вітчизняної зірки не існує. В пам'ять про її акторський талант, у 1977 році режисер Микита Михалков зняв кінострічку «Раба кохання», сюжет якої тісно переплітається з історією Віри Холодної. А в Одесі, навпроти будинку, де померла акторка, містяни встановили бронзовий монумент та назвали на її честь одну з одеських площ у історичному центрі міста. Життя після смерті. Як велика акторка перетворилася на шпигунку, коханку та емігрантку. Раптова смерть молодої красуні не змогла лишити байдужими її численних прихильників. Одразу після смерті містом почали ширитися чутки, які згодом переросли у справжнісінькі одеські легенди. Не бажаючи вірити у те, що зірку згубила звичайна хвороба одесити вигадали що Віра Холодна просто задихнулася від занадто сильного аромату білих лілій, які консул Енно подарував акторці на знак прихильності та пошани. Цілком імовірно, що на формування саме цієї легенди вплинуло те, що захворіла Віра Василівна під час зйомок фільму «Дама з камеліями», що додало такі трагічній події, як смерть, відтінку романтики та трагізму. Інша легенда свідчить, що Віру Холодну задушив через ревнощі денікінський генерал Гришин-Алмазов, добре відомий містянам своєю рішучістю і невгамовним темпераментом. Крім того, хтось в Одесі вважав, що Віру Холодну розстріляли революційні матроси на крейсері «Алмаз», за шпигунство на користь білих або інтервентів, а тіло потім скинули в море. Яким чином родичам вдалося заволодіти згодом тілом страченої шпигунки, щоб відспівати його в головному соборі міста і поховати, залишається незрозумілим. Але найфантастичнішою версією є та де Віра Холодна інсценувала власну смерть, змінила ім’я та переїхала жити до Франції, успішно знімалася у кіно.
Але попри все, Віра Холодна залишилася перлиною вітчизняного кінематографу. Своєю щирістю гри вона надихала численних глядачів жити, кохати та віддаватися почуттям, як востаннє . А за яскраве зображення найкращих людських поривів її ім’я навіки вписано у серця мільйонів шанувальників її творчості.