На Полтавщині попрощалися із десантниками Романом Бутком та Дмитром Гаврилком

13 жовтня у Лохвицькій громаді попрощалися із бійцями Романом Бутком та Дмитром Гаврилком, які загинули 2 жовтня у районі села Давидів Брід Херсонської області в результаті ворожого мінометного обстрілу. У бліндаж, де ховалися військові, потрапив ворожий снаряд.

Військовослужбовці служили в 46 окремій десантно-штурмовій бригаді. Про це повідомила Лохвицька міська рада.

Тіло Романа Бутка живим коридором зустрічали жителі села Юсківці Лохвицької міської територіальної громади, де разом із родиною проживав загиблий. Під оркестрові звуки похоронного маршу процесія пройшла селом, а потім люди, сівши у транспорт, рушили в село Гудими Андріяшівської сільської громади, де народився чоловік.

Востаннє загиблому воїну віддали військові почесті на кладовищі в селі Гудими. На його честь пролунав трикратний стрілецький салют.

Він народився 13 березня 1990 року у селі Гудими Роменського району Сумської області. У 1994 році родина переїхала в село Юсківці Лохвицького району. Після закінчення Лучанської загальноосвітньої школи навчався у Сумському аграрному університеті на юридичному факультеті, який закінчив у 2016 році.

Роман Бутко був учасником антитерористичної операції на сході України. Після повномасштабного російського вторгнення, 25 лютого 2022 року, був призваний до лав Збройних сил України по мобілізації. Військову службу проходив у званні солдата.

У нього залишилися мама Антоніна Юріївна, сестра Яна, дружина Людмила та син Святослав.

З Дмитром Гаврилком попрощалися в місті Лохвиця. Траурний мітинг пам’яті воїна відбувся на Іванівському кладовищі.

Дмитро Гаврилко народився 16 січня 1977 року у м. Воркута Республіки Комі. У 1982 році родина переїхала на Україну, оселилася у місті Лохвиця, яке стало для Дмитра рідним. Тут він навчався у Лохвицькій загальноосвітній школі №1, потім вступив у середнє професійно-технічне училище №32 у м. Червонозаводське. Закінчивши його у 1994 році, отримав спеціальність слюсара. У 1995 році проходив строкову службу у лавах Збройних сил України. У 2003 році виявив бажання та вступив на військову службу за контрактом. У мирному житті працював слюсарем-монтажником, охоронцем, електриком на підприємствах Лохвицької громади.

Під час подій на сході нашої країни Дмитро був мобілізований до лав ЗСУ у червні 2014 року та протягом року боронив незалежність і територіальну цілісність України.

Після повномасштабного вторгнення військ російської федерації, 25 лютого 2022 року, чоловік став до лав Збройних сил України по мобілізації. Військову службу проходив у званні старшого солдата.

У нього залишилися мама Любов Миколаївна, батько Григорій Іванович, донька Оксані, братам Сергій та Юрій.

На його честь пролунав трикратний стрілецький салют. Поховали Дмитра Гаврилка поряд із загиблими воїнами Костянтином Мандрикою, Ярославом Сініченком, Ігорем Андрущенком.