Сільська Олександрівська громада на Донеччині згуртувалася заради перемоги України
29 квітня 2024
0
Створений на початку війни Волонтерський центр Олександрівської громади став потужним осередком, що допомагає нашим захисникам.
Вони називають себе "павучками", бо кожного дня, ось вже понад два роки плетуть і плетуть маскувальні сітки. Іноді велетенські, по 100 квадратних метрів, іноді менші. Скільки за цей час виготовили захисних виробів, навіть підрахувати не можуть. Але бувало, що за місяць передавали нашим бійцям на передову по 25 сіток.
Окрім того, господині з Олександрівщини тримають так званий "кулінарний фронт" - готують та відправляють на фронт домашню їжу для захисників. Укожен гуманітарний вантаж кладуть приємні сюрпризи. Це листівки та обереги від діточок громади. Також обов’язково додають письмове побажання "Повертайтеся живими". Вони вірять та сподіваються, що кожен захисник та кожна захисниця повернуться додому. І немає сумніву – з Перемогою!
Волонтерство за різними напрямками
Олександрівська громада розташована на заході Донецької області й тому наразі відносно безпечна. Але війна докорінно змінила розмірене сільське життя. Одразу після повномасштабного вторгнення чоловіки громади зорганізувалися та створили місцеву територіальну оборону. Їх дружини, сестри, рідні вирішили створити волонтерський центр, аби допомагати своїм захисникам – їжею, ліками, одягом, пальним для автівок. Згодом волонтерський осередок розрісся у потужний гуманітарний хаб, який працює за різними напрямками.
На початку війни до Олександрівської громади приїхало багато переселенців з тимчасово окупованих районів Донеччини. Волонтерки центру зрозуміли, що без їхньої допомоги місцева влада не впорається. Розділилися за напрямками – хтось складав базу вільного житла, хтось домовлявся з господарями щодо розміщення вимушено переміщених осіб, хтось займався збором побутових речей та їжі.
Але головною місією Волонтерського центру Олександрівської громади була й залишається допомога військовим. Багато односельців зараз на фронті, захищають батьківщину. На жаль, за час війни Олександрівщина втратила понад двадцять своїх синів. Тут пам’ятають і шанують кожного, та ще з більшою наполегливістю намагаються підтримати українську армію.
Волонтерки Олександрівської громади готують та відправляють на фронт смаколики
«Щоб наших захисників не бачили ворожі дрони!»
Волонтерки знають, який великий попит є у наших бійців на маскувальні сітки. Тому "павучки" плетуть їх, не покладаючи рук. Спочатку єдиним місцем для виготовлення захисних виробів був волонтерський центр в самій Олександрівці. Згодом естафету підхопили майстрині з інших населених пунктів громади.
До плетіння сіток долучилися жительки Новоолександрівки, Петрівки, Некременного та жіночки-ВПО, які там проживають. Вони беруть в центрі матеріали для сіток і в міру своїх сил плетуть вироби різних розмірів, для подальшої передачі військовим. Нові "павучки" працюють нещодавно, але вже є непогані результати: близько тридцяти сіток відправили на фронт нашим хлопцям.
Маскувальні сітки від волонтерок Олександрівської громади
"З початку повномасштабного вторгнення російської армії виробництво не зупинялось ні на один день. Зараз у нас лише тільки один вихідний у неділю, тому що у наших захисників вихідних зовсім немає. Ми намагаємось бути максимально корисними для країни", - розповідають учасниці Центру.
До плетіння маскувальної сітки залучають і маленьких українців. Діти з усією відповідальністю підходять до справи, швидко опановуючи майстерність. Працюють завзято, кажуть, що сітки потрібні, "щоб наших захисників не бачили ворожі дрони!".
Діти Олександрівщини теж вносять свій внесок у перемогу
"Авжеж, не таке дозвілля має бути у наших дітей... Не так мають проходити їхні вихідні... Збройні сили виженуть нечисть з нашої землі та обов'язково помстяться за кожне вкрадене дитинство. А поки ми маємо їм допомагати, кожен на своєму маленькому фронті", - розмірковують «ткалі».
Креативний підхід до збору донатів
Для виготовлення маскувальних сіток одного старіння недостатньо. Треба закупити основу та матеріал-спандбод. А це гроші. А враховуючи кількість виготовлених сіток – чималенькі. Їх збирають звідусіль, де тільки можливо. Розміщують оголошення у своїй групі у Фейсбуці, знаходять благодійників в інших регіонах країни та за кордоном. Однак основними платниками є самі жителі Олександрівської громади. Попри труднощі воєнного часу, попри власні проблеми вони знаходять можливість та перелічують хто 100, хто 200, хто 500 гривень.
Іноді Волонтерський центр вигадує щось креативне, аби активізувати донати. Нещодавно організували аукціон. У якості лота була гільза, яку їм передали хлопці з вкрай напруженого напрямку фронту, а у витвір мистецтва її перетворила одна з майстринь.
Аукціонна гільза для донатів на маскувальні сітки
В розіграші взяли участь 20 номерів, кожен учасник сплатив за один номер по 100 гривень. Коли всі номерки були придбані, за допомогою спеціальної програми був обраний переможець, який і отримав пам’ятний сувенір. Організатори планували зібрати 2 тисячі гривень, але деякі учасники купували номери за підвищеною ціною, тому виторг від аукціону склав 3 тисячі гривень. Всі кошти, зібрані під час розіграшу, пішли у загальну скарбничку Волонтерського центру Олександрівської громади.
Після кожного збору, чи то аукціону, волонтерки звітують про кожну гривню, потрачену на придбання матеріалів для виготовлення маскувальних сіток. А також публікують на своїй сторінці відгуки з подяками від військових, які отримали такі необхідні їм захисні вироби.
Світлана Денисенко
