Махінації: ПМШЕД — повна історія розвалу та знищення комунального підприємства

30 січня 2021 0

Чому Полтава втратила власне дорожнє підприємство? Хто такий його директор Юрій Кропивка та яку роль він зіграв у знищенні?За 3 роки з початку ліквідаційного процесу вартість активів "ПМШЕД" зменшилась у 19 разів.

Історія створення полтавських комунальних дорожніх підприємств розпочалася у 1945 році. Після розпаду СРСР Полтава мала два повноцінних підприємства: «Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління» (ПП ШРБУ) та «Полтавську міську шляхово-експлуатаційну дільницю» (ПМШЕД). Перше мало асфальтний завод та спеціалізувалося на ремонті доріг, друге — на їх обслуговуванні. Впродовж перших двадцяти років незалежності ці два підприємства відповідали за стан полтавських доріг та супутньої інфраструктури — зливової каналізації, зупинок громадського транспорту та зелених насаджень вздовж доріг та тротуарів. У Полтаві, як і у багатьох містах нашого регіону, дві проблеми: дороги та ті, хто їх ремонтує. Та на відміну від сусідів, у нас навіть немає власного комунального підприємства. Підприємства, що ремонтує та утримує вулиці, по яких ви ходите щодня.

Перші тривожні дзвіночки для полтавських дорожників пролунали за часів мерства Андрія Матковського. Тоді на ринок з ремонту міських доріг запустили приватні компанії. Аби новим підрядникам було зручно, їм навіть здали в оренду комунальний асфальтний завод...за 20 тис. грн на місяць. Після перемоги Олександра Мамая на місцевих виборах 2010 року, нова міська влада оголосила курс на розвиток комунальних дорожніх підприємств. Асфальтний завод повернули місту, почалася активна закупка нової комунальної техніки. Та через слабке управління, хронічне недофінансування сфери ЖКГ та проблеми з пропуском платежів держказначейством, 2011-2013 роки так і не стали періодом розквіту для дорожньої галузі.

У 2013 році керівництво Полтави, під гаслом оптимізації, запустило процес об'єднання двох дорожніх підприємств. Майно «ПП ШРБУ» почали передавати на баланс «ПМШЕДу». Тоді ж об’єднали і трудові колективи з 243-ма працівниками. Попри обіцянки, об’єднання дорожніх підприємств не зупинилося на звільненні зайвої частини адміністративного персоналу — почалися звільнення водіїв та будівельників. Останні почали влаштовувати акції протесту та подавати на підприємство до суду через порушення процедури звільнення.

Таким чином, у 2014 році ремонти вулиць міста майже зупинилися. Та попри важку для комунальників ситуацію, «ПМШЕД» продовжував займатися прибиранням вулиць й навіть отримав нову техніку. Плани керівництва міста щодо «ПШМЕД» різко змінилися у 2015 році. Тоді завдяки ефекту економічної децентралізації бюджет міста почав стрімко наповнюватися коштами. Якщо до 2015 року він складав до мільярда та трохи більше мільярда гривень, то вже у 2017-му зріс удвічі і складав 2 млрд 400 млн грн.

Того року усі багатомільйонні замовлення на ремонт доріг управління ЖКГ віддало харківській приватній компанії «УМБ № 23», Вона належала Юрію Шляхті. Останній, до речі, був наступником Арсена Авакова у Харківській облраді. Чому так сталося?

Можливо, Олександру Мамаю не подобалася прискіплива увага ЗМІ до закупівель будматеріалів. Адже «ПМШЕД» купував їх у наближених до мера людей. Або не подобалася увага правоохоронців до закупівель за завищеними цінами дорожньої техніки. Чи просто набридло «розхитування» в середині підприємства, страйки дорожників та їх звернення до прокуратури. (Крупно)

Зимою 2015/2016 років дестабілізований «ПМШЕД» не зміг впоратися з навалою снігу у місті. Нестачу техніки та робочих рук довелося компенсувати шляхом залучення приватних підприємців, а потім — відшкодовувати.

У квітні 2016 року, після формування правлячої коаліції з «Совісті України», «Блоку Петра Порошенка», «Рідного міста» та «Батьківщини», щойно призначений заступник міського голови з питань ЖКГ Олексій Чепурко гостро розкритикував роботу «ПМШЕДу». За його словами, робітники підприємства тільки «імітували роботу». Він заявив, що підприємство розбалували фінансовою підтримкою та охарактеризував його «бездонною бочкою, в яку летять гроші з міського бюджету». “Робітники підприємства тільки «імітували роботу». Підприємство розбалували фінансовою підтримкою це бездонна бочка, в яку летять гроші з міського бюджету». Тоді ж оновлене керівництво міста забрало в «ПМШЕДу» й замовлення на прибирання вулиць. Для порівняння: на прибирання вулиць міста впродовж усього ГР) 2015 року депутати Полтавської міськради закладали 11 млн 600 тис. грн. Зараз харків’яни таку ж суму витрачають менше, ніж за місяць.

Але досить лірики, повернемось до ПМШЕД: за квотою «Рідного міста», начальником комунального підприємства призначили Юрія Кропивку. Він тоді розповів, що стан «ПМШЕДу» сумний, але пообіцяв «спробувати зробити його самоокупним». Водночас його попередник Олег Вовк заявляв, що Кропивку призначили, аби знищити підприємство, і виявився правим. Але про це пізніше. Поки пропонуємо краще ознайомитися із персоною Юрія Кропивки.

45-річний Юрій Кропивка має освіту інженера-механіка.

З 1995 року він почав працювати в Октябрській районній у місті Полтава раді. У 2010 році Кропивка брав участь у місцевих виборах як представник «Партії регіонів». У 2015 році він знову брав участь у місцевих виборах — тепер як представник партії «Рідне місто». У травні 2017 року залишив ряди команди «Рідне місто» і наразі є позапартійним. З 2016 року — працював спочатку начальником, а потім ліквідатором комунального підприємства «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» (ПМШЕД) Полтавської міської ради. На початку 2019 року, під час президентських виборів, займався створенням виборчої мережі для “Блоку Петра Порошенка «Солідарність». У 2019 році Юрій Кропивка також був призначений директором з експлуатації ТОВ «ДБК Квант». У березні 2020 року Юрія Кропивку призначили на посаду першого заступника голови Кобеляцької районної державної адміністрації.

Ми не дарма окремо зупинилися на фігурі Юрія Кропивки. Адже саме він у подальшому реалізував ідею знищення підприємства, яку розпочав Олександр Мамай та сформована ним коаліція.

Упродовж усього 2016 року КП «ПМШЕД» фактично не мало можливості виконувати свою статутну діяльність, адже майже не отримувало замовлень від міста. Тільки нарощувало власні борги. Паралельно продовжувалося скорочення штату співробітників, яких звинувачували у небажанні працювати. Допущені порушення процедури звільнення дозволяли колишнім працівникам «ПМШЕДу» звертатися до суду та вигравати справи. Кожна виграна справа збільшувала борг підприємства, що розв’язувало руки виконавчій службі.

В результаті у листопаді 2016 року рахунки підприємства були заблоковані, а міський голова Олександр Мамай заявив, що підприємство буде розформовано. Тоді він зізнався, що вже 90% робітників комунального підприємства уже перейшли на роботу до ПАТ «УМБ № 23» — тієї фірми, якій з 2015-го року почали віддавати дорожні підряди, а як виявилось згодом - і комунальну техніку.

31 січня 2017 року тодішній склад Полтавської міськради запустив процес ліквідації КП «ПМШЕД». Голосів «за» було 27, але це не суттєво. Бо з того часу і до сьогодні жоден депутат зі списку (був він за чи проти) не тільки не зупинив знищення комунального підприємства, а й просто не поцікавився долею майна підприємства.

Особливу увагу дамо цим депутатам:Дмитро Сенчакович (голова комісії), Юрій Синяк, Дмитро Петров, Дмитро Батигін, Олег Бєлоножко, Вадим Ямщиков, Максим Голдиш, Ірина Климко, Вячеслав Федоряка, Юлія Мелкумова, Дмитро Сенчакович, Олег Бєлоножко, Вадим Ямщиков, Ірина Климко

Вони з 2017 року входили до складу постійної комісії з питань містобудування та архітектури. Адже саме на цих депутатів був покладений контроль за виконанням рішення по ліквідації. Відповідно до нього, керівник «ПМШЕДу» Юрій Кропивка став його ліквідатором.

За правилами, він мав прийняти майно КП, провести його інвентаризацію та оцінку, вжити заходів із його збереження, скласти ліквідаційний баланс, виплатити зарплату звільненим працівникам за рахунок цього майна тощо.На ділі ж співробітникам довелося звертатися до суду, аби отримати виплати, а техніку, за рахунок якої мали сплатити борги, почали тихо здавати в оренду або продавати.

Наприклад, фіксувалися випадки, коли техніку передавали фактично у користування дорожньому підряднику «Асфер-Груп», де перед продажем на аукціоні вона розукомплектовувалася для заниження вартості. Сам Кропивка передав документи «ПМШЕДу» в архів тільки восени 2018 року — взимку 2019 року.

Втім, коли слідчі хотіли переглянути ці папери, то в архівному відділі Полтавської міськради їх не знайшлося.

Попри те, що з підприємства звільнили усіх працівників, за даними ДФС, хтось все ж продовжував вести господарську діяльність підприємства. Від нього подавалися податкові звіти, сплачувалися послуги за газ та електроенергію, а також передавалося в оренду комунальне майно.

Наприклад, у ДФС є дані, що у грудні 2018 року від імені «ПМШЕДу» був відкритий рахунок у «Сбербанку». Зробили це «невстановлені посадові особи комунального підприємства» — фактично після звільнення директора та головбуха. Окрім того, станом на 2019 рік, не закритими у цьому банку були ще два рахунки, які були відкриті ще наприкінці 2016-го.

Можливо цією невстановленою особою був Кропивка? Він єдиний, як ліквідатор, досі значиться директором підприємства та має право підпису. Але сам Юрій Кропивка відхрестився від участі у діяльності «ПМШЕДу».

На допиті він заявив, що «після його звільнення з посади директора КП, він не є посадовою особою, тому не має жодного відношення до ведення господарської діяльності підприємства». Досить скоро, за інших обставин, він змінить ставлення на протилежне, але про це пізніше.

Поки ж, Кропивка доводив слідчим, що “мопед не мій”, правоохоронці з’ясували, що, за КП «ПМЩЕД» були зареєстровані 95 автомобілів та спецмашин. Як мінімум, з 2017 по 2019 рік, ними користувалися не менше чотирьох компаній.

Коли правоохоронці пробували навідатися на ці підприємства за юридичними адресами, то нікого не знайшли. Пізніше вони встановили фактичне знаходження двох із них — ТОВ «ДБК «Квант» та ПП «Будгарант-7». Обидва були на вул. Зіньківській, 19 — в одному офісі. Тобто фактично ці дві юрособи — одне й те саме підприємство.

Окрім перелічених вище фірм, на потужностях КП «ПМШЕД» знайшли документи ще не менше семи компаній — переважно харківських: ТОВ «Техбуд-Дор», ТОВ «Техдор», ТОВ «Стройдор», ПП «ХССМ-7», ТОВ «Еталон Пром», ПП «ВМ Трансервіс», ТОВ «Сімріт».

Фактичним власником більшості вищезгаданих підприємств був Олександр Яковенко.

Після загибелі Яковенка у ДТП, контроль над компаніями та технікою перехопив Вадим Казарцев, якого харківські ЗМІ називали місцевим «кримінальним авторитетом». До речі, він також уже помер - у жовтні цього року.

Вилучені під час обшуків папери підтверджують, що компанії Яковенка-Казарцева постійно використовували техніку «ПМШЕДу» під час виконання підрядів від міста у 2017-2019 роках. До того ж, ці машини вони передавали в оренду один одному.

Чому? Можливо, аби по документах завищити вартість робіт, або щоби сховати майно від арешту, або й те й інше.

Харків’яни винаймали не лише техніку та асфальтовий завод, а й інші потужності: земельну ділянку та розташовані на ній офісні, підсобні, виробничі приміщення.

В теорії, комунальне підприємство, повинно було отримувати якісь кошти з цієї оренди. Втім, перевірка показала, що останні виплати йому проводилися 17 травня 2017 року — за місяць після початку ліквідації.

Тоді на рахунок в «Укргазбанку» надійшло 53 тис. грн за оренду комунального майна. Відтак, через нестачу коштів «ПМШЕД» не сплачував податки, тому йому і далі нараховувався податковий борг.

Якщо вам досі здається, що всі перераховані вище факти є збігом і не говорять про умисне знищення комунального підприємства, то Юрій Кропивка переконає вас у зворотньому.

У вересні 2019 року Юрій Кропивка подав до Господарського суду Полтавської області заяву про порушення справи щодо банкрутства КП «ПМШЕД». Основними аргументами стали саме борги компанії. Тобто, Кропивка передумав і вирішив, що він все ж таки має відношення до господарчої діяльності комунального підприємства. Позов у ліквідатора не прийняли. Аргументували це тим, що підприємство не зможе оплатити роботу арбітражного керуючого, якого мають призначити в процесі визнання банкрутом. Юрій Кропивка неочікувано виявив наполегливість і подав апеляційну скаргу. Східний апеляційний Господарський суд скасував рішення Господарського та відправив його на повторний розгляд. Той прийняв позов, за умови забезпечити хоча б аванс за три місяці тому, хто оцінить майно банкрута.

Підставою для відкриття провадження щодо банкрутства став висновок про те, що комунальне підприємство не може самостійно розрахуватись з боргами. Ось тут важливий нюанс. На підтвердження неспроможності Юрій Кропивка надав список юридичних осіб, які заявили про кредиторську заборгованість «ПМШЕДу» перед ними. Загальна сума боргу склала 6 млн 200 тис. грн - запам'ятайте цю сумму.

Цей перелік та суми 16 червня 2017 року затвердили депутати міськради, прийнявши від Кропивки проміжний ліквідаційний баланс.

Наступний важливий крок: влітку 2019 року, за 2 місяці до подачі заяви про банкрутство, Юрій Кропивка отримав висновок про вартість майна підприємства. Згідно з висновком приватного підприємства «Центр оцінки та юридичної допомоги», все, що мав «ПМШЕД» ГР) на той час, коштувало 6,1 млн грн. Саме ця різниця у 100 тис. грн дала підставу для початку справи банкрутства.

Трагікомедія полягає ж в тому, що згідно з матеріалами судової справи, станом на 1 червня 2017 року «ПМШЕД» мав активів на 116,5 млн грн, з яких:

основні засоби — 114,9 млн грн;
запаси — 1,3 млн грн;
дебіторська заборгованість (борги перед «ПМШЕДом») — 306 тис. грн.

Серед боржників підприємства були ПП «Техагросервіс», ТОВ «МБЦ» — одне з найбільших орендаторів, ФОП Тузенко — власник ТОВ «Асфер груп» і ТОВ «БК «Полтава-Білд» (у минулому), які ремонтували у Полтаві дороги.

Коли почався розгляд справи банкрутства, Господарський суд дав 30 днів на подачу додаткових вимог кредиторів — усіх, хто не встиг заявити про це 2017 року, та нових.

Станом на сьогодні, загальна сума боргів по таких поданнях склала уже 13 млн 300 тис грн, з яких майже мільйон — борги перед працівниками. 60% усього боргу — це борги перед однією приватною компанією. Виявилося, що у липні 2019 року харківське ТОВ «Техдор» орендувало у «ПМШЕДу» частину техніки. Її стан визнали незадовільним. «ПМШЕД» попросив «Техдор» відремонтувати майно з обіцянкою компенсувати витрати. Попри катастрофічний стан підприємства, орендар погодився.

Далі «Техдор», нібито, придбав у київського ТОВ «Ідеаліс» запчастини на 6,4 млн грн, а також за 1,6 млн грн замовив техобслуговування та ремонт машин у кагарлицького ТОВ «Апіланд». Таким нехитрим способом ПМШЕД отримав 8 млн грн боргу. Під цим боргом 2 вересня підписався Юрій Кропивка.

Тобто за 3 роки з початку ліквідаційного процесу ліквідатори довели комунальне підприємство до того, що вартість його активів зменшилась зі 116 млн грн до 6 млн 100 тис. грн - тобто у 19 разів. Тим часом вартість лише послуг з прибирання вулиць для міста зросла у понад 12 разів - з 11 млн грн на рік - до понад 120 мільйонів гривень. І поки харків'яни отримували ці кошти, місцеве КП стало не спроможне виплатити ні 6 млн грн старого боргу, ні 13 млн грн нового боргу — навіть якщо продасть абсолютно все, що ще залишилося на балансі підприємства.

Іншим терміном, аніж умисне знищення на поталу потрібним приватним одноденним фірмам, це назвати важко. Та головне, після зникнення КП «ПМШЕД» з господарського поля Полтави, у місті утворився вакуум, бо немає юридичної особи, що у повній мірі відповідає за утримання наших вулиць.

Наразі цим займаються приватні підрядні організації, яких важко притягнути до відповідальності. Фірма може закритися, змінити власника та керівника, або просто вдало ігнорувати приписи.

Приклад тому — «УМБ № 23», з якого і почався процес руйнації «ПМШЕДу» у 2015 році. Попри низку кримінальних проваджень щодо махінацій із бюджетними коштами, до суду довели лише справу «відмивання» цих грошей. Але й ту за два роки розглядів закрили, бо зняли частину обвинувачень, а за рештою закінчився термін притягнення до відповідальності.

За останніх півроку процедура ліквідації дещо змінилася. Харківське товариство “Техдор” захотіло стати інвестором і запустити процедуру санації. Саме ця фірма допомогла у 2019 році створити додатковий борг “ПМШЕДу” за ремонт автомобілів. І саме вона є тією фірмою-прокладкою, яку використовують найбільші полтавські дорожні підрядники для того, щоби показати наявність у них орендованої техніки.

Якщо говорити простіше, то “Техдор” хоче викупити усі потужності “ПМШЕДУ” одразу. Оплатити покупку обіцяють тим, що виплатять борги усім кредиторам. І більшість із них - це споріднені з “Техдором” компанії. Таким чином, Полтава втратила власне дорожнє підприємство із 75-річною історією і добровільно здалася у полон приватних компаній, які протягом 4 років лише на прибиранні вулиць освоїли 450 млн грн. Все це відбулося під акомпанемент мовчазної згоди депутатів міськради 7-го скликання та виконкому.

Відтак, можна констатувати, що керівництво міста протягом останніх 10 років, у відвертому договорняку з харківським криміналом роздерибанили потужності «ПМШЕД», які оцінювалися у сотню мільйонів гривень.