Роз'яснення членів "Дисергейту" щодо кейса полтавського ректора Володимира Онищенка

08 липня 2021 0

23 травня на сайті Poltavske.TV була опублікована стаття: "Ректора Полтавського університету номінували на "Академічну негідність 2020/2021". У ній йшлося про те, що активісти антиплагіатної ініціативи "Дисергейт" номінували ректора Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" на "Академічну негідність 2020/2021", за виявлені активістами ознаками плагіату в докторській дисертації Володимира Онищенка в 2001 році.

3 червня 2021 року ми отримали листа від адвоката Дмитра Тарана, який виступив на захист ректора Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка". Зокрема він заявив про упередженість та заангажованість авторів антиплагіатного дослідження.

Дотримуючись принципу рівності можливості висвітлення позиції всім сторонам конфлікту висловити свою точку зору, ми розмістили текст звернення представника ректора Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" "РЕАКЦІЯ ПРЕДСТАВНИКА РЕКТОРА ПОЛТАВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ НА СТАТТЮ НА САЙТІ "POLTAVSKE.TV".

Члени спільноти "Дисергейт" надіслали, в свою чергу, відповідь, яку ми наводимо нижче:

"Ректор Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" професор Володимир Онищенко був висунутий на антипремію "Академічна негідність 2020/2021" в трьох номінаціях: "Плагіатор-2020/21" за текстові запозичення в докторській дисертації (тут він програв міністру освіти Сергію Шкарлету), "Токсичний ректор-2020/21" "за багаторічну політику порушення прав викладачів та студентів", де програв Спілці ректорів вищих навчальних закладів, та "Скандал-2020/21" за "обмін нагородами між Шкарлетом (міністром освіти і науки) та Онищенком (ректор НУ "Полтавська політехніка")", де заняв останнє місце (див. тут).

У публікації "Реакція представника ректора Полтавського університету на статтю на сайті "Poltavske.tv" адвокат В. Онищенка Дмитро Таран заперечив лише наявність плагіату в дисертації ректора, нічого не заявивши по другій номінації щодо висловлювань Онищенко проти майдану, революції гідності та переслідувань викладачів,за що той також ледь не отримав свою "нагороду". Тобто погодився, що тут номінування було справедливим?

А щодо плагіату розберемо аргументи адвоката детально.

1. Д. Таран стверджує, що відео про переможців премії "Академічна негідність 2020/2021" "створено групою осіб, що здійснюють свою діяльність з метою дискредитації широкого кола осіб, пов'язаних з діяльністю навчальних закладів". Це твердження є брехливим і бездоказовим. Аналогічно ми теж могли б написати, що Дмитро Таран став адвокатом, щоб за гроші захищати злочинців від справедливого покарання, – очевидно, що така фраза була б неправильна й бездоказова, тому ми нічого такого і не стверджуємо. І нас просто дивує така поведінка адвоката, який має юридичну освіту. Дискредитують плагіатори себе самі, своїми руками.

2. Д. Тарана дивує "цікавість до дисертації майже 20-річної давнини виключно одного українського науковця – Володимира Онищенка"? Ця цікавість пояснена в публікації на сайті "Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях", цитуємо: "через 2,5 місяця після нагороди Онищенка Шкарлетом тепер уже Вчена рада Полтавської політехніки в свою чергу присвоїла Шкарлету звання Почесного професора. Таке собі алаверди пану, у "наукових працях" та дисертації якого ще в червні–серпні (!) була знайдена купа плагіату" (плагіат в роботах Шкарлета, до речі, був підтверджений комітетом НАЗЯВО з етики). Ясна річ, така повага до пагіатора нас здивувала, і ми запідозрили, що тут щось нечисто, і тому перевірили дисертацію пана Онищенка. Вік дисертації ніякого значення тут не має.

3. Д. Таран згадує ч.6 ст. 69 Закону України "Про вищу освіту", у якій, за його словами, "визначено поняття академічному плагіату". Насправді в цій статті тільки 5 частин, і це стаття про державний нагляд у сфері освіти, а зовсім не про плагіат. Крім того, твердження адвоката про те, що "група осіб… не може встановити наявність або відсутність академічного плагіату в захищеній дисертації, оскільки у останніх відсутня відповідна компетенція", є хибним, оскільки процедура встановлення плагіату описана в п.4 "Рекомендацій щодо запобігання академічному плагіату та його виявлення в наукових роботах (авторефератах, дисертаціях, монографіях, наукових доповідях, статтях тощо)" (див. Лист МОНУ від 15.08.2018), згідно з якою достатньо зрівняти два тексти і у випадку подібності речень виявити відсутність посилання на твір, що був опублікований раніше. Можливо, така задача є непосильною для адвоката, що не може порахувати кількість частин в ст. 69 ЗУ "Про вищу освіту", але вона є простою не тільки для науковців – докторів і кандидатів наук, що входять до групи "Дисергейт", але й для учнів середньої школи, що вже навчилися читати.

4. Дифірамби адвоката щодо "унікальної наукової праці" та "особистого внеску здобувача в науку" нас не дивують. Ми ще не бачили "науковців", яких спіймали на плагіаті в дисертації чи науковій статті, та щоб вони визнали свою провину.

Адвокат Д. Таран згадує меморандум, укладений МОНУ із сервісом перевірки оригінальності тексту Unicheck Україна (ТОВ "Антиплагіат"), і що "згідно листа Міністерства освіти ї науки України від 13.04.2018 p. № 1/11-4133 Міністерство визнає, що довідка про результат перевірки дисертацій, виконаної цими компаніями (зокрема сервісом перевірки оригінальності тексту Unicheck Україна) на основі перевірки в базах даних та інших джерел, не потребує додаткової перевірки на текстові запозичення в базах. Міністерства освіти і науки України вважає цей результат вичерпним". Але цей адвокат замовчує рекомендації Антимонопольного комітету №17-рк від 15.11.2018, де за наслідками аналізу меморандуму вказано, що така перевірка здійснюється лише на відкритих джерелах Інтернету та базах даних ЗВО (див. п. 13 рекомендацій АМКУ), і що згадана адвокатом "вичерпність" "суперечить позиції Міністерства, викладеній у листі від 13.04.2018 № 14/11-4133: "Жодна довідка, якою б компанією вона не була видана, не може бути універсальною гарантією відсутності текстових запозичень (плагіату)" (п. 14 рекомендацій АМКУ). Це означає, що якщо джерело, з якого списував "науковець" (у нашому випадку – проф. В. Онищенко), не оцифроване або оцифроване, але не викладене в Інтернеті, то програма його просто "не побачить", і довідка про "відсутність плагіату" не варта ламаного гроша. А це, на наш погляд, і свідчить про справжню вартість "перевірки ІD 1006613238 від 22.02.2021", що була проведена Полтавською політехнікою щодо свого ректора за наявності конфлікту інтересів (сподіваємося, адвокат розуміє, що це таке). До речі, цікаво, чи використовувала програма Unicheck під час аналізу всі джерела, що перелічені в публікації про плагіат Онищенка? Адвокат про це скромно промовчав… Крім того, зазначимо, що будь-який результат, отриманий комп’ютерною програмою, потребує аналізу людиною, а крім того, плагіат можна виявити і без програми, вручну.

5. Дмитро Таран пише: "За результатами перевірки встановлено 6,95% наявності посилань, які у 2021 році мають схожість із нормативними документами та іншими джерелами опублікованими навіть після захисту дисертаційного дослідження, при умовно допустимому значенні набагато більшому". Не знаємо, про які саме шматки тексту йде тут мова, але ті збіги, на які було вказано в публікації про плагіат В. Онищенка, – це збіги не з нормативними документами, а з книгами та іншими джерелами, опублікованими раніше, ніж "праця" В. Онищенка. По-друге, ніякі ліміти процентів плагіату законодавчо не встановлені. Навіть більше, у згаданих вище Рекомендаціях МОНУ від 15.08.2018 мова йде про виявлення більше ніж одного речення, а наш "герой" переписував чужі думки не просто абзацами, а цілими сторінками!

6. Якщо б насправді сам В. Онищенко, вчена рада його університету або сам пан адвокат Дмитро Таран захотіли б довести відсутність плагіату, виявленого в дисертації клієнта, їм достатньо було б заперечити порівняльні таблиці, наведені в публікації "Свійдо свого: міністра-плагіатора почесним професором призначив полтавський ректор-плагіатор". А в цих таблицях ми бачимо купу текстів, які з помилками та без належних посилань були переписані паном Онищенком із книг: а) Жуков Е.Ф., Максимова Л.М. и др. "Деньги. Кредит. Банки" (1999) – тут "среднесрочное кредитование" у Жукова перетворилося на "среднее кредитование" (помилка!) в Онищенка; б) А. И. Дедиков "Инвестиции и структура экономики Украины" (1997); в) переписані тексти з різних російських джерел, де майбутній професор спритно замінював Центральний російський банк на "Національний банк України". Також Володимир Онищенко передирав у свою дисертацію і рисунки з формулами із книг: Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика (1992) та Долан Э. Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика (1996). Процитуємо публікацію із сайту "Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях", де автор сміється над помилками, зробленими Онищенком:

"Правильний вислів "спекулятивное уклонение от потери капитала" перетворюється у ясновельможного пана на "спекулятивное отклонение от потери капитала"! Ха-ха! Дисертант зовсім не розуміє, про що він пише! А що таке "позиция на деньги"? У книзі Долана – "точка зрения Дж. Кейнса на деньги"!"

А ось іще приклади: пан Онищенко переписував фразу "пенсионная система городских учителей", а вийшло в нього "пенсионная система городских учредителей" (див. другу частину публікації тут), переписує ще одну російську статтю та замінює в чужому тексті рубль на гривню.

Ясно, що заперечити виявлені факти плагіату Д. Таран не спроможний (може, тому, що в нього, як він висловився, "відсутня відповідна компетенція"), а його твердження про те, що «публікації містять неправдиву, наклепницьку інформацію", не відповідає дійсності.

Ми підтверджуємо: виявлені факти запозичень є дійсними та обґрунтованими, а висновок, зроблений автором статті, правильним: В. Онищенко – "махровий плагіатор". Оце і є його справжня репутація.

Але Володимиру Онищенку не треба засмучуватися. Є плагіат – є всі шанси стати міністром освіти при Володимиру Зеленському.

Благодєтєлєва-Вовк С. Л., канд. екон. наук, доцент

Габович О. М., доктор фіз.-мат. наук.

Досенко В. Є., докт. мед. наук, проф.

Єгорченко І. А., канд. фіз.-мат. наук, ст. н. с.

Кузнєцов В.І., докт. філос. наук, гол. н. с.

Смірнов О. Ю., канд. біол. наук, ст. н. с.

Шарапов С. Г., докт. фіз.-мат. наук».

порівняння дисертації Онищенка та книги Жуков Е.Ф., Максимова Л.М. и др. "Деньги. Кредит. Банки" з сайту Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях