Всеволод Нестайко: письменник, який навчав дітей мріяти

Всеволод Нестайко - це не просто ім’я в українській літературі. Це ціла епоха, сповнена дитячого сміху, пригод, доброти й світла. Його твори стали справжнім порятунком для кількох поколінь дітей, які у суворій радянській реальності відкривали на сторінках книжок зовсім інший світ - яскравий, теплий, наповнений дружбою, родинною любов’ю та мріями.

 

Нестайко був унікальним письменником: він єдиний прозаїк в Україні, який писав виключно для дітей і про дітей. Упродовж пів століття він залишався відданим своїм героям, а його твори увійшли до «золотого фонду» української дитячої літератури. У 2025 році Всеволоду Зіновійовичу могло б виповнитися 95 років. І хоча вже понад десятиліття, як його немає з нами, його книги живуть і сьогодні.

 

Та за кожною щирою сторінкою його повістей і казок ховається складна правда про час, у який він творив. Радянська влада суворо контролювала літературу, вимагаючи від письменників дотримання ідеологічних канонів: герої мали бути «правильними», пригоди  обов’язково пов’язаними з комуністичними цінностями, а дитинство показаним «щасливим під сонцем партії».

Але Всеволод Нестайко не міг писати за шаблоном. Він умів бачити у дитині насамперед людину, зі страхами, мріями, добрим серцем і потребою в теплі. У його творах не було фальші чи пропаганди. Він писав про справжню дружбу, про взаємну підтримку, про порядність і любов у родині - ті цінності, що не мають строку давності. І саме за це його любили діти.

Проте така щирість часто ставала перепоною для визнання. У радянські часи книжки Нестайка видавалися великими тиражами, адже попит був шалений, але його повісті рідко потрапляли на екрани. Мабуть, не останню роль тут відіграло те, що він був українцем і писав українською мовою. Його герої говорили не заідеологізованими лозунгами, а живою дитячою мовою, зрозумілою, щирою, близькою кожному школяреві. Тому владі було простіше закривати очі на його популярність, ніж перетворювати ці книжки на фільми, які побачив би весь радянський союз.

І все ж світ визнав його талант. У 1979 році Міжнародна рада з дитячої та юнацької літератури внесла трилогію «Тореадори з Васюківки» до почесного списку Ганса Християна Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури. Це була справжня перемога, не радянської системи, а письменника, який умів бути собою навіть у несвободі.

 

Багато хто з літературознавців зазначає: секрет успіху Нестайка у тому, що він не боявся говорити з дітьми про серйозні речі простою мовою. Його герої бешкетують, помиляються, але завжди залишаються людьми з великим серцем. Книжки Нестайка вчили не пафосним гаслам, а справжнім цінностям - дружбі, доброті, порядності, умінню мріяти і ніколи не здаватися.

І сьогодні його твори залишаються актуальними. Діти ХХІ століття, які читають «Тореадорів з Васюківки» чи «Космонавтів з нашого будинку», сміються над жартами так само щиро, як їхні батьки й дідусі. А це означає, що справжня література не старіє.

Цікаво, що чимало ілюстрацій до книжок Всеволода Нестайка зберігаються саме на Полтавщині. Полтавець Олексій Петренко вже багато років колекціонує рідкісні видання з автографами художників і оригінальні малюнки, які колись прикрашали дитячі книжки. Це унікальна збірка, що показує: творчість Нестайка стала частиною не лише літературної, а й мистецької спадщини України.

 

 

 

Всеволод Нестайко залишив після себе не просто книжки. Він подарував кільком поколінням українців дитинство, сповнене світла й тепла. Його історії нагадують: навіть у найскладніші часи важливо залишатися собою, не втрачати віру у добро і берегти в душі дитячу здатність мріяти.

Можливо, саме тому його книжки перечитують і сьогодні бо вони не про епоху, а про те, що ніколи не старіє: дружбу, любов, порядність і щирість, яким не страшні жодні цензури і кордони.