Геловін в Україні: історія, трансформація і сучасність

Походження свята: від Самайну до сучасного Геловіну

Свято, що ми сьогодні знаємо як Геловін (Halloween), має дуже давнє коріння. Його витоки - у стародавньому кельтському святі Самайн (Samhain), яке відзначали як завершення збору врожаю, початок зимового сезону, коли вважали, що межа між світом живих і мертвих “стирається”. 

У той час люди розпалювали багаття, приносили жертви, носили маски чи шкури тварин, щоб або налякати злих духів, або захиститися від них. 

Згодом ці традиції трансформувалися під впливом християнства та народних вірувань. Назва “Halloween” походить з англомовної традиції “All Hallows’ Eve” - вечір перед Днем усіх святих.

З розвитком часів, особливо після середньовіччя, коли Європа християнізувалася, давні язичницькі традиції частково асимілювалися, переналаштувалися або були переосмислені - так утворилися нові елементи: костюми, ліхтарі, символи, що вказують на смерть, потойбіччя, страх, але й розвагу. 

Олександр Лук’яненко, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри культурології, філософії та музеєзнавства Полтавського національного педагогічного університету імені Володимира Короленка, пояснює:

«Запозичення свят — процес закономірний. Воно може відбуватися через культурну інтеграцію — коли певні традиції поступово стають частиною повсякдення іншого народу. Але сучасний світ живе в епоху постмодерну, яка змішує все, що раніше здавалося непоєднуваним. Тут відіграють роль і глобалізація, і ринок, адже чимало свят стають популярними не стільки через релігійну чи культурну традицію, скільки через комерціалізацію. У випадку з Геловіном ми бачимо саме цей процес: свято втрачає релігійний зміст, але набуває розважального характеру. Для молоді воно стало способом організації дозвілля, елементом попкультури. А ось для релігійних інституцій воно й далі залишається спірним, і, ймовірно, у релігійну традицію України Геловін інтегруватися не зможе».

Як Геловін “прийшов” в Україну

Хоч Україна має свої давні осінні традиції, спостерігається явне запозичення західного святкування Геловіну, яке стало активнішим протягом останніх кількох десятиліть. 

Ось ключові фактори цього процесу:

Глобалізація і мовленнєвий/культурний вплив Заходу Мас-медіа, інтернет, фільми, серіали, соцмережі — усе це сприяє знайомству з західними святами і стилем їх святкування.

Комерціалізація

Бізнес, розваги, агенції івентів, маркетинг — усе це бачить в Геловіні можливість. Прикраси, костюми, гарбузи, вечірки — все це створює попит і розширює присутність свята в житті людей. 

Прагнення до нових форм дозвілля та ідентичності

Молодь часто шукає яскраві емоції, способи самовираження (костюми, вечірки, креативний макіяж). Це дозволяє долучатися до глобальних культурних трендів, відчувати себе частиною чогось “загального”, “модного”.

Стан після незалежності та збільшення культурного плюралізму

З кінця XX — початку XXI століття, в Україні зникли монотонні ідеологічні рамки радянського часу, зросла відкритість до чужого, прийняття культурної різноманітності. Це сприяло тому, що запозичені свята не сприймаються так однозначно як “чужі”.

 Інституційні та релігійні реакції

Часто святкування підтримується закладами культури, кав’ярнями, клубами, магазинами. Але є й опір — від церковних організацій або з боку людей/громад, які вбачають у Геловіні елементи, що не резонують з християнською традицією або суперечать культурним/етичним цінностям.

Як святкують Геловін в Україні: практики та дискусії

Традиції святкування:

вечірки в костюмах, тематичні вечері, “страшилки”, креативні декорації (гарбузи, світильники, павутинка, тематика “містики”). 

Ставлення населення:

згідно з опитуваннями, частина українців позитивно ставиться до Геловіну, інші — з обережністю або категорично негативно, особливо з огляду на релігійні переконання або культурну традицію. Полеміка під час війни: через війну тема смерті, травм і втрат стала дуже актуальною. Декорації з символами смерті, костюми з елементами “страху” можуть як викликати дискомфорт у людей, які мають травматичний досвід, так і ставати приводом для суперечок про доцільність святкування.

Символіка, яка адаптується:

наприклад, в Україні іноді підкреслюють спільне з національними перебудовчими або народними осінніми обрядами (аналог Велесової ночі, осінніх свят), щоб зробити святкування більш “своїм”.

Сьогодні Геловін в Україні набув своєрідного забарвлення. У багатьох громадах це не просто можливість зібратися разом, а й показати фантазію — від створення костюмів до декорування подвір’їв.

«Українці завжди любили свята, де можна проявити креативність. Тому Геловін так швидко прижився: тут є простір для жартів, костюмів, творчих фотозон. Це ще один привід зібрати друзів і провести час весело», - каже експерт.

Перспективи і майбутнє

Якщо тенденція збережеться, можна очікувати:

Cтворення українських варіантів, адаптованих до місцевих звичаїв, символів, міфів, щоб свято було не просто імітацією, а справжньою частиною культурної практики.

Більше дискусій на тему культурної автентичності, взаємин із релігією, впливу на дітей і психіку — особливо в контексті травми війни.

Зростання індустрії: заходів, костюмів, декорацій, маркетингових кампаній — можливо, з частішим залученням локальних майстрів, дизайнерів.

Потенційний опір або регулювання з боку релігійних спільнот чи місцевих громад, які можуть встановлювати правила щодо святкувань на публічних просторах.