Як Центр пляжного волейболу відновлюється після російського обстрілу в Сумах

Сьогодні, 10:25 0

У ніч на 18 серпня 2025 року сум’янка Марина Гладун повернулася в Суми з чемпіонату Європи із пляжного волейболу. Вона та Тетяна Лазаренко здобули історичний для України титул чемпіонок. Наступного дня Марина збиралася на нагородження від Сумської ОВА, та вже зранку рятувала документи та кубки — у залу, в якій вона стільки часу провела за тренуваннями, влучив російський шахед.

***

Ми поспілкувалися із заслуженим тренером України, директором Центру пляжного волейболу СумДУ Валерієм Самодаєм та директором спортклубу СумДУ Максимом Кунпаном про наслідки прильоту, процес відновлення закладу та вплив цих подій на спортивне життя.

— Ось він — шкідник, який до нас прилетів. Посередині зали впав. Мені якраз тоді 60 років виповнилося, такий подарунок був, — тренер Валерій Самодай показує на уламки російського безпілотника, які складені в одному з приміщень Центру.

О 5 ранку 19 серпня Валерію почали телефонувати — і черговий, і знайомі, які живуть поруч із СумДУ. Він одразу приїхав до Центру пляжного волейболу, але зайти всередину було неможливо через пожежу, яку гасили кілька годин поспіль. Згодом почали рятувати найдорожче — документи, м’ячі, все, що можна було зберегти.

— Згоріла корзина з 15 м’ячами, вони дорогі, я дуже за них переживав. Один м’яч, обгорілий, лежав під руїнами — ми його сфотографували і опублікували у соцмережах. Знищились фотографії наших медалістів і призерів, усіх, хто тут займався, багато меблів. Все було у диму та гарі, — згадує Валерій Самодай.

Шахед пробив дах зали для пляжного волейболу, два бетонні прольоти впали на підлогу. Уламки бетону, скла та скловати, якою був утеплений дах, перемішалися з піском, що вкриває підлогу кортів.
Спортсмени, студенти, батьки дітей, які тут займаються, кілька тижнів відрами й ношами виносили із зали сміття. Та пісок врятувати не вдалося — він перемішався з часточками скла, яке поранить ноги, адже в пляжний волейбол грають без взуття.

За словами Максима Кунпана, невидимий пил від скловати може бути небезпечним для легенів, тож займатися спортом на такому покритті небажано.

— Ми намагалися просіяти пісок, але частинки скловати дуже дрібні й усе одно залишаються. Це одне з найдорожчого, що тут постраждало, адже у залі було до ста тон спеціально обробленого піску, — говорить Максим Кунпан.

Найцінніше ж, що постраждало, — це пам’ять, історія. Коли Центр пляжного волейболу відкрили у 2019 році, він був першим в Україні з підігрівом підлоги, тож на теплому піску спортсмени могли займатися взимку. До Сум приїжджали волейболісти з усієї країни, готувалися до чемпіонатів, тут проводили збори та змагання. До цього спортсмени мали або виїжджати в холодну пору року за кордон, або підтримувати форму вдома в класичному залі без піску, через що могли втрачати навички. Лише через кілька років подібні зали збудували у Києві та Одесі.

Згоріла історія — це й великі фотографії колишніх вихованців на стінах зали, дівчат і хлопців, які здобували перемоги й продовжують розвивати український спорт.

Зруйновані прольоти даху вже замінюють за кошти благодійників. Також у залі необхідно встановити нові вікна. За попередніми прорахунками, ремонт Центру обійдеться в близько 15 млн гривень. Тут сподіваються запустити залу в роботу вже в грудні, використовуючи для відновлення добровільні внески та спонсорську допомогу.

Найпершим планують полагодити дах, аби до приміщення не потрапляли дощ і сніг. У Центрі вже перевірили стан водопостачання, електрики й опалення, вони частково вимагають ремонту та заміни. Тепла підлога вціліла, тож після того, як старий пісок вивезуть й завезуть новий, на ній можна буде тренуватися. Інші приміщення Центру — роздягальні, душові, тренажерна зала постраждали менше, та їх продовжують відмивати від сажі, яку всотали стіни й стелі. Працівники говорять, що найлегше очистити меблі, із почорнілими стелями — складніше.

***

Перше відділення з пляжного волейболу у Сумах відкрили у 2003 році на базі Сумської обласної дитячо-юнацької спортивної школи. Це відбулося через кілька років після того, як цей вид спорту став олімпійським. Тоді займалися на відкритих майданчиках на пляжах, а також у звичайних залах із твердою підлогою. На початку до пляжного волейболу ставилися не надто серйозно, та згодом, коли спортсмени почали привозити зі змагань медалі, до цього спорту проявили більше уваги.

Згодом на базі СумДУ відкрили Центр пляжного волейболу. Займатися цим видом спорту залучають дітей від 9-10 років, дівчат і хлопців приходить приблизно однаково. Влітку вони займаються на відкритому повітрі, а під час холодів переходять до приміщення. За роки існування пляжного волейболу у Сумах місцеві команди брали участь у сотнях змагань: всеукраїнського, міжнародного і світового рівня у різних вікових категоріях.

У 2021 році тут запрацював Державний центр олімпійської підготовки з пляжного волейболу, наразі його перенесли у Київ. Шлях до участі в Олімпійських іграх довгий — для цього треба заробити спеціальний рейтинг, та спортсмени рухаються у цьому напрямку, вважає Валерій Самодай.

У пляжного волейболу багато відмінностей, найперша в тому, що у команді грають всього дві людини.

— Якщо хтось слабший — це одразу видно, а замін у пляжному волейболі не буває. Дві людини починають змагання й грають далі. Тож якщо у когось проблеми, травма чи він без настрою — це нікого не цікавить. Сподіватися у пляжному волейболі можна лише на себе і свого напарника, — пояснює Валерій Самодай.

Специфіка пляжного волейболу й у тому, що грати на піску може бути складніше — зростає навантаження на ноги. Усі змагання проходять на відкритій місцевості — переважно на березі моря чи океану. Тож тут додаються погодні чинники: сонце, спека, дощ, вітер, який може зносити м’яч — все це треба враховувати під час гри.

Сумська зала має два волейбольні корти, тож тут одночасно можуть грати чотири команди. Валерій Самодай говорить, що містяни мають багато цікавості до цього спорту через його видовищність і на змаганнях зазвичай усі глядацькі місця зайняті. Але так було до повномасштабного вторгнення.

***

23 лютого 2022 року у Центрі мав відбутися чемпіонат України з пляжного волейболу для дітей віком до 17 років. На захід зареєструвалися більше 20 команд із різних областей України. У Сумах підготували залу, суддівські бригади та документацію. Гравці мали приїхати за кілька днів до початку чемпіонату, тож багатьох із них велика війна застала в дорозі. Вони телефонували Валерію Самодаю, розпитували, яка ситуація у Сумах, і поверталися додому.

Тоді багато вихованців Валерія Самодая виїхали з Сум, згодом вони почали повертатися, та десь половина з них так і залишилися, хто за кордоном, хто в інших регіонах країни.

Вже навесні 2022 року тренування відновили. Та з тих пір через безпекову ситуацію зборів і змагань у Сумах більше не проводять. Тепер вони відбуваються в інших областях України.

— Є домовленість, що у разі потреби наші діти можуть тренуватися у Києві, їх там забезпечать усім необхідним. Та поспілкувавшись з ними та з батьками, ми зрозуміли, що всі, хто хотів виїхати з Сум, уже виїхали. Залишилися лише ті, кому або нікуди їхати, або ж вони настільки люблять це місто, що не хочуть його покидати навіть у цей важкий час, — говорить тренер.

Наразі три пари гравців готуються до Всеукраїнських змагань, що відбудуться у листопаді. Ще на початку жовтня вони продовжували грати на Студентському пляжі, та з похолоданням будуть вимушені шукати нову залу.

Валерій Самодай відмічає, що війна дуже впливає на підготовку спортсменів, але водночас і додає їм сил і гартує моральні якості.

— Як то кажуть — не дочекаєтеся. Все одно ми будемо боротися й будемо перемагати. Якби не війна, наших успіхів би було набагато більше. Бо тоді б і багато талановитих дітей не виїхали, і підготовка була б якіснішою. Але це все «якби, якби». Так, перешкод багато, але ми на правильному шляху і продовжуємо працювати, — говорить Валерій Самодай.

***

У закопченому пожежею коридорі залишаються почорнілі фотографії відомих спортсменів з автографами. Уздовж однієї зі стін стоїть велика скляна шафа з підсвіткою — порожні нині полички раніше були заставлені кубками та нагородами. Зараз призи складені у картонні коробки в тренерській.