Гора Пивиха — перлина Полтавщини та геологічне диво Дніпра

Вчора 0

Вона сформувалася мільйони років тому в антропогеновому періоді Кайнозойської ери внаслідок взаємодії потужних льодовиків та тектонічних рухів земної кори.

Гора Пивиха, розташована на лівому березі Кременчуцького водосховища — справжнє ландшафтне диво Полтавщини. Це найвища точка лівобережного Подніпров'я, що сягає 168 -169 метрів над рівнем моря і на 69 - 70 метрів над навколишньою місцевістю. Пагорб, що розкинувся на понад три кілометри від Градизька до Максимівки, охоплює природоохоронну територію площею 165 гектарів. Пивиха має статус геологічної пам'ятки місцевого та загальнодержавного значення з 1969 року. Її дивовижні краєвиди приваблюють безліч відпочивальників. Проте вона щорічно руйнується під тиском природних сил та людського впливу.

Історичний контекст

Пагорб має давню історію. За переказами, колись тут було поселення Пива, що належало руським боярам Пивам. У 1489 році король Польщі Казимир IV передав навколишні землі та угіддя Київському Пустинно-Миколаївському монастирю. Через століття ченці заснували на пагорбі Пивгородський Миколаївський монастир.

Цей монастир-фортеця був побудований у формі видовженого чотирикутника, охоплюючи п'ять десятин землі. По кутах стояли високі кургани, що служили дозорними пунктами. Всередині були розташовані як дерев'яні, так і кам'яні споруди, включаючи чернечі келії. Монастир на Пивисі став значним релігійно-політичним центром українського народу під час визвольної боротьби за державність (1637 -1657). Круті схили гори, що були порізані глибокими ярами та вкриті густими лісами й чагарниками, слугували прихистком для повстанців Павлюка, а пізніше — для козаків Богдана Хмельницького.

Пивгородський Миколаївський монастир почав занепадати у другій половині XVIII століття. Процес прискорила пожежа 4 травня 1774 року, що знищила дерев'яну та муровану церкви, а також келії. Остаточно доля монастиря була вирішена у 1786 році, коли Катерина II наказала відібрати у нього володіння та селян, а церкви приписних монастирів перетворити на парафіяльні.

Гора Пивиха. Фото з відкритих джерел

Чому гора унікальна ?

За словами кандидата геолого-мінералогічних наук, доцента Віктора Закалюжного це — не просто пагорб, а тектонічна гляціодислокація. Вона сформувалася мільйони років тому в антропогеновому періоді Кайнозойської ери внаслідок взаємодії потужних льодовиків та тектонічних рухів земної кори.

“Приблизно 230 - 300 тисяч років тому долина річки Дніпро на території України була вкрита льодовиком, що тягнувся зі Скандинавії аж до широти Кременчука. Доказом його існування є морена – льодовикові осадові породи, знайдені, зокрема, у ґрунтах Пивихи” — додає пан Віктор.

Гора також цікава й краєзнавцям, археологам та палеонтологам. Товщі її порід є справжнім джерелом викопних решток тваринного та рослинного світу, зокрема скамянілі рештки багатьох видів черепах та молюсків. Особливу цінність становлять знахідки так званої мамонтової фауни. Завдяки дослідженням на дні Кременчуцького водосховища, палеонтологи вже ідентифікували шість видів мамонтів.

Колоніальний кристал та черепашка молюска. Зображення з каталогу палеонтологічних зразків Ігоря Чернікова

Флора та Фауна Гори Пивиха

Природна рослинність на горі Пивиха переважно степова, що створює унікальне середовище для низки рідкісних та характерних видів. Тут можна зустріти такі рослини, як ефедра двоколоскова, полин австрійський, ковила волосиста, келерія гребінчаста, аспарагус багатолистий, астрагал борозенчастий, шавлія поникла, бурачок пустельний, чебрець двовидний, тонконіг бульбистий та житняк гребінчастий. Особливу цінність має шавлія буквицелиста, що є рідкісним видом для Полтавської області.

Тваринний світ гори Пивиха є типовим для придніпровських схилів лівобережного Лісостепу. На ділянках з розрідженою деревно-чагарниковою рослинністю мешкають такі птахи, як славка сіра, щеврик лісовий, вівсянка звичайна, сорока, зозуля, щиглик та кропив'янка рябогруда. Протиерозійні насадження є притулком для зяблика, вивільги, славки чорноголової, соловейка звичайного, дрозда чорного та жулана. У схилах гори гніздяться бджолоїдка звичайна, одуд, ластівка берегова, горобець хатній та польовий. Серед ссавців тут трапляються сарна європейська та заєць сірий.

Гора Пивиха. Фото з відкритих джерел

Пивиха та Кременчуцьке водосховище

Як зазначає Віктор Закалюжний наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років, у післявоєнний період, Україна гостро потребувала відбудови та розвитку енергетики. Саме тоді виникла ідея створення каскаду Дніпровських гідроелектростанцій, адже гідроенергія вважається однією з найдешевших і найчистіших у світі. Однак створення Кременчуцького водосховища, що є найбільшим серед шести дніпровських, мало значні негативні наслідки для природи та населення цього регіону. Для облаштування цієї штучної водойми на Полтавщині було затоплено понад 150 сіл по обох берегах Дніпра. Особливо на лівобережжі, де заплава річки була дуже широкою. Відбулося переселення жителів сіл з низинних ділянок.

“До негативів належало затоплення сотень тисяч гектарів заплавних лук, які слугували сіножатями та пасовищами. Також Дніпро втратив свою природну течію, яка тепер регулюється дамбами. Це призвело до зникнення або значного скорочення популяцій деяких видів риб, які звикли до швидкої течії. А влітку цвітіння води у водосховищі, спричинене синьо-зеленими водоростями, погіршує її якість та шкодить сотням водних організмів”, — розповідає пан Віктор.

Гора Пивиха. Фото з відкритих джерел

Крім того, Кременчуцьке водосховище стало причиною поступового руйнування Пивихи. Це відбувається через кілька чинників. М'які осадові породи, такі як пісок і мергель, легко розмиваються. Влітку сильні вітри спричиняють шторми з хвилями висотою майже чотири метри. Ці хвилі активно руйнують береги, складені з м’яких порід. Як наслідок, береги відступають на 7 - 10 метрів щороку, що є дуже швидким темпом руйнування.