Буряковий квас у літню пору: втамує спрагу та наситить організм залізом

Буряковий квас - несправедливо забутий напій, який наші предки вживали ще понад тисячу років тому. Відомий український кухар Євген Клопотенко вважає, що історія цього напою сягає ІХ ст, коли на територію Русі прийшли скандинавські князі Рюриковичі.

У них так само як і в наших пращурів досить активно культивувалися буряки. Однак єдиною відмінністю були способи їх зберігання. Через спекотне літо та частину осені буряки швидко псувалися. Тож наші пращури вирішили їх ферментувати, а з їхній сік вживати як самостійний ферментований напій.

Зазвичай його готували восени, коли збирали врожай і зберігали аж до нового врожаю буряків. Тобто до середини літа. Такий квас зброджували під гнітом у дерев’яних діжках, які ставили в холод.

Незвичайний для нас квас ідеально підходив для літньої пори, оскільки добре втамовував спрагу. Також його активно використовували в лікарських цілях, адже він багатий на вітаміни, йод та залізом. Крім того, буряковий квас був та залишається основою для багатьох старовинних страв, холодних супів і навіть борщу. Квас, приготований методом природного бродіння (без додавання дріжджів), можна споживати протягом кількох місяців, поступово додаючи у нього воду. Інгредієнти:

• Буряк — 500 г,
• Цукор — 200 г,
• Вода - опціонально.

Спосіб приготування:

• Буряк помити, почистити, нарізати невеликими кубиками і скласти в банку. Він має займати близько двох третин посудини.
• Додати цукор. У давнину для бродіння додавали кілька житніх сухарів. 
• Закип’ятити воду і, коли вона охолоне, залити буряк з цукром, щоб вода покривала його на 3—5 см.
• Банку накрити марлею, складеною в 4 шари, і залишити настоюватись при кімнатній температурі 3—5 днів.
• Квас буде готовий до споживання при появі перших ознак бродіння — пінки на поверхні.