«Обійми» на Кіпрі: куточок України серед середземноморського сонця

Вчора 0

У місті Ларнака, де вулиці пахнуть кавою й цитрусовими, є місце, де панує інша атмосфера — українська. Місце, де звучить наша мова, горить лампадка пам’яті та щиро сміються діти. Це — культурний центр «Обійми», що став прихистком, майданчиком для творчості, діалогом між культурами та — найголовніше — домом для українців, які вимушено опинилися за кордоном.

Від волонтерського штабу — до культурного простору

Історія центру розпочалась у лютому 2022 року з простого бажання допомогти. У перші дні після початку повномасштабного вторгнення засновниця простору Анна Сушко відчинила двері власного дому для тих, хто потребував підтримки. Спершу це був волонтерський хаб: допомога одягом, їжею, предметами першої необхідності.

Але коли гострі потреби вгамувалися, люди продовжили приходити — за словом, за підтримкою, за відчуттям, що вони не одні. Так народилася ідея створити культурний центр, який би поєднував волонтерську, просвітницьку та комунікаційну місії. У травні 2024 року центр офіційно відкрився після ремонту вже як повноцінний простір зі сценою, бібліотекою, кав’ярнею, коворкінгом та виставковою зоною.

Життя у «Обіймах»: що відбувається всередині

У культурному центрі щодня щось відбувається — щось тепле, затишне, іноді несподіване. Сюди приходять дорослі та діти, аби створити власну ляльку-мотанку, розписати писанку або спробувати себе у вітражному живописі. Майстер-класи тут часто нагадують медитацію: за великим столом, при свічках, у вишиванках, із запахом воску в повітрі.
А ще у «Обіймах» можна потрапити на вечірній кінопоказ. Наприклад, показ документального фільму з живим включенням режисерів або творчою дискусією після сеансу. Такі події збирають десятки глядачів і залишають по собі не лише враження, а й відчуття причетності.

Центр часто стає сценою для вистав і концертів. Театральні колективи з України, митці, музиканти — усі вони знаходять тут глядача. А коли відбуваються гастрономічні вечори, стіл наповнюється борщами, варениками, пампушками — кожен приносить щось своє, приправлене спогадами про дім.

І навіть якщо в календарі немає подій, сюди все одно приходять. Хтось — попрацювати з ноутбуком у кав’ярні. Хтось — взяти українську книжку в бібліотеці. А хтось — просто випити кави з тими, хто розуміє тебе без слів.
Частина заходів транслюється англійською, адже в центрі прагнуть залучити до діалогу також кіпріотів та іноземців. Українська культура подається не лише як жертва війни, а як жива, творча і модерна сила

«Нас часто питають, чи ми магазин. Бо наш інтер’єр стильний, український, із меблями ручної роботи, виставками та інсталяціями, — усміхається адміністраторка Анна. — А потім люди дивуються, що можна просто сісти, випити кави, взяти книжку і побути серед своїх».

Одна з багатьох історі

Серед відвідувачів центру — Алевтина з Полтави, яка переїхала на Кіпр понад рік тому. Як і багато інших, вона шукає тут не лише знайомі смаки й кольори, а щось глибше — спільноту.

«Мені подобається, що це хаб для українців. Тут можна зустріти друзів, просто поспілкуватися. Я приводжу сина на заняття з української мови — і для нього, і для мене це важливо. Ми також користуємось бібліотекою. Книжки — на рівні, є сучасні українські автори. А ще — неймовірно цікаві івенти. Наприклад, показ фільму “Я і Фелікс” із живим спілкуванням з режисеркою — це був справжній подарунок».

Алевтина зізнається: у вирі щоденних справ не завжди вдається відвідати все, але вони з сином намагаються не пропускати культурних подій.

Обійми як культурна дипломатія

Окрема гордість центру — участь у міжнародних та локальних проєктах. Один із них — «Левкарт», де українські та кіпрські діти разом творили інсталяції, малюнки, аплікації на основі спільного символу — зірки. Вийшло несподівано символічно: українська й кіпрська культури мають більше спільного, ніж здається.

Центр підтримує партнерство з кіпрськими митцями, перекладає свої матеріали англійською, бере участь у виставках, запрошує місцевих мешканців на події. І саме так — через особисті зустрічі, мистецтво й відкритість — будує мости між країнами.

Волонтерство, що не зникає

Попри фокус на культурі, волонтерська діяльність не припинилася. У «Обіймах» регулярно проходять збори коштів, благодійні ярмарки, аукціони та концерти, частина прибутку з яких йде на підтримку військових в Україні. Центр співпрацює лише з перевіреними волонтерами та фондами.

«Коли треба — ми всі разом, — кажуть організатори. — Тут ніхто не лишається сам на сам. Ми підтримуємо одне одного, ми єдині, навіть далеко від дому».

Дім, що не має кордонів

Культурний центр «Обійми» — це не про ностальгію. Це про життя, яке триває, попри все. Про дітей, які вивчають українську між пальмами. Про вечори з ляльками-мотанками й ароматом борщу. Про українську душу, що завжди знайде, до кого притулитися — навіть за тисячі кілометрів від дому.