Денис воскрес? - Воістину Воскрес: вбитий "зять" Іллі Киви дав ексклюзивне інтерв'ю та відхрестився від своїх зв'язків з ОПЗЖ

02 червня 2022 0

Олександра Іоффе

Закатований "українськими нацистами" Денис Верещака розповів про свою "смерть", службу в ЗСУ та особисті зв'язки з родиною Киви.

За свою багатовікову історію людство знало лише три факти чудесного воскресіння людей: Лазаря з Віфанії, Ісуса Христа та зятя Іллі Киви – Дениса Верещаки. І якщо перші два дива показали нам можливості та глибинний сенс духовного оновлення людини, то оживлення убитого нібито українськими нацистами Дениса красномовно свідчить лише про те, що російська пропаганда в черговий раз сягнула дна та верзе відверту маячню на радість своїм рашистським зомбо-глядачам. Трішки пояснимо фішку цієї приголомшливої новини. Два місяці тому екс-нардеп та російський колаборант Ілля Кива в ефірі телеканалу "Росія 1" розповів про те, що його зятя 28-річного Дениса Верещаку викрали, а згодом вбили українські націоналісти. Ситуацію загострило те що нібито дочка Киви Катерина чекала дитину від Дениса і останньому обіцяли зберегти життя лише у випадку зміни політичної риторики Іллі. " Это ж была партия, которая говорила о мире и о дружбе (про ОПЗЖ). Она сегодня с ног на голову перевернулась. Понимаете как? А почему? А потому что часть народных депутатов прошли через застенки СБУ. Я об этом знаю, они мне об этом признаются. И их родственники сегодня находятся в заложниках. И если они будут говорить по-другому, тогда их родственников будут просто убивать" – ділився з російськими глядачами черговою маячнею Ілля Кива. – "Моего зятя убили. Ну, вот поймите это! У меня дочь беременная, а зятя убили. Вот история сегодняшней правды в Украине. Вот она какая. Его украли с рабочего места 28 февраля. Приехал бус, зашли автоматчики — забрали. Потом мне сообщили, что, в принципе, если я не прекращу выступления и если я не прекращу свои посты, и если я не изменю свою информационную политику и позицию, то мне пришлют его голову. Слава богу, у меня дочь находится не в Украине. Мать находится не в Украине. Но за ними объявлена охота. Ну вы поймите это! Понимаете как? Ну, а зять — молодой парень, 28 лет. Его забрали с рабочего места. И с того момента я не остановился. Об этом страшно и больно говорить. Но мне потом сообщили контрразведчики, о том что его больше нет в живых. И это трагедия, которая коснулась меня лично. Но эта трагедия касается нас всех, всего украинского народа, вы поймите". А вже 1 червня Денис Верещака звернувся до нашого телеканалу PTV із бажанням дати інтерв’ю, у якому розповів про вступ до лав ЗСУ, свої стосунки з одіозним екс-нардепом, романтичні відносини з Катериною Кивою, перестороги щодо війни та скандальний відпочинок в Іспанії. "З Іллею Кивою ми ніколи нормально не спілкувались, навіть попри відносини з Катериною. Не було нам з ним про що спілкуватись. Однак що-що, а базікати він любив це точно. Думаю, це не пройшло в нього і з початку повномасштабного російського вторгнення, коли його почали активно запрошувати на російські пропагандистські канали. Тоді ж, певно, він і вирішив вигадати дивну історію про моє викрадення, а потім і вбивство. Думаю він відчував, що росіянам потрібен новий доказ того що тут чинять звірства українські "націоналісти" тому він і виступив жертвою. Хотів, щоб ним зацікавились та пожаліли. На щастя, я цього не бачив особисто і про мою страшну та мученицьку "смерть" мені розповіли друзі. Сказати, що я був здивований це нічого не сказати. Але потім шок змінився на сміх, а зрештою я просто забив на це. Що ж тут вдієш коли людина така специфічна. Тут їй лише суд допоможе. І то радше не їй, а людям від яких, за рішенням суду, нарешті відмежують цього Іллю Киву. Сподіваюсь, що це скоро станеться і він перестане транслювати в російські маси відверті фейки та підбурювати росіян на агресію проти українців та України" - заначив Денис Верещака. Щодо своєї роботи директором КП «Спецкомбінат похоронно-ритуального обслуговування» Полтавської міськради, яку він восени минулого року отримав саме по квоті ОПЗЖ, він відповів досить однозначно – роботу свою виконував чесно та сумлінно, хабарів не брав, у політику не ліз. "Я взагалі до політики не дотичний був. Міг, звісно, там піти квіти покласти до меморіалів, можливо ще щось таке загальнолюдське зробити, але не більше. Мене політична кар’єра не приваблювала і я радий був бути якомога далі від кулуарних домовленостей та інтриг. Із всього, що я зрозумів за пів року своєї роботи – Мамай з Кивою мали досить приязне спілкування, принаймні до початку війни. А ще, що Кива був не останньою людиною у міськраді і відігравав там свою чітко визначену роль. Що саме він робив та хто давав йому вказівки, не знаю. Але вочевидь, що це була спланована та послідовна стратегія, яка координувалася" - ділиться Денис. Своє звільнення він також прокоментував досить лаконічно. Мовляв, вирішив вступити до лав ЗСУ, 28 лютого подав усі документи і буквально одразу зрозумів, що на цей час його особиста місія боронити Україну саме зі зброєю в руках. Тож, вже 15 березня він подав до міськради заяву про звільнення. Цікавим є і те, що вона, за дивним збігом обставин, надійшла у той самий день, що і заява його коханої (дівчини, адже пара так і не побралася прим.авт.) Катерини Киви, яка обіймала посаду директора Департаменту з питань реєстрації Полтавського міськвиконкому. Цей малопомітний факт - останнє, що об’єднувало Дениса та Катерину. Адже від початку повномасштабного вторгнення пара не спілкується між собою ба-більше, навіть, не шукає можливостей, щоб зкомунікувати. Взагалі свої почуття до Катерини Денис описує палко, проте непевно. В неформальній розмові каже, що в них були гарні стосунки, вони раді були поїхати подорожувати до Іспанії, які і мріяли, саме у День закоханих. Як із звичайні люди вони будували спільні плани та сміливо дивились в безхмарне майбутнє. Попри роботу Катерина не поспішала в Полтаву і воліла подовше залишитися в Іспанії, а от Дениса додому кликали термінові справи. Тож, до України хлопець повернувся вже сам. А вже 24 лютого Катерина стала донькою колаборанта, а 28 лютого Денис вже вступив до лав ЗСУ. За його словами, щоб боронити свою країну від таких як Ілля Кива та його спільники. З того моменту вони остаточно втратили зв'язок, який судячи з всього не надто планують поновлювати. І хоча Денис не заперечує своїх почуттів до Катерини, свою відмову від спілкування з нею він пояснив важким моральним вибором та питанням пріоритетів. "Думаю те, що 24 лютого Росія розпочне повномасштабне вторгнення стало і для неї певною мірою несподіванкою. Адже буквально за тиждень ми відпочивали з нею, гуляли, купались в морі. З нами до Іспанії виїхав і Ілля Кива. Тож вважаю, що якби він щось знав про дату війни він би сказав це своїй доньці, а Катерина сказала б це мені. Не думаю, що це вплинуло б на моє рішення, оскільки я патріот своєї країни, в мене тут живе матір та брат, тож я однозначно б повернувся та пішов захищати Україну. Але вірю, що Катерина нічого про це не знала і тому за весь час відпочинку ми жодного раз не говорили про війну або про майбутній наступ", - розповів боєць. Початок повномасштабного вторгнення Денис Верещака зустрів як і більшість з нас – у ліжку своєї типової полтавської оселі. Розуміючи, що "рубікон перетнуто" і "як раніше вже ніколи не буде" він обрав для себе одну з найбільш доцільних стратегій - поїхав на роботу, де показав своїм колегам та підлеглим приклад душевної міці та мужності. А за кілька днів, бажаючи самостійно та якомога більше впливати на долю країни, вступив до лав ЗСУ, де проходить службу й нині. Так 28-річний боєць Денис Верещака став одним з тих чиє життя докорінно та кардинально змінила війна і кому на відміну від більшості довелося своїми вчинками доводити свій патріотизм та подекуди розвіювати тіні сумнівів, щодо ідеологічної спорідненості з Іллею Кивою. Втім, ми, як і сам хлопець, переконані, що українці не та нація, яка безпідставно цькує одне одного. У всі часи свого існування як нації ми показували, що вище та духовно багатше за наших ворогів росіян. Тому повномасштабна війна нас лише об’єднала і зробила однією спільною родиною, де кожен робить усе можливе для підтримки ближнього та заради найскорішого настання перемоги. А от навіженим та морально скаліченим росіянам залишимо їхнього ідеологічного побратима Іллю Киву, який і далі вкладатиме у їхні спустошені голови чергову прокремлівську маячню, чим ще більше заганятиме їх у прірву, вихід з якої тепер тільки один – смерть.