Трагічно загинув рятуючи трактор: 19-річний Іван Хмара потонув на 72 метровій глибині під час спроби витягти техніку

08 серпня 2022 0

Олександра Іоффе

70 років тому 19-річний український полярник став першою жертвою Антарктиди. Юнак потонув на очах товаришів та залишив вдовою молоду дружину та дитину.

Полтавщина по праву пишається не лише знаними діячами та великими політиками, але й підкорювачами неосвоєних земель та невтомними шукачами пригод. Таким був хорольський тракторист Іван Хмара. За неповні 20 років свого життя він встиг здійснити свою найзаповітнішу дитячу мрію – стати всесвітньовідомим полярником. На його честь нині названо три об’єкти у Східній Антарктиці. Втім для того, щоб досягти такого визнання хлопцю довелося померти страшною смертю далеко від дому.

Іван Хмара народився 7 червня 1936 року в селі Вишняки (Хорольський район) в сім'ї колгоспників Федора Костянтиновича та Марії Омелянівни.

Іван був старшою дитиною у родині. Окрім нього там ще підростав Микола, який був менший від Івана всього на рік. Дітей виховували абсолютно типово для тогочасної доби. Але родина у селі вважалася трохи дивакуватою, адже старшому Івану було категорично заборонено підходити до води і тим паче купатися без нагляду дорослих.

Дім, де провів свої дитячі роки Іван Хмара

Причиною цього було страшне пророцтво циганки, яка попередила Марію Хмару, що її старшого сина погубить вода. Але окрім цього віщування життя Івана нічим не відрізнялося від життя інших вишняківських дітей. З 1944 по 1952 рік Іван навчався у Вишняківській семирічній школі. Під час навчання хлопець серйозно захопився географією. За спогадами рідних, Іван мріяв побувати за океаном. І не лише мріяв, але й активно готувався до мандрів. Займався спортом, гарно вчився, посилено освоював профільні предмети.

Але по закінченню школи дитячу мрію довелося відкласти на невизначений термін і піти працювати в місцевий колгосп. Там юнаку порадили поїхати навчатися в Каховське професійно-технічне училище.

По закінченню навчання Іван Хмара повернувся в село і влаштувався працювати на Вишняківському спиртовому заводі. Помітивши, що хлопець кохається в техніці, директор заводу послав його на курси механіків до Архангельська. Своїм рідним юнак писав, що успішно склав іспити на тракториста третього класу і працює на тракторі КТ-12 на місцевій лісорозробці. Під час перебування в Архангельську хлопець познайомився з місцевою дівчиною Валентиною, на якій згодом і одружився. Через велику відстань, ніхто з рідних Хмари не зміг приїхати на весілля і про святкову подію вони дізналися з чергового листа.

Іван Хмара

У 1954 році з Архангельську Івана призвали до лав Радянської Армії. Службу він проходив на півночі країни, за полярним колом поблизу острова Діксон. Під час строкової служби він дізнався про відбір на участь в першій радянській антарктичній експедиції. Тодішній конкурс на участь становив шість осіб на місце. За результатами відбору його призначили на посаду механіка-водія санно-гусеничного поїзда. Своїм рідним у Вишняки Іван про це розповів всього у кількох реченнях: "Записався добровольцем до антарктичної експедиції, іншої нагоди не буде".

Теплохід "Об"

В Антарктиду його відправили як військовослужбовця, але попередньо перевдягли його у цивільне. Це пов'язано з тим що за міжнародними домовленостями в'їзд військових на шостий континент заборонено. Відповідно до бортового журналу теплохода "Об" Іван Федорович Хмара входив до складу монтажно-будівельного загону та був приписаний до експедиції для будівництва житлових і службових приміщень, а також монтажу радіо і електростанції.

30 листопада експедицію урочисто провели в Калінінграді, а вже 16 грудня теплохід перетнув екватор. 5 січня 1956 року перша радянська антарктична експедиція наблизилась до берегів Антарктиди. З перших днів січня 1956 р., коли криголамні судна підійшли до Антарктиди і почали висадку для створення радянської станції "Мирный" Але для того, щоб розпочати будівництво, необхідно було розвантажити теплоходи "Об" і "Лєна". Його колеги згадують, що Іван завжди був там, де кипіла робота. Навіть Михайло Сомов, який був начальником експедиції, з перших же днів запримітив українського хлопчину і вже планував включити його в майбутню антарктичну пересувну експедицію.

За день до трагедії Іван отримав телеграму що в Архангельську його дружина Валентина народила первістка — Володимира.

А 21 січня 1956 року під час розвантаження дизель-електрохода "Об" один з тракторів та санним причепом застряг над криговим проломом. Це не був трактор Івана і він за нього не відповідав. З власної ініціативи, розуміючи, що в антарктичних умовах техніка на вагу золота Іван спробував її витягти за трос. Хмара встиг застрибнути в кабіну, завів двигун і направив трактор назад, до теплохода. Але тут пролунав тріск льоду і… Івана не стало… глибина пролому в тому місці сягала 72 метрів. Так Іван став першою жертвою Антарктиди серед радянсько-українських полярників.

Тож наступного дня в Антарктиді оголосили день жалоби та дали почесний салют на честь загиблого. Тоді ж урочисто нарекли мис іменем Івана Хмари та заклали місце для майбутньої стели.

Після закінчення експедиції рідних з Вишняків про загибель Івана сповістили похоронкою з місцевого військкомату. Втім аби дізнатися що назвали на честь молодого українського полярника, чому на монумент загиблому позував брат Івана - Микола та згідно з якими звичаями Миколу хотіли одружити на братовій вдові Валентині читайте у матеріалі книги “Полтавська діаспора”.

Як придбати книгу Олександра Панченка "Полтавська діаспора. Велика енциклопедія":

1. Перерахуйте гроші за потрібну Вам кількість примірників на банківську картку автора: ПриватБанк 5168 7427 2288 3976 (Олександр Панченко) 2. Вкажіть у призначенні платежу ПІБ, номер телефону та адресу чи номер поштового відділення, на яке потрібно відправити енциклопедію. 3. Трішки очікування і книга у ваших руках! Вартість книги - 2000 гривень. 15% від вартості кожного примірника будуть перераховані на рахунок ЗСУ! Решта виручених грошей буде витрачена на проведення подальших наукових досліджень.