Без магазинів та транспорту: у селі під Полтавою люди відірвані від цивілізації
Село Грабинівка, яке за п'ятнадцять хвилин від Полтави. У селі немає жодного магазину. Наталія Миколаївна йде додому з сусіднього населеного пункту. По хліб жінці довелося йти близько двох кілометрів.
"У селі немає нічого. Хто тут живе, одні пенсіонери, хто сюди буде їздити. У мене донька кричить, що треба продати будинок та купити однокімнатну квартиру у передмісті, а я кажу ні", – розповіла місцева жителька Наталія Миколаївна.
"Ми тут проживаємо 15 років, тут постійно їздить машина. Немає магазину, немає нічого. Буває як замете, то ми ходимо на край села туди. Всі збираємося і йдемо, зустрічаємо там машину", – додала місцева жителька Лідія Григорівна.
Громадський транспорт тут теж не їздить.
"До нас автобус не ходить, то взимку машиною хліб привозять, якість мінімальні продукти. Крупи купуємо", – зазначила місцева жителька Лідія Григорівна.
Вдень вулиці тут пустують.
У цьому селі проживає до 50 осіб. Місцеві жителі розповіли, що сюди приїжджає автівка, яка привозить товар три рази на тиждень.
"Але ціни дорожчі, ніж у магазинах. У магазинах дешевше. Хліб, наприклад, ми беремо у Верхолах у магазині за 17-18 гривень, тут 20-23. Але всі розуміють, що бензин коштує грошей", – сказала місцева жителька Анастасія.
Саме село входить до Ковалівської сільської ради. Проте староста запевняє, що поки грошей на покращення умов для жителів немає.
– Ми організували доставлення продуктів. Знайшли підприємця, який погодився возити їм продукти, – прокоментував староста Ковалівської сільської ради Михайло Матвієць.
– А чому транспорт не їздить? – запитали ми.
– Немає маршрутів таких, попередня влада нічого не робила, – сказав староста Ковалівської сільської ради Михайло Матвієць.
– А ви що зробили? – перепитали ми.
– Все подали. І по підприємцях і перевезенню людей.
В моїх силах тільки те, щоб подати нагору всі проблеми. Вони уже подані, – відповів староста Ковалівської сільської ради Михайло Матвієць.
А для того, щоб у невеликому селі люди не почували себе відчуженими, а підприємці не втрачали кошти, доставлення продуктів є найкращим варіантом, говорить урбаніст.
"Якщо за один день туди потрапить лише дві людини, то рентабельність на опалення, освітлення, це дуже невигідно. Тому у селах практикують мобільні магазини, є якісь ФОПи, які мають приїздити по конкретних днях з певним товаром або на замовлення виконують закупки у місті й привозять у населений пункт", – зауважив урбаніст Павло Васильєв.
Подібна ситуація з магазином є у сусідньому селі Давидівка, проте туди продукти не возять, тому людям доводиться лише самим їздити або ходити за їжею до міста або в інший населений пункт.