Загадка Гелона: Більське городище як місто ремесел, Діоніса та зниклої цивілізації

Сьогодні, 16:30 0

Більське городище, яке розташоване на межі села Більськ Котелевській селищній громаді Полтавської області та села села Куземин Грунській сільській громаді Сумської області, не просто археологічна пам'ятка, а справжній гігант-загадка скіфської епохи, що за розмірами залишив далеко позаду навіть Ольвію та Херсонес. Це поселення було унікальним перехрестям трьох культур, містом ремесел, а, можливо, і міфічним Гелоном Геродота. Проте чому місто-фортеця, щое мало постійну торгівлю з античним світом, раптово припинило своє існування? Які нерозгадані таємниці ховають його вали та що саме поєднувало скіфську знать із грецьким культом Діоніса ?

Місто-гігант скіфської епохи
Як розповідає археолог та директор Історико-культурного заповідника «Більськ» Ігор Корост Більське городище є унікальним об'єктом скіфського часу (кінець VIII-початок III століть до нашої ери). Його площа становить понад 5 тисяч гектарів, а протяжність оборонних споруд сягає майже 37 кілометрів. Це робить його значно більшим за інші відомі городища, як-от Немирівське Вінницька область (1000 га), Трахтемирівське (близько 500 га) та Мотронинське (близько 200 га) Черкаської області.

Життя концентрувалося переважно у двох стратегічних укріплених частинах — Західному та Східному укріпленнях. Загальне планування цих фортець було продумане для тривалого виживання населення: внутрішня територія включала значні площі для випасання худоби та розвинену захисну систему, що дозволяло людям роками функціонувати всередині під час облог.

“Для порівняння, площа городища Ольвії у період розквіту становила близько 50–55 гектарів, а Херсонеса Таврійського близько 42–43 гектарів. Натомість лише Східне укріплення Більського городища займає близько 64 гектарів, а Західне — 86 гектарів”, — зазначає археолог Ігор Корост.

Дві частини великого поселення

Західне укріплення (86 гектарів) є найбільшою і найдавнішою заселеною частиною (з кінця VIII до V ст. до н.е.). Це був ранній торгівельний центр, про що свідчить античний імпорт, який почав надходити сюди вже з першої половини VII ст. до н.е.

Антична кераміка. Джерело: Джерело: Історико-культурний заповідник "Більськ"

Археологічні дослідження на цій пам'ятці мають довгу історію, розпочавшись ще у 1906 році, коли російський археолог Василь Городцов провів перші розвідки. Однак, на жаль, ці матеріали, що є ключовими для розуміння ранніх етапів, зараз перебувають у росії. Тривалий час українські археологи не мали до них доступу. З 1987 року дослідження на цій території городища проводяться щорічно.

“Пам’ятки з цього укріплення дають більше інформації, ніж скіфські пам'ятки на території України”, — розповідає директор.

Східне укріплення Більського городища, площею близько 64 гектарів, є молодшим за часом виникнення, ніж Західне. Воно почало функціонувати з другої половини VI століття до нашої ери й залишалося активним до IV століття до нашої ери, що припадає на період найбільшого розквіту городища.

Дослідження цього укріплення стартували у 1959 році та продовжуються досі. Археологи вражають результатами своєї роботи. На площі 64 гектарів понад 5 гектарів було розкопано вручну, без використання будь-якої важкої техніки.

Східне укріплення Більського городища. 1971 рік. Джерело: Історико-культурний заповідник "Більськ"

Унікальне культурне перехрестя скіфської епохи

Як зазначає археолог Більське городище є винятковою історичною пам'яткою, оскільки слугувала культурним перехрестям трьох сильних впливів, що зробило місцеву культуру багатогранною:

Давньоєвропейський (Гальштатська культура) — принесений переселенцями з Правобережжя у VIII–VII ст. до н.е.
Передьноазійський — результат активної взаємодії з кочівниками, що вплинув на побут та ремесла.
Грецький — найважливіший. Це єдина пам'ятка скіфського часу, куди постійно надходив імпорт із грецьких міст-колоній (амфори, червонофігурний посуд, прикраси) протягом усього часу її існування.

Стабільний потік високоякісних товарів свідчить про економічний розвиток населення городища та його міцні торгові й політичні зв'язки із зовнішнім світом.

“На городищі зійшлися три культури: європейська, азійська та грецька. Це єдине скіфське місто, де торгівля процвітала постійно, від початку і до кінця його існування”, — додає Ігор Корост.

Процес реставрації кераміки скіфського часу. Джерело: Історико-культурний заповідник "Більськ"

Місто ремесел та культу Діоніса

Східне укріплення було схоже на справжнє місто. Завдяки роботам дослідника Юрія Мокляка, було встановлено, що ця територія була чітко спланованою ще 2600-2500 років тому. Там були вулиці, житлові будинки та багато майстерень. Місцеві жителі займалися різними ремеслами. Працювали майстри, що лили бронзу і золото, гончарі, ковалі, і навіть були спеціальні місця для сушіння фруктів.

“Найбільш незвичайною знахідкою тут став античний храм. Археологи вважають, що він міг бути пов'язаний із культом бога вина Діоніса. Ця думка підтверджується тим, що в навколишніх курганах знаходили золоті прикраси із зображенням Діоніса”,— зазначає пан Ігор.

Оборонні споруди найбільша таємниця городища

Загальна протяжність оборонних валів Більського городища сягає 36 кілометрів. Дослідження цих споруд є ключовим елементом роботи археологів. Вони проводяться для того, щоб встановити етапи будівництва цих масштабних насипів та мати можливість відтворити вигляд давніх укріплень.

У науковому світі досі триває жвава дискусія щодо справжнього призначення цих масштабних фортифікацій. Існує кілька основних версій: одні дослідники вважають, що вали були побудовані для захисту виключно від кочівників; інші припускають, що вони могли слугувати обороною від персів (у контексті згадок про похід Дарія); а треті вважають, що ці насипи мали переважно культове значення.

“Таємницю валів посилює те що слідів руйнування або спалення укріплень не виявлено. Це означає, що причини припинення функціонування городища у IV ст. до н.е. досі залишаються незрозумілими. Відсутність доказів військової поразки чи катастрофи робить ці споруди однією з найбільших загадок Більського городища”, — зауважує археолог.

Вали Більського городища. Джерело: Історико-культурний заповідник "Більськ"

Феномен курганних могильників

Як розповідає директор Історико-культурного заповідника «Більськ» городище є винятковою археологічною пам'яткою, оскільки тут розташовані два курганні могильники. Це доводить нерозривний зв'язок між містом і місцем поховання знаті. Серед цих могильників особливим є Скоробір.

Робота на курганах відновилася лише з 2013 року. Щоб не пошкодити поховання, важка техніка знімає лише верхні шари ґрунту. Розкопки самих поховань і пошук знахідок виконується виключно вручну. Це забезпечує максимальне збереження цінних археологічних знахідок та точно фіксує всі деталі поховального обряду.

“Це єдине городище, в межах якого є курганні могильники. На інших скіфських поселеннях такого немає. За 120 років тут досліджено 144 кургани”, — додає пан Ігор.

Дослідження курганого могильника Джерело: Історико-культурний заповідник "Більськ"

Археологічні розкопки в курганах на Полтавщині та Сумщині відкрили багато цікавого про те, як ховали людей у давнину. Поховання були дуже різними за розмірами та глибиною від 1.20 до 3.30 метрів. Всередині могил часто були спеціальні камери. Наприклад у 2020 році було знайдене поховання, де поруч з основною камерою була ще одна, спеціально для цілого кістяка коня.

Стародавні могили є справжньою скарбницею, що містить багато цінних артефактів і чітко засвідчує широкі торгівельні та культурні контакти давніх жителів. Серед знахідок є предмети, які привезли здалеку, і є елементами античного впливу (наприклад, кераміка, амфори та лампіони), а також вишукані скіфські та азійські вироби (зокрема, бронзові фігурки воїнів та унікальні прикраси).

Більське городище — це і є легендарне місто Гелон?

За словами Ігоря Короста науковці припускаються теорії, що Більське городище може бути давнім містом Гелон, про яке писав давньогрецького історика Геродота у своєму творі "Історія" (у IV книзі "Мельпомена") під час опису Скіфії.

Ключову роль у науковому обґрунтуванні цієї теорії відіграв дослідник, пов'язаний із Полтавщиною, Володимир Щербаківський. Саме він, перебуваючи в еміграції, у 1930 році видав працю, яка вперше і найбільш аргументовано довела, що Більське городище за своїми характеристиками відповідає опису Гелона.

Головний фізичний доказ ідентифікації Більського городища як Гелона підкріплюється трьома ключовими фактами. По-перше, це місце розташування: Геродот чітко вказував, що Гелон знаходився у північній частині Скіфії. Поселення Більського городища ідеально відповідає цій географічній точці.

Місто Гелон. Джерело: Історико-культурний заповідник "Більськ"

По-друге, дослідники виявили, що периметр фортечного валу городища точно відповідає розмірам, які вказував Геродот, використовуючи давньогрецьку одиницю виміру — стадії.

По-третє, це культура. Опис Геродота про Гелон як місто, де поруч із місцевими племенами жили гелони — переселенці з античних центрів, які асимілювалися підтверджується численними розкопками. Археологічні знахідки, особливо у Східному укріпленні, свідчать про поліетнічний характер городища та його тісні зв'язки з античним світом у період розквіту.

“Вчені вважають, що сам Геродот не був тут особисто. Але він мав інформаторів можливо, купців, які передали йому дуже точні дані про місто. Тому ми можемо вважати, що Більське городище це і є давнє місто Гелон”, — зазначає Ігор Корост.